Ставка на інтеграцію. Скільки ще Україні чекати на вступ до ЄС і як пройти цей процес з найбільшою вигодою

Ці та інші питання обговорили під час великого заходу NV «Україна змінює світ. Які відкриваються можливості?».

Наші партнери: ПриватБанк, Торгово-промислова палата, Kalganoff, Шато Кахеті

Учасники панелі «Ставка на інтеграцію»: Катаріна Матернова, посол ЄС в Україні; Олександр Корнієнко, перший заступник голови Верховної Ради; Томаш Фіала, CEO Dragon Capital.

Модератор — Віталій Сич, керівник проєкту NV.

Катаріна Матернова, посол Євросоюзу в Україні:

«Зараз — час значних викликів. Я народилася і провела усе своє дитинство по той бік залізної завіси, у нас тоді вважалося, що США — найбільший ворог. Але США обстоювали Європу, трансатлантичний зв’язок був дуже сильним. Побачимо, як він еволюціонує. Думаю, ми всі відчуваємо, що живемо, у певному сенсі, на американських гірках. Та люди в Україні демонстрували рішучість та патріотизм перед лицем ворога. Тож думаю, що Україна готова до всього, що може статися. А Європа з вами була і є».

«Я бачила, як різні відносини змінювалися, але тільки не відносини між Євросоюзом та Україною. Більше того, зараз є усвідомлення того, що у нас спільна доля, спільний континент. Майбутнє України — в Євросоюзі. У мене немає чарівної кулі, я не можу розповісти вам про кожен крок, як все відбуватиметься, але Євросоюз тут, він із вами, він, хоч і буває занудою, але все ж партнер надійний».

«Впевнено можу сказати, що ви не на початку шкали євроінтеграції. Правда, і не на фініші. Україна здійснила визначний набір реформ, значно прогресувала, є зрушення у боротьбі з корупцією. Багато чого ще треба зробити, але важливо не зупинятися. Адже євроінтеграційний процес — це як їхати на велосипеді, щойно ви зупинитеся, то втратите баланс».

Олександр Корнієнко, перший віцеспікер Ради:

«Ми перша країна за останні хвилі розширення, яка залучила так активно парламент, відразу зі стадії переговорів про євроінтеграцію. Ми зробили це для того, щоб далі процес швидше йшов. Одна з проблем, яка існувала на етапі вступу в попередній хвилі розширення, це те, що accession package час від часу наражався на різного роду складнощі в прийнятті законів та їх імплементації. Давайте відверто, велика частина з них достатньо болючі для когось».

«Якщо ми кажемо про підвищення стандартів, наприклад, харчової і екологічної безпеки, то йдеться про наш прекрасний FMCG, який зараз буяє, росте і дуже класно розвивається. За рахунок стандартизації та уніфікації ми можемо поставити все це під загрозу. У нас величезний крафтовий ринок, де люди щось виготовляють в одиничних екземплярах і продають в Інстаграмі, і насправді це буде виклик — як нам зберегти такі галузі. Якщо говоримо про енергетику, то, звичайно, постає питання балансу екологічних обмежень і бажань власників наших великих енергетичних підприємств більше заробляти. Це теж буде виклик».

«Під час останніх хвиль розширення багато країн робили так звані відтермінування тих чи інших директив або політик. Один із секретів успіху Польщі, як ми зрозуміли із спілкування з польськими колегами, у тому, що вони присвятили цим відтермінуванням і транзитним періодам дуже багато часу на переговорах. Вони майже по кожній сільгоспдирективі просили собі можливість відкласти складні регуляції. Достатньо показова історія була, вона може нас теж торкнутися. Це директива щодо виробництва яєць і курятини, мова йшла про розмір кліток для курей. І вони відтермінували цей стандарт, тому що в один момент перевести всіх виробників курятини на нову клітку дуже важко».

«І це ми кажемо про хвилю вступу, що відбувалася 20 років тому. Уявіть, скільки за 20 років ще регуляцій всяких з’явилося. Зараз буде регулювання штучного інтелекту і так далі. Звичайно, є фундаментальні сфери, в яких транзитні періоди навряд чи можливі. Це судова система, правоохоронна система, права людини».

«Величезна дискусія буде по сільському господарству. Нас чекають вимоги збільшувати переробку, застосовувати переробку сировини в енергію, наприклад, біометан робити і так далі. Ми бачимо, що нас просто так не пустять в цей single market з нашими 20 мільйонами тонн кукурудзи. Одна з величезних дискусій для бізнесу, яка починає вже частково розгортатися, — це оподаткування і закриття податкових лакун. Щодо ФОПів дискусія буде, тому що таких режимів немає зараз в Євросоюзі, нам треба буде або довести, що ми без цього режиму не можемо будувати економіку, або його змінювати».

«Позитивні новини полягають у тому, що нас будуть приймати трохи не так, як інших. Сам вступ України — це вже величезний проєкт Брюсселя. Крім того, був репорт Маріо Драгі, що ЄС самозарегульований. Ми в Україні теж вважаємо, що це одна з перепон, яка нас турбує. Тому тут якраз буде зустрічний рух, ЄС буде послаблювати щось у регуляції, а ми будемо адаптувати вже оновлені директиви».

«Нам належить від 500 до 700 актів адаптувати, як законів, так і „підзаконки“. Приблизно на один закон може бути три-чотири підзаконних регуляторних акти. Точна цифра буде відома після завершення скринінгу. По деяких кластерах ми бачимо достатньо високий ступінь наближення. Дві українські влади послідовно працювали над Угодою про асоціацію з 2015 року. Але давайте не забувати, що кожна країна-член на кожному етапі може висувати як політичні, так і технократичні вимоги, прохання, натяки і так далі. Пропускна здатність нашого парламенту завжди становила приблизно 150−170 законів на рік. Можемо зараз визначити, що програма адаптації за достатньо інтенсивного темпу може зайняти три-чотири роки в Раді. Тож все якось сходиться на 2029−2030 рік. Далі можуть бути різні варіанти. Це може бути прийняття до виборів в Європарламент, які відбудуться в 2029 році, а може бути прийняття після виборів, з політичних міркувань».

«Зараз Рада взагалі не працює, заблокована трибуна і президія. Зокрема чотири закони Ukraine Facilities до кінця першого кварталу ми маємо адаптувати, але ми зараз не розуміємо, як це зробити. У нас не модно бути публічно євроскептиком, казати — „ми проти вступу“. В Україні дуже велика підтримка вступу до ЄС, 85%, і, звичайно, жоден політик не йтиме проти народу. Але з часом, я думаю, будуть викристалізовуватись партії, які налаштовані більш консервативно щодо Євросоюзу».

«Нам треба зараз робити дуже важливу й непросту зміну — спеціальний регламент для прийняття євроінтеграційних законів. Це пряма вимога Єврокомісії. Там не розуміють наявної процедури, коли у нас можуть відводити два місяці на правки, на альтернативні закони. Дуже важко пояснити комісії, які правки депутати зібралися вносити в директиву, вона ж однакова в 27 країнах, і в Україні має така сама бути».

«Я в селах питав людей: от ми вступимо в ЄС, що це означатиме для вас? Вони кажуть: всім дадуть по 10 тисяч євро! Я кажу: чого не по 20? Чи не по п’ять? От що це за таке? Вони запевняють, що так було 20 років назад в Польщі, але так не було! Наше завдання — зробити вступ загальнонаціональним проєктом, тімбілдингом. І депутати, уряд, президент, дипломати — всі мають комунікувати й разом працювати, бо це особливий виклик».

Томаш Фіала, CEO Dragon Capital:

«Для такого бізнесу, який я представляю, або як у членів Європейської бізнес-асоціації, де приблизно тисяча компаній і кілька мільйонів працівників, вступ до ЄС має позитивні сторони. В першу чергу — це пришвидшення економічного зростання. Якщо подивимося на хвилю розширення ЄС у 2004 році, коли приєдналися вісім країн Центральної і Східної Європи, плюс Кіпр і Мальта, то зростання ВВП, наприклад, Чехії або Польщі пришвидшилося саме завдяки приєднанню до Європейського Союзу. В Чехії — на 18%. Це означає, що якби Чехія не стала членом ЄС 20 років тому, то ВВП за паритетом купівельної спроможності був би на 20% меншим. У Польщі, яка має схожу структуру економіки з українською, ефект ще більший — їхній ВВП зріс на 40% тільки за рахунок приєднання до Євросоюзу».

«У Чехії прямі іноземні інвестиції протягом перших п’яти років перебування в ЄС зросли на 82%, це 50 мільярдів доларів, або в середньому 10 мільярдів на рік. У Польщі цей стрибок був ще більш стрімким, на 170%, до 86 мільярдів доларів, або 17 мільярдів щороку. Якщо зростають інвестиції, і дешевшає ціна капіталу, суттєво падають відсоткові ставки на кредити, то зростає капіталізація бізнесу, тобто всіх активів у цій країні. Тож важко уявити, що якийсь бізнес може бути проти, якщо його вартість стане в два-три рази більше».

«По-третє, притік інвестицій означає зростання продуктивності праці. Відповідно, ці країни почали виробляти товари з більшою доданою вартістю, набагато більш конкурентні, ніж та сировина, яку експортує зараз Україна. По-четверте, бізнес очікує, що з членством у ЄС покращиться ситуація з верховенством права, захистом власності, буде більше передбачуваності та стабільності в економіці, краще працюватимуть інституції».

«Можливо, побоювання висловлюють бізнеси, які працюють з монопольним становищем або на закритих ринках. У моєї компанії понад 40 інвестицій у різних секторах економіки, в різних компаніях. Я не бачу проблеми в збільшенні конкуренції. Для 99% бізнесу і населення приєднання до Євросоюзу — це вигідно. Виграє не тільки бізнес, але й люди, бо також зростатимуть і зарплати. В Чехії, наприклад, середня зарплата зараз 1700 євро. Це більше, ніж у деяких країнах Євросоюзу, які приєдналися набагато раніше, зокрема південних. А ще за останні 30 років тривалість життя у Чехії подовжилася майже на 10 років — бо покращилася медицина, піднялися стандарти охорони здоров’я».

«Навіть заможним власникам бізнесів вступ до ЄС приніс свої дивіденди. Наприклад, до 2008 року, якщо порівнювати топ-бізнесменів в Україні і, наприклад, у Чехії або Польщі, то українські були багатшими. Зараз усе навпаки. Люди, які 20 років вели бізнес в Центральній Європі, заробили набагато більше грошей. Бо бізнес більше вартує. Чимало чеських підприємців зараз інвестують за кордоном. Наприклад, одна чеська група зараз купує Metro Cash & Carry, Royal Mail у Великій Британії. Тобто для будь-якого конкурентоспроможного бізнесу приєднання до ЄС дає додаткові можливості для диверсифікації».

«Які домашні завдання? Це те, що Центральна Європа зробила вже на початку 1990-х років, а Україна дещо з цього не зробила до цих пір. Це приватизація, дерегуляція, лібералізація тарифів, створення сильних інституцій. Наприклад, з 1990 по 2000 рік ВВП в Україні впав на 60%, а у Центральній Європі за цей час — зріс. Чому? Бо ці країни провели важкі реформи на самому початку, а Україна з цим затягувала через популізм. Приватизація була непрозорою, з’явилися олігархи, які купували активи на конкурсах з одним учасником. У Центральній Європі цього не було».

«Ці процеси не прості — завжди важко змінювати те, до чого звикли. Людині комфортніше щодня працювати однаково. Але в бізнесі, якщо ти працюєш однаково щодня, ти втрачаєш свою позицію на ринку. Тому треба постійно вдосконалюватися, щоб рухатися далі».