NV Преміум

Дві розмови в МВФ. Це має стати великим скандалом у країнах G7

Погляди

25 квітня 2024, 10:13

Тімоті Еш

Британський економіст, експерт з питань України

Іноді мені здається, що я живу в паралельному всесвіті, дехто з вас, без сумніву, так і думає

Але я просто розмірковую над двома розмовами, що прозвучали на засіданнях МВФ за останній тиждень щодо України.

Одна тема — з Вашингтону, — що МВФ сповнений рішучості змусити приватних кредиторів платити в контексті дискусії про подальший борговий режим для України, яка насувається, адже в серпні закінчиться дворічне призупинення обслуговування боргу. Фонд схиляється до того, що приватний сектор повинен розділити борговий тягар, як це зазвичай робиться в ситуаціях боргової кризи.

Іронія тут полягає в тому, що західну спільноту власників облігацій і фактично західних платників податків, здається, змушують платити раніше, ніж російських платників податків,

Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень

Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою

Перший місяць 1 ₴. Відмовитися від передплати можна у будь-який момент

враховуючи, що уряди G7, здається, накинули захисне кільце на $330 млрд російських суверенних активів (реальних грошей), що лежать на рахунках у західних банках. Таке враження, що ці гроші муляють кишені гномів з Антверпена чи Брюсселя.

Ці гроші муляють кишені гномів з Антверпена чи Брюсселя

Один із аргументів за те, щоб їх не чіпати, в тому, щоб не ризикувати помстою проти західного бізнесу, активи якого зараз перебувають у Росії. Це активи, інвестовані в Росію жадібними західними бізнесменами, які невдало інвестували в Росію — не ознайомившись із довгим списком російських зловмисних дій проти Заходу та України, починаючи з 2008 року, але взяли тридцять срібняків у Путіна. Отже, фактично, коли ми говоримо про розподіл боргового тягаря, саме західні платники податків і кредитори західного приватного сектора (пенсійні фонди, а отже, і пенсіонери) рятують російських платників податків і західний бізнес, який інвестує в Росію.

Інша тема для обговорення, яка виникла в Вашингтоні: західний офіційний сектор відчайдушно намагається надати гарантії акціонерним фондам, які розглядають можливість інвестування в Україну, достатні для забезпечення 100% гарантій захисту від перших збитків. Дивно, що офіційний сектор, здається, рятує одних інвесторів в Україну за рахунок інших. Зазвичай, інвестори в акції та інвестори з фіксованим доходом — це дві сторони однієї медалі, і, зрештою, успіх команди акціонерів залежатиме від здатності України знову отримати дешевий доступ до міжнародних ринків капіталу.

Не впевнений, що нав’язування приватним кредиторам болючої реструктуризації (яка не змінює ситуацію з точки зору більшої потреби у фінансуванні) при одночасному захисті активів російських платників податків та жадібних західних компаній, що інвестували в Росію, є дуже добрим сигналом у довгостроковій перспективі на підтримку інвестування в Україну. Зауважте, що приватні кредитори інвестували в Україну — були хорошими хлопцями, вони інвестували в Україну напередодні повномасштабного вторгнення, допомагаючи Україні фінансувати її оборону.

І, ймовірно, вони будуть тими самими інвесторами, необхідними, щоб очолити внесок приватного сектора у відновлення та реконструкцію. І, зрештою, все залежить від сумарної дохідності інвестицій, того, як будь-яка реструктуризація впливає на кредитний ризик і ціноутворення/доступ до суверенних ринків. З огляду на те, що після війни Україна потребуватиме понад $500 млрд на відновлення, приватний сектор буде важливим партнером у цьому питанні. Тож тут ще треба трохи подумати щодо логіки надання гарантій для інвестицій приватного сектору в Україну і водночас агресивного списання тих, хто вже інвестував в Україну. Як на мене, відправною точкою мають бути поки що лише заморожені російські активи.

Думаючи про порядок розподілу боргового тягаря, я б визначив тих, хто повинен платити спочатку за фінансування війни, а потім за відновлення та реконструкцію, таким чином:

1. Російський платник податків;

2. Західний бізнес, який інвестував у Росію;

3. Західні кредитори/акціонери, що інвестували в Україну (пенсіонери)/західні платники податків;

4. Україна.

Вище було сказано, яким має бути порядок тих, хто платить. Але, як я бачу, порядок зараз такий:

1. Україна;

2. Західні платники податків/західні кредитори/акціонери, які інвестували в Україну;

3. Західний бізнес, що інвестує в Росію;

4. Російські платники податків.

Розподіл боргового тягаря — це безумовно, але я думаю, що відправною точкою має бути — Росія платить першою, а не останньою. Це збочення і має стати абсолютним скандалом у країнах G7 — неприємна таємниця, про яку я вже писав раніше.

У питанні боргових та акціонерних інвесторів в Україні, я бачу перспективу нових грошей. Одне з рішень, яке ми з Алексом Ґаррардом продумали раніше, — це права/інструменти фінансування в майбутньому, ще один спосіб забезпечити більш рівноправний режим, одночасно пропонуючи перспективу дешевих нових грошей для України.

Переклад NV

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Інші новини

Всі новини