Колонка написана у співавторстві з Ніколаусом Лангом, глобальним лідером в Інституті Хендерсона BC
Заманливо вважати штучний інтелект (ШІ) просто черговим технічним успіхом. Але це все одно що сказати, що парова машина просто прискорила рух воза. У реальності ШІ швидко змінює геополітичний порядок. Колись глобальну силу визначали армії, нафта, контроль над морем і повітрям. Тепер же вона залежить від даних, талановитих кадрів, обчислювальної інфраструктури та правових систем, які потрібні для створення та впровадження передових ШІ-моделей.
У США сьогодні явна перевага. З 2019 року американські технокомпанії випустили понад половину всіх провідних ШІ-моделей у світі. У період із 2023 до 2024 року шість найбільших компаній країни інвестували $212 млрд у дослідження і розробки, а 2024 року стартапи, які займаються генеративним ШІ, залучили майже $90 млрд. У США також найбільша кількість ШІ-фахівців (приблизно 500 тисяч) і найбільша у світі потужність дата-центрів (45 гігават).
Але інші країни намагаються швидко скоротити відставання, тому лідерство США не гарантоване. На перший погляд ці перегони можуть здатися схожими на Холодну війну: дві держави, США і Китай, змагаються за панування в технологіях, поки решта світу спостерігає за ними. Але в реальності решта світу бере активну участь у цій грі. А оскільки в ній немає правил (і надійних арбітрів), виникає проблема.
Ці перегони можуть здатися схожими на Холодну війну
США і Китай обрали різні підходи до ШІ. Америка спирається на динамічний приватний сектор — з його активною екосистемою стартапів і техногігантами, подібними до Google, Microsoft і OpenAI. Китай, навпаки, використовує центральне планування (величезне держфінансування, військово-промислову інтеграцію, глобальні торговельні ініціативи) для підтримки безлічі ШІ-стартапів.
Китайська стратегія вже приносить плоди. З 2019 року влада країни витратила на АІ-сектор близько $132 млрд і щорічно інвестує $60 млрд у корпоративні дослідження і розробки. У результаті на частку Китаю припадає 15 із 40 провідних ШІ-моделей, у країні працюють 18% провідних фахівців у цій галузі, і в неї більше випускників із дипломом STEM (природничі науки, технології, інженерія, математика), ніж у будь-якої іншої країни. За потужністю дата-центрів (20 ГВт) Китай посідає друге місце у світі.
Незважаючи на запроваджений США експортний контроль для обмеження доступу Китаю до передових напівпровідників, китайські інженери навчилися витискати максимум із «досить хорошої» техніки завдяки проривам у підвищенні ефективності. Це дало змогу DeepSeek, порівняно маловідомому стартапу, шокувати світ продуктивністю своєї моделі, яку можна порівняти з показниками найкращих моделей США, але яка потребує набагато менше обчислювальних потужностей.
Тим часом Євросоюз опинився в складному становищі. У нього немає ні обчислювальних потужностей, як у США, ні величезних ресурсів даних, як у Китаю. ЄС посідає третє місце в розробках ШІ: приблизно 275 тисяч фахівців, 381,4 млрд євро щорічних витрат на НДДКР, близько 8 ГВт потужностей дата-центрів.
Це не означає, що в Європи немає стратегічних переваг. Хоча там було створено лише три з 40 помітних ШІ-моделей, на частку ЄС припадає 19% найбільш цитованих наукових статей з цієї теми. Крім того, тут розташована голландська компанія ASML, що виробляє майже всі високоякісні літографічні машини у світі, а вони потрібні для виробництва напівпровідників.
Розуміючи неможливість конкуренції зі США та Китаєм в інноваціях і в масштабах, ЄС зосередився на визначенні правил гри. Закон «Про штучний інтелект» сьогодні є найповнішою міжнародною системою регулювання ШІ, і це не просто звід правил. Це інструмент «м’якої сили», одягнений у форму регулювання.
ЄС також виділив понад 200 млрд євро на досягнення цілей «Цифрового десятиліття», зокрема на інвестиції в інфраструктуру, навчання і цифровізацію, намагаючись створити стратегічний простір для ШІ-галузі. З адекватними ресурсами, ентузіазмом і політичною рішучістю Європа цілком може стати самостійним центром розробок ШІ.
Тим часом китайсько-американське суперництво посилюється. 20 січня компанія DeepSeek представила надефективну модель R1, давши зрозуміти, що санкції США не обмежать амбіції Китаю у сфері ШІ. Уже наступного дня президент США Дональд Трамп оголосив про ініціативу «Зоряні ворота». Цей план оцінюють у $500 млрд, він передбачає будівництво дата-центрів нового покоління і забезпечення США чіпами. Збіг за часом цих заяв не випадковий: це були перші залпи у війні за технологічну самодостатність.
Вкрай важливо, що сенс цих перегонів не тільки в обладнанні або ПЗ, а й у цінностях. Хто вирішує, що чесно і справедливо в нових технологіях? Чия мораль буде закладена в алгоритми, які все частіше починають керувати наданням базових послуг, зокрема, в охороні здоров’я та освіті? Відповіді на ці запитання визначать, як буде використовуватися ШІ і чиїм інтересам він буде служити. Експорт ШІ-етики стає не менш значущим, ніж експорт самих моделей.
Крім того, боротьба за майбутнє ШІ вже не обмежується Китаєм, США і Європою. Країни Глобального Півдня досі були лише пасивними користувачами цих систем: не вони їх розробляли; не вони виробляли дані, які використовували для навчання цих систем; чинні правила формувалися без їхньої участі. Але ситуація починає змінюватися. В Африці, Латинській Америці та Азії з’явилися національні та регіональні ініціативи розроблення моделей з урахуванням місцевих пріоритетів і потреб, що зміцнює мовний і цифровий суверенітет.
Яскравий приклад — Близький Схід. Прагнучи посісти належне місце в новому технологічному порядку, Саудівська Аравія, Катар і ОАЕ вкладають свої нафтові багатства в дата-центри світового класу та вітчизняні ШІ-моделі.
Усе це підкреслює нагальну потребу в механізмах підзвітності, що відповідають масштабам і швидкості технічних інновацій і спираються на єдині глобальні уявлення про управління ШІ. ОЕСР і «Велика сімка» вже роблять певні жести для координації регулювання, але фактичне правозастосування відсутнє. Пропозиція ООН створити глобальний консультативний орган з питань ШІ перспективна, але поки що не реалізована.
Ставки колосальні. Без скоординованих міжнародних дій ШІ може сконцентрувати контроль над знаннями, поглибити цифрову нерівність, змінити культуру і суспільство такими способами, які суспільство ніяк не контролює.
Усе це може здатися неминучим, але це не так. У нас є вузьке (і таке, що швидко закривається) вікно можливостей, щоб піти іншим шляхом. І це визначальне завдання нашого часу.