«Суспільство хоче посадок». Суддя Вищого антикорсуду про справи Міндіча та Тимошенко, атаку на НАБУ і мільйони від топчиновників

Про справу Мідас, наступ на НАБУ-САП та голоси суддів

Днями за Германа Галущенка, екс-міністра енергетики та юстиції, одного з підозрюваних у справі Мідас щодо оборудок в Енергоатомі, внесли заставу — 150 млн. грн, хоча від початку йшлось про 200 млн. Що впливає на рішення суду зменшити заставу?

Основним приводом для зменшення є те, що підозрюваний довгий час перебуває в СІЗО і за нього не вносять заставу. Рада Європи каже, що в корупційних злочинах завжди має бути застава як альтернатива тримання під вартою. І вона має бути такою, яку підозрюваний може внести. І щоб зрозуміти, скільки фігурант справи може сплатити, ти, як суддя, починаєш потроху шукати цю цифру. Якщо застава не зменшується, це означає, що тримання під вартою стає безальтернативним запобіжним заходом. Відсоток зменшення кожен суддя робить на свій розсуд, керуючись матеріалами справи, спеціальної формули немає.

І всі гроші, які числяться за підозрюваним, підлягають арешту, тобто він не може самостійно внести заставу. Тому кошти за нього вносять родичі, друзі чи бізнес-партнери. І є фактор дискредитації цих людей, що я не дуже сприймаю. Бо якщо Фінмоніторинг визнав походження грошей законним, то процес їх внесення у вигляді застави за когось не проблема.

Продовжимо про справу Мідас, але для початку давайте згадаємо, і NV писав про це, що минулого року у помічниці судді ВАКС Олега Федорова знайшли прослуховування. Чи достатньо точно та коректно суд відреагував на цю подію? Здається, тоді ВАКС просто побоявся називати речі своїми іменами.

Я не є суддею-спікером і не був причетним до формулювання цього повідомлення. Ситуація дуже прикра. На моє переконання, «прослушка», яку знайшли, була частиною загальної лінії переслідування антикорупційної системи. Мені здається, що воно лягло в канву переслідування НАБУ і САП.

Не знаю, чим керувалися ці люди і в чому полягав їхній інтерес, щоб ставити «прослушку». Тим більше, що Олег Володимирович Федоров не був тоді слідчим суддею, він слухав справи лише по суті. Можливо, це було пов’язано з тим, що ця помічниця тоді заміняла мою помічницю, яка пішла у декретну відпустку.

Джерела редакції в правоохоронних органах розповіли, що саме ви були одним зі слідчих суддів по гучній справі Мідас і розглядали клопотання про негласні слідчо-розшукові дії. Чи це так і чи ви пов’язуєте це прослуховування з вашою безпосередньою роботою судді в цій справі?

Я не можу це коментувати. Але вкажу, що помічниця судді знає майже все, окрім інформації про негласні слідчо-розшукові дії (НСРД). Бо НСРД суддя розглядає без помічників.

Скоро виповнюється рік від моменту, як Верховна Рада прийняла законопроєкт, який обмежував повноваження НАБУ та САП. Якою була ваша перша реакція?

Я не злякався, але відчуття настороженості з’явилося. Зрозуміло, що якщо атака почалася з НАБУ і САП, то рано чи пізно черга б дійшла і до нас.

У Гватемалі була історія, коли під мандатом ООН створили антикорупційну комісію. Звісно, були окремі питання до її роботи і не всі були задоволені тим, як вона працює. Але через деякий час своєї роботи ця комісія почала добиратися до оточення президента. І згодом її розігнали, а проти її членів порушили кримінальні справи. Її робота завершилась не так, як планувалося. І тоді першою у мене спрацювала ця аналогія.

Доволі гостра публічна заява, як для судді. Які компроміси щодо висловлювань знаходите ви, коли бачите речі, які потребують вашої реакції?

За останні сім років, як я працюю суддею, ситуація щодо свободи висловлювань представниками системи правосуддя змінилася. Суддівська спільнота, не тільки українська, а й міжнародна, зрозуміла, що якщо вони будуть дотримуватися золотого стандарту, який каже, що судді спілкуються тільки завдяки своїм судовим рішенням, то рано чи пізно від цього судді почнуть програвати. Є висновок Ради європейських суддів про свободу вираження поглядів ними, один з пунктів якого каже, що судді не мають мовчати, коли певне питання загрожує суддівській незалежності.

Я пам’ятаю, як у нас була перша нарада у ВАКСі із тоді головою Верховного Суду пані Данішевською, яку я поважаю, але вона тоді закликала ледь не повидаляти нам усі профайли із соцмереж. Бо якщо ви з кимось «дружите» в соціальній мережі, це означає, що є підстава для потенційного конфлікту інтересів. Вам можуть заявити відвід.

В Україні хронічна недовіра до суддівської системи. Мовчання суддів, коли воно поєднується із недовірою до нас, дає ще більший негативний кумулятивний ефект. Нам, за допомогою тих самих соцмереж, треба також показувати, що ми їздимо на метро, на маршрутках, так само стоїмо в чергах, що не всі судді хабарники, не всі судді їздять п’яними на автомобілях.

Але вам не здається, що образ кастовості, в якому суддя — це заможна, недоторкана людина, зберігається?

Так, таке є. Тут питання: добре це чи погано? Якщо ми дивимось на цю кастовість, як поняття цеху, це дозволяє цей цех захищати. Існує декілька різних цехів в нашому суспільстві, умовно: армія, бізнес, політики, правники, судді та інші. І кожен цех захищає свої права. Успішність суспільства полягає в тому, щоб ці касти між собою нормально співіснували і домовлялися. Армія не може існувати без бізнесу, бо армія не заробляє. Якщо армія починає домінувати, то створюються військові диктатури. Взаємодія між різними групами, соціальними інститутами як запорука процвітання суспільства гарно описана в книжці «Насильство та суспільні порядки. Основні чинники, які вплинули на хід історії»

Проблеми починаються тоді, коли в касті не працює самоочищення, англійською мовою — self-policing. Каста має виганяти негідників. В нашій ситуації - це робота Вищої ради правосуддя (ВРП). Коли ВРП перестає карати суддів, які їздять п’яними за кермом, наприклад, тоді ця кастовість набуває негативного підтексту. Я не бачу проблеми вживати слово «каста» щодо суддів, якщо в ній працює це самоочищення. Окрім того, «каста» не повинна бути закритою, мають працювати соціальні ліфти.

Про справу Тимошенко та затягнуті процеси

Депутатка та лідерка Батьківщини Юлія Тимошенко на підготовчому засіданні за підозрою у пропонуванні нею хабаря, заявила, що подала до Апеляційної палати ВАКС клопотання з проханням змінити підсудність цієї справи, яку розглядає саме ВАКС. Її аргумент — депутат фракції Батьківщина Сергій Власенко є головою Тимчасово-слідчої комісії (ТСК) з викриття фактів можливої корупції в правоохоронних органах та судах, подавав до Вищого антикорсуду запити про видатки на роботу ВАКСу з держбюджету. Між ним та антикорсудом виник конфлікт. А оскільки Тимошенко — колега Власенка, то і в неї, мовляв, є цей конфлікт. Виходить, якщо весь парламент включити в роботу ТСК Власенка, то у всіх нардепів може бути конфлікт інтересів і їхні справи не буде розглядати ВАКС?

Я не можу коментувати цю конкретну справу. У нас дуже часто трапляються заявлення відводів з надуманих підстав, для того, щоб, наприклад, усунути конкретного суддю або конкретну колегію від розгляду таких справ. Такі ситуації іноді створюються штучно. Використовуються дуже різні способи, аби заблокувати правосуддя ВАКС.

Чи ви вважаєте кримінально-процесуальний кодекс, який зараз існує, справедливим? Бо в адвокатів є багато можливостей затягувати процес.

Однозначно існує ця проблема — зловживання процесуальними правами сторони захисту. І вона ускладнюється неналежною роботою дисциплінарних органів адвокатури: вони покривають адвокатів і не притягують їх до дисциплінарної відповідальності за очевидні речі. Тактика затягування процесу адвокатами сприймається як нормальна. І майбутнім захисникам в університетах можна не вчити кримінальне право та процес, а просто вчитись як затягувати розгляд справ в суді?

Також адвокати користуються слабкостями системи — перевантаження судів справами.

Як би ви пояснили той факт, що до першого засідання щодо обрання запобіжного заходу по фігурантам гучних кримінальних справ прикута дуже велика увага ЗМІ та суспільства? Хоча на цьому засіданні лише в загальних рисах пояснюють, в чому суть підозри. А розуміння всієї картини з’являється лише тоді, коли суд розглядає докази, при чому на відповідних засіданнях слухачів в залі - одиниці.

Думаю, людям треба якась швидка емоція. Вони погано реагують на довгі, не динамічні речі. Що класно в американській та англосаксонській системі кримінального розгляду? Його безперервність. Справа слухається день в день цілий тиждень. А у нас кримінальне провадження розглядається декілька років.

Про ефективність роботи ВАКСу

У деяких спікерів, які коментують роботу ВАКС, є така теза: мовляв, давайте співставимо кількість грошей з держбюджету, що йдуть на утримання суду, та те, скільки цей суд стягує на користь держави в результаті своїх рішень. Як вам такий підхід вимірювання ефективності роботи суду?

Це так званий підхід монетизації роботи правоохоронної чи судової системи. І це одна з маніпуляцій. Робота будь-якого державного апарату не спрямована на самоокупність. Ані міністерства, ані поліція, ані НАБУ, ані ВАКС не повинні заробляти самі на себе.

Але цей критерій заслуговує на увагу, коли аналізується ефективність виконання вироків ВАКС. Коли суд виносить вирок по котромусь чиновнику, то має аналізуватись те, скільки за рахунок цього вироку конфіскується на рахунок держави. Бо як не крути, питання корупції завжди впирається в гроші.

І тут проблема, що в дохід держави на виконання вироків антикорсуду стягуються не такі великі суми, як вони повинні були бути. Бо Виконавча служба інколи не допрацьовує, дуже часто фігуранти ховають свої кошти в іноземних юрисдикціях.

Майновий критерій в угодах зі слідством виконується краще, ніж, на жаль, в ординарних вироках. Бо коли виконується ординарний вирок, тут вже немає прокурора. На перший план виходить виконавча служба. Це один із факторів, який впливає на те, скільки майна стягується в дохід держави.

Другий фактор — наскільки на стадії досудового розслідування детективи, прокурори та АРМА (бо саме Агенція з розшуку та менеджменту активів займається пошуком активів) та Фінансовий моніторинг ефективно працювали. Адже на стадії досудового розслідування ці інституції мають ефективно взаємодіяти і шукати все майно, яке є у підозрюваного. Бо те, що не знайшли, не конфіскують на виконання обвинувального вироку. Бо скільки заморожено — стільки і фактично тоді можна конфіскувати. Мова йде про ті активи, які шукають за кордоном. Бо в Україні НАБУ має доступ до всіх реєстрів.

Що для вас є ефективністю роботи ВАКС?

Кількість розглянутих, завершених справ. ВАКС, як і будь-яка судова інстанція, в хорошому розумінні - пасивний орган: ми розглядаємо те, що нам приносять прокурори.

Мова йде про всі вироки — і засудження, і виправдання. Ми не розглядаємо в якості досягнень тільки обвинувальні. Бо тоді спускаємось до каральної функції. Це за часів сталінізму було: скільки планів давала партія, стільки і було розстріляно куркулів.

Чого чекає суспільство від Вищого антикорупційного суду загалом?

Суспільство хоче посадок.

А інструмент угод зі слідством входить в ці очікування? І чи є розуміння, чому ці угоди укладають, чому вони є необхідними в питанні притягнення до відповідальності тих, у кого, з великою вірогідністю, справу можуть закрити за спливом строків притягнення до відповідальності?

Відповісти на це питання мені допоможе розділення українського суспільства на тих, хто спостерігає за процесами з новин, і фахової спільноти. У фаховій спільноті сприйняття угод на порядок краще. Таке моє припущення. Бо фаховій спільноті набагато легше зрозуміти фактор надзвичайної ресурсоємності кримінального провадження. Фахове суспільство розуміє високий рівень завантаженості ВАКСу, нерівномірне співвідношення кількості справ до кількості суддів.

У нефаховій спільноті укладання угод сприймається як спортивна рибалка. Зловили, але багатим завжди дозволено більше, тому вони через наявність грошей просто відкуповуються і виходять на волю.

Чи ви не вважаєте цю логіку зрозумілою? Бо, якщо дуже-дуже спрощено, міністр, який накрав і потім погодився на угоду зі слідством, в цій угоді немає пункту про те, що він не сидітиме у в’язниці, по суті відкуповується від реального покарання?

Нехай є громадянин Х, який, припустимо, вкрав мільйон доларів і живе за кордоном. Його справу в суді розглядають заочно. Що ми в результаті отримаємо? Близько десяти років розгляду справ в першій і другій інстанціях, вирок по конфіскації.

Обвинувачений не повернеться в Україну, в запиті на його екстрадицію відмовлять, бо він обере Австрію або Ізраїль для проживання, звідки українським правоохоронним органам не видають на запит громадян. А в разі угоди він поверне в бюджет гроші, сплатить додатковий штраф, зробить великий донат на ЗСУ і ми зекономимо роботу суду та прокурора.

І варто зауважити, що Закон, який дозволяє давати реальні строки за угодами, з’явився в 2024-му. ВАКС працює з 2019-го.