Перша причина — безперервний вплив російської пропаганди, яка довбає в одну точку: Росія непричетна, жодних доказів немає, все це прояв русофобії і ворожості Заходу. І тут потрібно враховувати масованість впливу російської пропаганди і повного контролю Кремля над інформаційним полем. Особливо в провінції - куди й інтернет не дуже доходить — реальність складається з телевізійної картинки.
Інша причина — внутрішній опір і небажання росіян взяти відповідальність за дії керівництва. Тому тут треба брати не тільки ці 3%, але і тих, хто мав труднощі з відповіддю або відповів, що «це може бути хто завгодно» — а таких майже 69%. Тобто тим самим вони вдають, що не чують альтернативної інформації про те, що отруєння здійснили саме російські спецслужби. Довести або підтвердити росіяни цього не можуть, тому й заперечують їхню причетність.
Росіяни зайняті своїми проблемами
Такі відповіді не свідчать про страх обговорювати подібні теми. Просто росіяни відчувають дискомфорт, оскільки Росію, з якою більшість себе ідентифікує, звинувачують у таких злочинах. Тут картина масових настроїв приблизно така сама, як і стосовно інших політичних вбивств або замахів — Анни Політковської або Бориса Нємцова. Це цілком виразний, що йде від радянських часів, конформізм — небажання протиставляти себе загальній думці, яка ідентифікується з точкою зору з телевізора.
Так, у серпні довіра до Путіна серйозно знизилася, але ми маємо справу з організованою громадською думкою, і там не відбувається значних змін. Тема отруєння Скрипалів — безальтернативний випадок, і люди приймають її, оскільки в строгому сенсі це не дуже стосується їхніх життєвих інтересів. Росіяни зайняті своїми проблемами, а Путін для них радше телеперсонаж, якому вони готові висловити схвалення, нічим не розплачуючись за це.
Ці люди не беруть участі в політиці, оскільки вважають, що у них немає можливості на неї впливати. Опозиція дискредитована, і це відсутність вибору — або те, що психологи іноді називають навченою безпорадністю або апатією, а також не включеність і відчуженість від громадських справ — дуже важлива характеристика стану суспільства при авторитарному режимі. Власне, це несуча конструкція таких режимів. Їм необов’язково потрібні нові ідеології - досить просто створити умови, коли люди не хочуть ні в чому брати участь, оскільки не вірять у можливість зміни.
Пенсійна реформа стала каталізатором роздратування, яке наприкінці літа різко піднялося в очікуванні того, що Путін все-таки відмовиться підписати цей законопроект. А коли він підписав, це відчуття роздратованої безпорадності ні в що не вилилося. Тому хоч рейтинг довіри до Путіна в серпні знизився, у вересні і жовтні він вже тримався на одному рівні.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени