Мюнхенська змова чи Мінські домовленості? Який вибір постає перед Зеленським

Як це — до їхнього початку просто взяти і здати все. Класика полягає в тому, що кожна сторона виходить з якимись завищеними вимогами, якщо це конфліктні переговори, і в ході переговорів робляться взаємні поступки. Тобто, якщо Трамп вже задекларував свою готовність говорити про Україну без України, відмовити їй у членстві в НАТО, згоду на те, що Росія залишає за собою окуповані території, то далі Путін ще щось буде вимагати. Якщо дійсно Трамп і далі буде намагатися задовольнити всі ці вимоги, то позитивних результатів для України від таких перемовин чекати не слід.

Трамп уникнув відповіді на питання, чи вважає він Україну суб'єктом у переговорах

Аналітики загалом західна преса особливо вказують на той факт, що Трамп уникнув відповіді на пряме питання журналістів, чи вважає він Україну суб'єктом у цьому переговорному процесі, зазначивши, що Україна має укласти угоду для того, аби припинити вбивства внаслідок цієї війни. Саме цей епізод я бачив і дійсно сама ця мова жестів Трампа створила враження, що він вважав це питання загалом недоречним.

Мюнхенська безпекова конференція відкривається сьогодні. Відмінність української ситуації від ситуації із Чехословаччиною 1938 року в тому, що все-таки на боці України і за спиною України є потужний табір європейських партнерів. Ця європейська єдність поки що формується і не має впевненості в тому, що вистоїть. Але якщо ця єдність збережеться, то тоді можна буде і Трампа поставити на місце. Зараз це декларована єдність. Бо від тих же європейських партнерів України тут же лунають заяви — мовляв, Європа без Сполучених Штатів не зможе повністю компенсувати втрату американської частини допомоги. Тобто в одному реченні говориться про те, що так, ми готові, ми будемо підтримувати Україну і тут же в наступному реченні робиться крок назад. Це підриває впевненість в тому, наскільки є оця, вибачайте за тавтологію, впевненість у Європи у власних силах.

Колишній міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт прямо порівняв ті заяви, які зробив Трамп з тими заявами, які робив Невілл Чемберлен перед початком Другої світової війни, коли коментував передачу Гітлеру Судетів. Але є й інша думка, щоправда, її висловив член команди Трампа — голова Пентагону Піт Геґсет. Він сказав, що заяви Трампа і загалом його переговори з Володимиром Путіним не є зрадою. «Тут немає зради, тут є визнання того, що весь світ і Сполучені Штати інвестують і зацікавлені в мирі, в мирі шляхом переговорів, як сказав президент Трамп. Він сказав, що потрібно припинити вбивства, а для цього потрібно, щоб обидві сторони визнали, що це не те, чого вони прагнуть».

Можуть бути два варіанти. Перша, бо Геґсет лукавить, що дуже ймовірно. За такими хорошими заявами, насправді, криється намір просто заспокоїти і сприйняти як невідворотне. Відразу скажу, що в це слабо вірю, але може також теоретично бути, що за цими широкими жестами Трампа можливо криється якась більш складна гра. Тобто він хоче втягнути Путіна в переговори, видаючи такі компліменти, співчуття, рівно виражаючи їх агресору і жертві агресії. А раптом з якогось дива, коли вони дійсно вже зустрічаються, то Трамп тоді йому викладе на стіл список вимог і підкріпить їх аргументами, які просто Путіну доведеться, якщо не повністю, то частково задовольнити. Але це просто таке надзвичайно оптимістичне припущення, що, можливо, за цим є більш складна гра, ніж те, що ми зараз бачимо на поверхні.

Зараз всі згадують про Мюнхен 1938 року, але більш доречно провести іншу аналогію. Адже цими днями минає 10-та річниця підписання Мінських домовленостей. Тоді Петро Порошенко, який сьогодні звинувачується в державній зраді, благословив тодішні домовленості. В чому подібність ситуації? Тому що тоді Україна просто стояла перед вибором — чи сприймати ультиматум, який схвалили також лідери Німеччини і Франції, чи сказати, що ні, ми будемо боротися, чого б це нам не коштувало. Як ми знаємо, вибір був зроблений на користь домовленостей. Історія розсудить, наскільки він правильний чи неправильний. Тому сьогодні, коли за модель беремо ситуацію 2015 року, якщо президент Зеленський каже «ні» домовленостям, то тоді він повинен мати чіткий план дій на випадок, якщо з боку Сполучених Штатів відповідь буде — Ну, якщо ви такі розумні, самостійні, то ми умиваємо руки і, будь ласка, дійте без нас. Тобто, якщо такий план є, тоді можна казати «ні».

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV