Що подивитися. ТОП-5 фільмів із давньогрецькою атмосферою — для тих, кому забракло Одіссеї Нолана

Повернення / The Return (2024)

Режисер: Уберто Пазоліні

У ролях: Рейф Файнз, Жульєт Бінош, Чарлі Пламмер, Марван Кензарі

Через двадцять років після Троянської війни виснажений Одіссей опиняється на березі Ітаки — невпізнаний і зломлений. Вдома на нього чекають не фанфари, а натовп залицяльників, що облягають Пенелопу, і син, якого ці залицяльники готові усунути зі свого шляху. Перш ніж повернути собі царство, героєві доведеться повернути собі самого себе…

Пазоліні відкинув з «Одіссеї» все надприродне — жодних циклопів, сирен чи богів, лише люди, травма й дуже багато мовчання.

Цей фільм став возз'єднанням Файнса та Бінош майже через тридцять років після знаменитого «Англійського пацієнта» (який я, до речі, дуже люблю), і хімія між ними нікуди не зникла.

Заради ролі 60-річний Файнс «підсушився» до стану анатомічного посібника — його фізичну форму обговорювали ледь не активніше, ніж сам фільм. Як то кажуть, «видав справжнього Крістіана Бейла».

Сценарій почав писати ще драматург Едвард Бонд, класик британського театру, який не дожив до прем'єри. Фільм знімали в Греції — на Корфу та Пелопоннесі, тож краєвиди тут справжні, гомерівські.

Кому сподобається: тим, хто після розмаху фільмів Нолана прагне камерної драми про ПТСР із найкращим акторським дуетом сезону — і хто вважає, що найкращий спецефект — це обличчя Файнса.

Кому не сподобається: тим, хто чекає на циклопа й богів — їх не буде, як і взагалі майже нічого, окрім двох годин стриманого страждання.

Троя / Troy (2004)

Режисер: Вольфганг Петерсен

У ролях: Бред Пітт, Ерік Бана, Орландо Блум, Даян Крюгер, Шон Бін, Пітер О’Тул

Паріс вивозить зі Спарти чужу дружину — і на берег Трої висаджується тисяча кораблів. Ахілл прагне безсмертної слави, Гектор боронить місто, а царі ділять Егейське море. Усе завершиться дерев’яним конем, але шлях до нього встелений тілами…

Петерсен, як згодом і Пазоліні, прибрав богів із сюжету — «Іліада» тут перетворилася на реалістичну військову драму, через що фільму й досі дістається від «справжніх» елліністів. Бред Пітт під час зйомок розірвав ахіллове сухожилля. Граючи Ахіллеса. Сценаристи такого б не пропустили.

Через початок війни в Іраку зйомки терміново перенесли з Марокко на Мальту та до Мексики. У прокаті стрічка зібрала майже пів мільярда доларів, проте студія все одно залишилася незадоволеною, а критики — й поготів; згодом репутацію фільму покращила режисерська версія, яка є довшою та помітно кривавішою за театральну.

Я дуже люблю цей фільм. Попри всю свою «клюкву» та надмірний пафос, він намагається бути масштабним і гучним — під стать поемам Гомера. А герої цілком можуть слугувати взірцем для наслідування (особливо неперевершений Гектор у виконанні Еріка Бани). Та й Одіссей у виконанні Шона Біна в цьому фільмі (де він, до речі, другорядний персонаж!) розкритий цікавіше, ніж бородатий нитик у Нолана.

Кому сподобається: тим, хто прагне класичного голлівудського епосу нульових — зі справжньою масовкою, пафосними промовами та Піттом у найкращій фізичній формі за всю його кар'єру.

Кому не сподобається: філологам-класикам і всім, хто протягом усього фільму звірятиме хронометраж із текстом Гомера (втім, таким людям, звісно, не припадуть до душі й псевдоінтелектуальні натяки Нолана).

Александр / Alexander (2004)

Режисер: Олівер Стоун

У ролях: Колін Фаррелл, Анджеліна Джолі, Вел Кілмер, Ентоні Гопкінс, Джаред Лето, Розаріо Доусон

Хлопець із Македонії виріс і завоював півсвіту — від Греції до Індії. Стоун розповідає історію Александра Великого крізь спогади вже літнього Птолемея: перемоги, параноя, кохання, зради. Імперія зростає, а сам Александр стрімко втрачає все людське…

Це, мабуть, найбільш «понівечений» блокбастер нульових: провал в американському прокаті, нищівні рецензії та режисер, який згодом тричі перемонтовував стрічку — фінальна версія (Ultimate Cut) триває три з половиною години й вважається найкращою.

Група грецьких юристів погрожувала судовим позовом через трактування особистого життя Александра, хоча історики якраз підтримували Стоуна. Анджеліна Джолі грає матір Коліна Фаррелла, бувши старшою за нього лише на один рік, — це кастинг, який неможливо «розбачити». Стоун, історик за освітою, одержимий увагою до деталей, відтворив битву при Гавгамелах із рідкісною для Голлівуду ретельністю.

З часом у фільму з’явилися захисники, які вважають його незрозумілим шедевром.

Я не належу до їхнього числа й бачу чимало вад у «Александрі» Стоуна, але й цей дещо простуватий і грубуватий фільм мені значно ближчий, ніж пишномовні багаторівневі креслення Нолана. Вибачайте.

Кому сподобається: шанувальникам амбітних руїн — тим, кому цікавіший грандіозний задум із тріщинами, ніж акуратний середняк.

Кому не сподобається: тим, хто не має трьох із половиною годин і терпіння до Фаррелла в білявій перуці.

300 спартанців / 300 (2006)

Режисер: Зак Снайдер

У ролях: Джерард Батлер, Ліна Гіді, Девід Венем, Родріго Санторо, Майкл Фассбендер

Цар Леонід і триста спартанців стають у Фермопільській ущелині на шляху перської армії Ксеркса. Шансів немає, але спартанців це не бентежить. Далі — сповільнена зйомка, кров і нескінченний прес…

Це екранізація не історії, а графічного роману Френка Міллера — звідси й уся естетика «живого коміксу».

Фільм майже повністю знято на тлі синього екрана: реальних декорацій там менше, ніж м’язів у масовки. Іран офіційно висловив протест проти стрічки, назвавши її пропагандою та образою перської цивілізації, — це рідкісний випадок, коли фільм про події 480 року до нашої ери спричинив дипломатичну ноту.

Фраза «Це Спарта!» стала одним із головних інтернет-мемів, що для спадщини фільму, можливо, важливіше за касові збори. У пізніших інтерв'ю Джерард Батлер часто розповідає, що йому нерідко вигукують це в громадських туалетах аеропортів і вокзалів.

До слова, касові збори були чудовими: скромний бюджет окупився багаторазово, а Снайдер отримав путівку до вищої ліги. Тут також — одна з перших помітних ролей Майкла Фассбендера.

Фільм дуже стильний, красивий та епічний, а мультяшна Греція в ньому виглядає дуже привабливо.

Кому сподобається: тим, хто прагне чистого стилізованого видовища без претензій на роль підручника з історії — і кого чесно попереджено про це з першого ж кадру.

Кому не сподобається: тим, хто шукає історичної достовірності або просто втомився від рапід-зйомки — тут сповільнюють приблизно кожен другий удар.

Одіссея / The Odyssey (мінісеріал, 1997)

Режисер: Андрій Кончаловський

У ролях: Арманд Ассанте, Ґрета Скаккі, Ізабелла Росселліні, Ванесса Вільямс, Бернадетт Пітерс, Крістофер Лі

Повна версія мандрів Одіссея — від відплиття з Трої до розправи над женихами. Циклоп, сирени, Кірка, царство мертвих, Каліпсо: усе, що вирізали Пазоліні й частково Нолан, тут наявне. Телевізійний формат дозволив розповісти міф повністю, без купюр…

Продюсером проєкту виступив Френсіс Форд Коппола, а бюджет на той час був рекордним для телевізійного мінісеріалу. Кастинг видає дух епохи: Одіссея грає Арманд Ассанте із зовнішністю героя обкладинки любовного роману, натомість в епізодичних ролях з’являються Крістофер Лі (сліпий віщун Тіресій) та Ізабелла Росселліні (Афіна). Спецефекти дев’яностих сьогодні виглядають дещо наївно, проте Циклоп і досі справляється зі своїм завданням на всі сто. Для цілого покоління глядачів саме цей серіал став першим знайомством із Гомером — і, будемо відверті, знайомством цілком гідним.

Кому сподобається: тим, хто хоче побачити повну історію Одіссея з богами й чудовиськами, а також тим, хто ностальгує за епохою, коли телевізійні епоси знімали серйозно.

Кому не сподобається: глядачам, розпещеним сучасною картинкою, — адже комп’ютерна графіка 1997 року вимагатиме від вас певної душевної щедрості.