15 дохлих танків і кілька сотень ледачого спецназу. Чим Придністров'я загрожує Україні та що там відбувається насправді

22 квітня офіційні пропагандистські ЗМІ Кремля поширили заяву нібито генерал-майора Рустама Міннекаєва, в.о. командувача Центрального військового округу ворожої армії про бажання завоювати Донбас і Південну Україну, забезпечивши сухопутний коридор до Криму. «Контроль над півднем України — це ще один вихід у Придністров'я, де також відзначаються факти утисків російськомовного населення», — заявив Міннекаєв.

За цим анонсом у регіоні почалися провокації.

25 квітня невстановлені особи нібито атакували будівлю мінбезпеки Придністров'я у Тирасполі за допомогою гранатомета РПГ-22 (або РПГ-27) місцеву військову частину та столичний аеродром, а вранці 26-го прогриміло два вибухи в селищі Маяк, якими вивели з ладу дві антени, які ретранслюють російське радіо.

У всіх випадках немає ані постраждалих, ані версій у місцевих правоохоронців щодо мотивів злочинів.

Це ще не все. 26 квітня росіяни завдали ракетного удару по мосту через Дністровський лиман, що сполучає курортні села Затока та Кароліно-Бугаз, а також українську частину Бессарабії з рештою Одеської області. Тим часом Генштаб України заявив, що російські війська на території Придністровського регіону приведені в повну бойову готовність.

Раніше українські розвідники з ГУР запевнили, що вибухи в Придністров'ї — це зрежисовані ФСБ події заради залучення місцевого контингенту до бойових дій проти України.

Президентка Молдови Мая Санду заявила, що до вибухів причетні сили всередині регіону, які налаштовані на втягування Придністров'я у війну. Український президент Володимир Зеленський сказав, що поділяє її позицію та обговорив загострення у регіоні з румунською стороною. Київ уважає, що це насамперед погроза Молдові — не підтримувати Україну. Слід зазначити, що 22 квітня Кишинів, як і Київ, передав Брюсселю першу частину анкети для вступу до ЄС.

За інформацією НВ, у сепаратистському анклаві розпочався конфлікт місцевих олігархів і російських кураторів.

Що зараз являє собою Придністров'я?

Придністров'я є за законодавством Молдови автономною одиницею. Представники цього регіону вважають себе окремою державою, проголошеною у 1991 році. Вони побажали залишитися у складі СРСР після того, як Молдова проголосила незалежність.

Статус регіону як суверенної країни офіційно не визнаний навіть Росією, хоча у 2006 році у фейковій республіці провели референдум, на якому, за їхніми даними, 98% виборців висловилися за незалежність республіки від Молдови та майбутню інтеграцію з Росією. ОБСЄ наперед заявили про нелегітимність такого плебісциту.

Згідно з офіційними цифрами, у «ПМР» проживає понад 400 тис. осіб. Неофіційно, половина населення постійно перебуває на заробітках в інших частинах Молдови, в Україні та Європі.

Понад половину ВВП проросійському анклаву приносить бізнес фінансово-промислової групи регіону Шериф. Ключова фігура структури — придністровський олігарх Віктор Гушан. Російське видання Коммерсант оцінило його статки у $2 млрд (2015). Спочатку компанія торгувала сигаретами та спиртом, використавши близьке розташування до українських морських портів Іллічівська й Одеси. Перший президент невизнаного Придністров'я Ігор Смирнов повністю звільнив Шериф від податків. Тепер компанія володіє активами у ключових сферах економіки й однойменним футбольним клубом, що навіть бере участь у єврокубках.

Географічно «ПМР» має вигляд хвоста, що затиснутий між річкою Дністер та іншою територією Молдови. Протяжність кордону України з молдавськими сепаратистами становить понад 400 км. Охоплює Вінницьку та Одеську область.

Версії того, що відбувається

Одеський громадський діяч Михайло Кузаконь припустив у розмові з НВ, що ракетний удар по мосту через Дністровський лиман виглядає як продовження російської військової провокації в регіоні Придністров'я. Кінцева мета якої ще потребує осмислення. За його версією, росіяни мають намір відрізати українську Бессарабію від решти Одеської області або, принаймні, погіршити логістику між підрозділами ЗСУ. Він не виключає, що росіяни спробують перекинути десант у «ПМР» для удару по Одесі з півночі.

Чи зможе десант долетіти, минаючи українське ППО? Кузаконь припускає, що сили та засоби для знищення повітряних цілей у ЗСУ є, але такі операції варто роглядати у категорії «воєнного успіху». Але це радше питання не передислокації сил, а де росіяни візьмуть додаткові війська. Адже їм доведеться послабити один з основних напрямків їхнього наступу.

Згідно з квітневими даними пресслужби Західного військового округу РФ, підрозділу Оперативної групи російських військ у Придністровському регіоні Республіки Молдова (ОГРВ ПРРМ), 600 військовослужбовців здали контрольні заняття з бойової підготовки. Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова впевнений, що готових до бойових завдань там удвічі менше — один батальйон спецназу. За наявною в одесита Кузаконя інформацією, навіть серед них переважають антивоєнні настрої.

За даними джерел НВ, російські з'єднання в цьому регіоні повинні мати на озброєнні з важкої механізованої техніки близько 15 танків. За наявною інформацією, жоден із танків не на ходу.

Сунгуровський підтверджує НВ відсутність достатньої кількості російських сил для наступу з Тирасполя на територію Одеської області.

Навіть у разі успішного перекидання російських десантників, сил ЗСУ, розташованих неподалік, вистачить для відбиття потенційної загрози. На думку Сунгуровського, з території Придністров'я слід чекати хіба що диверсійних заходів.

Кузаконь доповнює версію ГУР про бажання ФСБ втягнути Придністров'я у війну. За його словами, у Тирасполі розгорівся конфлікт місцевих олігархів, які «не зацікавлені у війні з Україною» із представниками спецслужб РФ. Останнім доручено зібрати боєздатний кулак. Місцеві феодали саботують подібні ініціативи Москви.

Сергій Братчук, речник Одеської військової адміністрації написав у своєму ТГ-каналі, що росіяни створюють провокації в регіоні для залучення нових сил на тлі значних втрат в Україні: «Їм потрібне свіже м’ясо. Тому треба згодувати рабам щось про жахливу загрозу з боку „неонацистів“», — заявив він.

Кузаконь додає, що, за його інформацією, чоловіче населення призовного віку «ПМР» намагаються силоміць мобілізувати, хапаючи бідолах безпосередньо на вулицях.

Сунгуровський уважає, що ідея задіяти Придністров'я проти України може належати керівництву Кремля. Але оскільки ініціатива є непідйомною, то Путіну можуть надати рапорт про відсутність сил і засобів на цьому напрямку.

Перевернути шахівницю в регіоні запропонував журналіст Юрій Бутусов. Він написав у себе у ФБ, що ЗСУ можуть захопити Придністров'я, а після успішної операції обміняти цю територію на Маріуполь.

Бутусова розкритикували, адже через таке вторгнення можна втратити підтримку західних союзників, необхідну для перемоги у війні проти Росії.

На думку Сунгуровського, чи потрібні українські війська в Придністров'ї, потрібно запитати президентку Молдови Маю Санду. Вона ж по-пацифістськи налаштована до сепаратистів. Якщо ж загроза з Тирасполя зростатиме, каже він, то підштовхнути Кишинів розібратися з відступниками може лише Румунія як країна НАТО.

Оглядач Віталій Портников у своєму блозі на YouTube наголошує, що росіяни нагнітають ситуацію в Придністров'ї, щоб використовувати її як психічну атаку проти України під час складної оборонної кампанії з захисту українського Донбасу і Півдня країни.