Саміт НАТО в Анкарі вже зараз перетворюється на велику дипломатичну перемогу як президента Реджепа Таїпа Ердогана, так і Туреччини.
По-перше, Дональд Трамп щедро розсипав похвали на адресу Ердогана, відзначивши, наскільки корисною була його підтримка американських інтересів у Сирії, так само як і в багатьох інших питаннях. Він також високо оцінив військовий потенціал Туреччини та можливості її оборонно-промислового комплексу. Цей тон різко контрастував із жорсткою критикою, якій Трамп піддав традиційних союзників США в Європі — Велику Британію, Францію та Німеччину. Ба більше, він повернувся до теми Гренландії .
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
По-друге, Трамп ані словом не згадав про ситуацію з демократією, верховенством права та правами людини в Туреччині. Це стало ще одним підтвердженням того, що у відносинах з Анкарою для Вашингтона нині важливішими є прагматичні інтереси, аніж відданість спільним цінностям.
По-третє — і це, мабуть, стало головним подарунком для Ердогана й Туреччини — Трамп заявив, що має намір скасувати санкції в межах CAATSA (американського закону про протидію супротивникам США за допомогою санкцій). проти Анкари та повернути країну до програми виробництва винищувачів F-35 .
Скасування санкцій стало б серйозним стимулом для турецького ВПК
Щоправда, щодо другого питання поки зберігається невизначеність: незрозуміло, чи вдалося сторонам врегулювати проблему російських зенітних комплексів С-400, яка й стала основною причиною запровадження санкцій CAATSA проти Туреччини.
За наявною в мене інформацією, сторони вже досягли домовленості, яка передбачає фактичне виведення комплексів С-400 з експлуатації турецькою армією. Однак поки що залишається відкритим питання, чи погодиться Конгрес США скасувати санкції CAATSA, зважаючи на активний лобістський тиск з боку Ізраїлю. Примітно, що сенатор Ліндсі Грем, відомий як палкий прихильник Ізраїлю, схоже, також натякнув на можливість компромісу щодо санкцій CAATSA. Утім, наразі важко з упевненістю сказати, чи свідчить це про прогрес у непублічних спробах згладити суперечності та знизити напруженість у відносинах між Анкарою і Тель-Авівом.
Скасування санкцій у межах закону CAATSA стало б потужним стимулом для турецького оборонно-промислового комплексу, який давно прагне розширити співпрацю з іншими країнами НАТО. Досі саме санкційний режим залишався головною перешкодою на цьому шляху. Велика Британія, Канада, Бельгія і навіть Франція, судячи з усього, готові наввипередки укладати контракти з турецьким ОПК. До речі, буквально днями Лондон, схоже, оголосив про започаткування нового масштабного оборонного партнерства з Туреччиною.
Туреччина може запропонувати європейським країнам широкий спектр військових та оборонно-технологічних рішень — насамперед у сфері безпілотників, — які допоможуть заповнити вакуум, що виникає внаслідок поступового скорочення американської військової присутності та одночасного посилення російської загрози. Для самої Туреччини така співпраця означає доступ до нових технологій, необхідних для подальшого зміцнення власної оборонної автономії, а також додаткові експортні надходження, що допоможуть зменшити значний дефіцит її платіжного балансу.
Переклад NV
Текст публікується з дозволу автора