Як 33 роки тому у Верховній Раді приймали рішення про герб України та що пропонували депутати

Танюк передав макет герба до президії, додавши, що рівно 75 років тому, 22 березня 1918 року, Центральна Рада затвердила герб України, який мало чим відрізнявся від знака Київської держави Володимира Великого, а його подача — золоте на синьому — продиктована кольорами національного прапора та правилами геральдики.

«Таким геральдичним знаком користувалися і Святополк I Окаянний, і Ярослав Мудрий, і Анна Ярославна, королева Франції, — заявив Танюк. — Коли вона вийшла заміж у Францію, вона поїхала до Парижа, якого тоді ще не було на світі, а була маленька лютеція, яка взагалі на знала гербів. Анна привезла цей тризуб туди, і він став основою для французького герба — королівської лілії».

Подарунок атлантів скіфським царям

Не забуваймо, що Танюк був професійним режисером. Побачивши з трибуни, що його аргументи не є вельми переконливими для колег, він пішов далі, згадавши тризубець Посейдона та легендарну Атлантиду.

«Атланти загинули разом зі своїм островом в океанських глибинах, а царські скіфи Північного Причорномор’я, Криму й України передали нам, їхнім нащадкам, пам’ять про залишені Посейдоном ознаки: золотий тризуб і синьо-жовті кольори, — заявив він. — Загалом же історія тризуба — це історія всієї індоєвропейської культури, це історія нашого дохристиянства, нашої прадавнини».

Танюк зауважив, що цей громовий знак у зв’язці трьох блискавиць означає творення світу, а древні арії принесли цей знак з України, з берегів Дніпра та Дністра на берег Гангу до Індії. І тут тризуб став знаком громовержця Індри та божества Шіви з його тризубом-блискавицею. Танюк наголошував: тризуб символізує єдність животворних енергій: мудрість, знання, любов. То який символ може бути кращим для українського герба?

Режисер особливо просив нардепів не додавати до тризуба інших елементів, адже серед проєктів були макети із зображенням тризуба і трактора, тризуба і космічної ракети та багато чого іншого. Танюк навів приклад Японії, що зробила своїм символом червоне коло на білому тлі, та Швеції з простим хрестом.

«Треба відмовитись від вінегретного бажання додати до цілого „ще щось“ — калину чи соняха, колоски чи серп із молотом, — казав він. — Якщо селянство й робітництво, то чому не додати циркуля для інтелігенції, як у НДР, і так далі? Такий підхід завжди буде ущербним, бо додавати можна без кінця, і всього не вичерпаєш. Тому пропонуємо зробити герб простий, ясний, чіткий і для України максимально виражальний».

Асоціації з фашизмом та ядерною зброєю США

Утім, палка промова Танюка не справила належного враження на деяких депутатів, а особливо на комуністів. Більшість з них не бажала бачити на гербі «бандерівську», «фашистську» та «імперіалістичну» символіку. З трибуни та із зали почали лунати різні застереження й заперечення цієї версії герба.

Зокрема депутат Анатолій Гаврилов з Криму обурився, чому питання державної символіки не винесли на референдум, а виступ Танюка назвав «словоблуддям». Той у відповідь обурився, навіщо Гаврилов ображає бога Шиву, і дорікнув опоненту у незнанні Ригведи. Зал підтримав Танюка оплесками.

Нардеп-фізик Валентин Матвєєв з Миколаївщини, який працював заступником директора заводу імені 61 комунара, нагадав про американську ракетно-ядерну систему Трайдент, яка перекладається українською як Тризуб. Він переконував, що нібито весь світ сприймає тризубець як вид зброї масового ураження — то хіба етично Україні мати такий герб?

А комуністка Світлана Остроущенко казала, що в принципі не має нічого проти тризуба, однак, на її переконання, для українців більше значення має новітня історія, а не давня.

«У пам’яті людей цей герб асоціюється з тим, що він був гербом дивізії СС Галичина, гербом петлюрівщини, бандерівщини, то чи здатен він об'єднати народ, — висловлювала свою версію Остроущенко й цитувала з папірця листа одного зі своїх виборців. — «Я старий, і не прийняв би присягу під цим прапором, навіть під загрозою розстрілу. Я порву цей прапор і тризуб, бо 1941 року бандерівці-націоналісти гнали з-за Дніпра групу євреїв під цим прапором, понад тисячу людей. Як вони знущались, жах!»

Почувши це, голова засідання Іван Плющ усміхнувся та іронічно спитав депутатку: «Це вже від себе? Чи все ще від старого?» А Кравчук висловив думку про те, що навряд чи варто відмовлятись від давніх символів тільки тому, що хтось вважає, ніби деякі політичні сили скомпрометували їх своїми діями у минулому.

Аргументи науковця

Наслухавшись різних псевдонаукових версій та політичних маніпуляцій, доктор історичних наук Павло Сохань, врешті не витримав. Він був членом комісії, яка рекомендувала тризуб на зображення герба й обіймав на той час посаду директора Інституту археографії Академії наук України.

Вийшовши на трибуну, історик спробував заспокоїти дилетантів та конспірологів. Насамперед учений повідомив нардепам, що займається археографією — наукою, що вивчає писемні джерела і яка була тривалий час у загоні — і терпляче пояснив, що це не те саме, що археологія. Далі він сказав кілька слів про основи геральдики. Парламентарі принишкли й почали слухати уважніше.

«Відносно тризуба немає ніяких сумнівів з боку вчених і фахівців, які займаються геральдикою, — говорив Сохань. — Цей геральдичний знак, справді найвизначніша традиція нашої країни. Він прийшов з Греції і вже в X-XIII століттях став гербом Київської русі. Тризуб був гербом не тільки Київської Русі безпосередньо, а ще, скажімо, Тмутараканського князівства, яке об'єднувало частину Тамані, частину Кубані, і частину Криму. Звідси висновок: він несе в собі ідею єдності та цієї частини земель з Україною».

Історик нагадав, що у 1917 році, коли була відроджена Українська держава, також відбувались великі суперечки про герб. І тоді історик та голова Центральної Ради Української Народної Республіки Михайло Грушевський написав відому статтю про герб, якою переконав опонентів затвердити тризуб. Бо ті хотіли герб на основі гетьманщини із зображенням з XVI століття — козака у папасі з шаблею. У ті часи, пояснив Сохань, були також ідеї взяти за основу і герб київський з Архангелом Михаїлом, і герб Галичини з левом. Але ж у часи УНР зупинилися власне на цьому, нейтральному, який об'єднує всі частини України. Тому для вчених, для фахівців, які давно займаються вивченням цього питання, немає ніяких сумнівів, що найбільш доцільним і вагомим гербом є золотий тризуб на синьому полі.

Також Сохань повідомив далеким від знань справжньої історії парламентарям, що 22 березня 1918 року насправді прийняли два герби — загальний державний і герб для печатки.

«На гербі для печатки, можливо, й можна буде нанести колоски чи інше обрамлення, — сказав він. — Але, за канонами геральдики, герб чим простіший, тим красномовніше свідчить про високий рівень духовного розвитку країни».

Виступ науковця переконав більшість депутатів, що може воно й справді так: чим простіше — тим краще. Проєкт постанови про Державний герб України поставили на голосування.

Малий та великий

«За» проголосував лише 201 депутат, відтак рішення не прийняли. І тоді депутат та юрист Володимир Петренко згадав, що у проєкті постанови комісії від 12 грудня 1991 року ухвалили пропозицію про затвердження малого та великого герба. У залі почався шум.

Нардеп Олександр Ємець пропонував доповнити тризуб вінком з калини, підтримати як центральний елемент герба тризуб і доручити доопрацювати з урахуванням зауважень і внести на голосування повторно. Його колега Анатолій Матвієнко теж пропонував затвердили малий герб, який уже представлений — але роботу над великим гербом мають продовжити в комісії для іншого засідання. Його підтримав академік і народний депутат Ігор Юхновський. Натомість нардеп-правозахисник Степан Хмара зірвався і заявив:

«Якщо ж Верховна Рада неспроможна прийняти позитивне рішення, то це означав, що існувати далі вона не може».

Левко Лук’яненко підлив олії у вогонь, запропонувавши не розходитись, допоки не приймуть рішення. Микола Покровський просив не перетворювати герб на «єралаш» і казав, що знак ОУН — дворучний меч і два крила — це наче два крила птаха, що зовсім не нагадує тризуб. Анатолій Чепурний наполягав затвердити зображення золотої трійці, а Ярослав Кендзьор тим часом запекло дискутував з комуністкою, яка тиснула на жалість, розповідаючи про «звірства бандерівців»: «Якщо в пані Остроущенко є таке величезне бажання послужити українському народові й поспівчувати йому, і подбати про його майбутнє, вона може перейти із готелю Москва через вулицю до Жовтневого палацу культури й поклонитися пам’ятному каменю, який привезений із Биківні та цими днями встановлений».

Після тривалих дебатів залишилось два рішення: перше — вважати тризуб на синьому полі головним атрибутом герба України, друге — проєкт Леоніда Кравчука про затвердження тризуба як малого герба України, вважаючи його головним елементом великого герба України.

Власне цю пропозицію від президента і підтримали 231 голосом — після чого депутати пішли на перерву.

Але великий державний герб України так і не затвердили ні на наступному, ні на жодному іншому засіданні ВР. Попри те, що положення про нього прописали в Конституцію України, його немає й донині. І золотий тризуб на синьому щиті за ці три десятиліття власне і став єдиним державним гербом.