ШІ може позбавити людину сенсу життя. Чому?

автоматизація значної частини нашої праці має — в середньому — зробити нас багатшими, а це призведе до зростання задоволеності життям. Як показують дослідження, подвоєння ваших доходів підвищує вашу оцінку життя теж удвічі — і неважливо, багаті ви чи бідні. Завдання, яке тут ставить ШІ, вирішується перерозподілом доходів.

З сенсом життя все інакше. Як показала, аналізуючи дані різних країн, Бетсі Стівенсон із Мічиганського університету, відчуття сенсу життя не залежить від зростання доходів так само, як відчуття щастя. Праця дає не лише гроші. Безробіття шкодить психічному здоров’ю, навіть якщо втрачені доходи повністю компенсовані. Окрім зарплати, праця структурує життя, дає відчуття приналежності та статус, допомагає робити свій внесок. Усе це не можна просто перерозподілити, як доходи.

Праця дає не лише гроші

ШІ ставить під загрозу сенс життя, як мінімум, з трьох боків. Щоб позбавити вас відчуття сенсу життя, ШІ не потрібно бути кращим за вас — достатньо бути функціонально адекватним і дешевим. Але одна справа, коли вас перевершує щось надзвичайне; і зовсім інша — втратити сенс через щось просто достатньо хороше.

Крім того, розваги та товариське спілкування з ШІ можуть зайняти стільки часу й задовольнити стільки соціальних потреб людей, що складніші види діяльності, які надають сенс життю, витісняться. Пропонуючи відчуття безперешкодного спілкування, ШІ може позбавити тих зусиль (зобов’язання, взаємність, безкорисливість, незручності), яких вимагають реальні стосунки. Товариське спілкування з ШІ нічого від нас не вимагає. Це споживання, яке замасковане під стосунки.

Цифрове життя вже змінює людські стосунки, і не завжди на краще. У всіх країнах ОЕСР стає менше особистих контактів у реальному житті, а активне використання соцмереж супроводжується зниженням відчуття благополуччя серед молоді. Усе це (поки що) робить не ШІ, але вже ясно, що спрощення цифрового спілкування не розширює людське різноманіття. Зазвичай перемагає зручність, навіть якщо люди знають, що альтернативна поведінка для них корисніша.

Нарешті, сенс рідко народжується в стані комфорту. Його породжують зусилля заради обраної мети, чи то виховання дитини, чи то освоєння ремесла. Озираючись назад, стає зрозуміло, що люди цінують не легкість, а труднощі на шляху до чогось важливого. Якщо ШІ масштабно усуне перешкоди, він може позбавити нас одного з базових елементів, з яких складається сенс життя. Напевно, цим пояснюється, чому в заможних суспільствах люди відчувають більше комфорту, але не більше сенсу в житті.

Так, не вся праця зникне, навіть якщо ШІ перевершить можливості людини. Люди не перестали грати в шахи, коли комп’ютери їх перевершили. Люди продовжують бігати, готувати їжу, придумувати музику, виготовляти меблі, добре платити за живі вистави. Сенс народжується в конкуренції, майстерності та самовираженні в межах людських обмежень, а не у створенні оптимальних результатів. Цінність людських зусиль може зростати, навіть якщо цінність результату знижується.

Але цей принцип має свої межі. Він діє в суспільствах, де діяльність є соціальною, людяною та має традиції аматорства, а не там, де сенс життя забезпечує лише професійний престиж або економічна необхідність. Шахи завжди були грою, навіть якщо хтось міг перетворити їх на свою професію; але цього не можна сказати про бухгалтерський облік. Крім того, навіть там, де сенс може зберегтися, він, найімовірніше, полягатиме в процесі, а не в результаті. Напередодні Відкритого чемпіонату 2025 року Скотті Шеффлер говорив, що перемога в гольфі приємна, але швидкоплинна («круто перші дві хвилини»). Саме щоденна майстерність дає довгострокове відчуття сенсу.

Серед прихильників ШІ популярний заспокійливий рефрен: проблема сенсу вирішиться сама собою. Якщо завдяки ШІ у нас з’явиться більше часу, ми станемо більш прив’язаними до сім'ї, місця проживання та суспільства — подібно до людей до індустріалізації, яка звела сенс життя до оплачуваної зайнятості. Напевно, у когось так і станеться. Але така доіндустріальна прив’язаність спиралася на умови (низька мобільність, кланові зобов’язання, релігія, місцеві потреби), які часто обмежували, а іноді й пригнічували. Не варто прагнути їхнього повернення, і вони не повернуться автоматично з появою масового дозвілля.

Один лише матеріальний достаток не відтворить ті структури, з яких колись черпався сенс. Погляньте на Швецію. Вона поєднує сильну соціальну державу та дуже високий рівень задоволеності життям із незвично високою часткою домогосподарств, що складаються з однієї особи, та з даними, що доросла молодь відчуває менше сенсу в житті, ніж люди похилого віку.

Так, якийсь сенс з’явиться органічно. Але ось питання: чи відчуватиметься він достатньо широко, щоб замінити той сенс, який колись давала праця. Мало підстав вважати, що так буде. Зростання доходів дозволяє зменшити стрес, але немає гарантій, що воно створить ролі, які будуть важливими для інших; суспільство, яке помітить вашу відсутність; завдання, за досягнення якого варто боротися. Все це вимагає дієвих традицій участі та інститутів, які їх підтримають.

Інститути, які колись ставали джерелом сенсу — профспілки, професійні організації, церкви, школи, громадські об'єднання — створювалися поступово, спираючись на поєднання місцевої ініціативи з громадською підтримкою. Так буде й з тими з них, що прийдуть на зміну. Назвемо це інфраструктурою сенсу: інститути, за допомогою яких люди знаходять роль, визнання, відчуття своєї потрібності.

Такі інститути робить стійкими не добра воля, а простий принцип: престиж слідує за результатом. Доведи свою надійність — і отримаєш право голосу. Удосконалюй своє ремесло — і досягнеш визнання. Будь наставником для інших — і здобудеш статус. Бери на себе відповідальність за спільне завдання — і заробиш авторитет.

Достаток не припинить конкуренцію за статус, а просто змінить її. Цю нову конкуренцію треба зробити цивілізованою, наприклад, розширивши види вкладу, що вважається гідним поваги. Конкретні деталі будуть різними в різних місцях. Суспільствам із міцними сім'ями, щільною мережею громадянських інститутів і високим рівнем соціальної довіри буде легше; тим, у кого всього цього немає, доведеться починати з меншого. Але проблема буде скрізь однаковою, і жоден достаток її не вирішить.

Оригінал

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена

Copyright: Project Syndicate 2026