Зробив те, чого не робив жоден президент США. Чому я вважаю, що Трамп мав рацію, завдавши удару по Ірану, — Марк Тіссен
Погляди1 вересня, 20:03
Можна помітити, що невдоволені Трампом прихильники руху MAGA вже почали «зливати» інформацію та шукати винних у ситуації з Іраном. За даними The Wall Street Journal, у лютому тодішня директорка Національної розвідки Тулсі Ґаббард попередила президента Дональда Трампа: у разі атаки «Тегеран поспішить перекрити Ормузьку протоку, дестабілізувавши світовий енергетичний ринок».
Її застереження «перегукувалося з застереженнями, які Трамп отримував звідусіль». Серед тих, хто застерігав президента, були як вище військове керівництво, стурбоване запасами озброєнь, так і віцепрезидент Джей Ді Венс, який «виступав за обережніший підхід» — такий, що був би «менш витратним, ніж війна з непередбачуваними наслідками».
Сенс цих «витоків» очевидний: якби ж тільки Трамп дослухався до нас, ми б не опинилися в нинішньому становищі. Насправді ж цей витік інформації, продиктований особистими інтересами, свідчить про протилежне — усе це лише демонструє, наскільки сміливим було рішення Трампа.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Майже самотужки, в оточенні скептиків і супротивників, він узявся за те, щоб не дати Ірану створити ядерну зброю.
Ба більше, Трамп не просто проігнорував аргументи скептиків. Він зробив те, на що до нього наважувалися небагато президентів: дослухався до слів ворога.
Найтрагічнішою помилкою світових лідерів за останнє століття стала нездатність серйозно сприймати слова історичних потвор. Ці диктатори раз у раз відкрито заявляли про свої наміри, але світ вважав їхні плани надто безглуздими чи фантастичними, щоб брати їх до уваги.
На початку XX століття Володимир Ленін опублікував брошуру під назвою «Що робити?», у якій виклав плани повалення російського царя та встановлення «диктатури пролетаріату». Світ не сприйняв його слова серйозно, проте невдовзі створена ним тоталітарна імперія дала поштовх комуністичним революціям у всьому світі, що забрали близько 100 мільйонів життів і поставили світ на межу ядерного знищення.
Удар Трампа по Ірану був сміливим зовнішньополітичним рішенням.
У 1920-х роках Адольф Гітлер опублікував «Майн кампф», де виклав свій план створення в Німеччині тисячолітнього рейху та знищення євреїв. Світ не сприйняв його слова серйозно — а його нацистський режим збудував газові камери, втягнув світ у війну та знищив 17 мільйонів людей.
Наприкінці 1990-х років Усама бен Ладен видав фетву, оголосивши війну Заходу й закликавши всіх мусульман вести «джихад проти ворогів Бога, ваших ворогів — ізраїльтян і американців». Світ не сприйняв його слова серйозно, а 11 вересня 2001 року його послідовники спрямували захоплені літаки на Пентагон і Всесвітній торговельний центр.
У 2021 році президент Росії Володимир Путін опублікував маніфест обсягом близько 7000 слів, у якому стверджував, що Україну було відторгнуто від Росії — її «історичної батьківщини», — і обіцяв возз'єднати дві країни. Світ не сприйняв його слова серйозно, а вже за кілька місяців Путін розпочав наймасштабніше наземне вторгнення в Європі від часів Другої світової війни. Ця війна вже призвела до загибелі та поранень понад двох мільйонів військових і цивільних осіб.
Висновок очевидний: коли диктатори й терористи прямо заявляють про свої наміри, їхні слова слід сприймати серйозно.
Саме так Трамп учинив у випадку з Іраном. Протягом 47 років іранський режим обіцяв домогтися «смерті Америки». У своїй промові 2023 року аятола Алі Хаменеї заявив: «Коли ви скандуєте „Смерть Америці“, це не просто гасло — це політика», додавши, що без Америки «штучний сіоністський режим був би знищений». У 2022 році він заявив: «Так, це станеться. Америка буде знищена».
Іран і його проксі вже майже п’ять десятиліть ведуть безперервну війну проти Сполучених Штатів:
- захоплення американського посольства в Тегерані 1979 року,
- вибухи біля посольства США і казарм морської піхоти в Бейруті у 1983 році,
- теракт біля комплексу Хобар-Тауерс у Саудівській Аравії в 1996 році,
- вибухи американських посольств у Кенії та Танзанії у 1998 році,
- постачання так званих «самоформованих вибухових боєприпасів» (EFP),
- підтримка повстанців в Іраку, внаслідок якої тисячі американських військовослужбовців загинули або зазнали поранень,
- змова 2011 року з метою підірвати бомбу у вашингтонському Cafe Milano,
- напад ХАМАС 7 жовтня 2023 року, внаслідок якого загинули 46 американців,
— і це лише деякі з численних атак.
Якщо Іран чинив усе це, не маючи ядерного щита, то можна лише уявити, яких руйнувань він міг би завдати, отримавши таку зброю.
І це при тому, що ми виходимо з припущення, ніби Іран прагне отримати ядерну зброю виключно як засіб стримування. Проте існує цілком реальна небезпека, що іранський режим хоче отримати ядерну зброю саме для того, щоб її застосувати.
Ісламською Республікою керують представники шиїтської течії, відомої як «дванадцятники». Вони вірять — як пояснював історик Бернард Льюїс, — що «настав час» для повернення дванадцятого імама, Махді — постаті, подібної до Христа. Згідно з цим віровченням, Махді зник у 873 році нашої ери, але насправді не помер. Як писав Льюїс, «Бог укрив його», і наприкінці часів він «повернеться як Махді», щоб «установити на землі Царство Боже».
Не можна допустити, щоб ті, хто прагне прискорити настання кінця часів, отримали у своє розпорядження засоби для цього.
Було б недалекоглядно вважати, що США зможуть шляхом переговорів досягти тривалої угоди з представниками іранської теократії. Навіть якщо Іран погодиться відмовитися від ядерної зброї, він однак порушить домовленості — так само, як Північна Корея порушила ядерну угоду, укладену з президентом Біллом Клінтоном у 1994 році.
Удар Трампа по Ірану був не помилкою, а найсміливішим зовнішньополітичним рішенням, яке коли-небудь ухвалював американський президент за мого життя. Трамп пішов на цей крок попри політичні втрати для себе особисто, усупереч прихильникам обережності у своєму оточенні та попри безперервний опір демократів у Конгресі.
Він став першим американським президентом, який сприйняв слова ворога серйозно — і завдав удару, перш ніж той отримав змогу вбити мільйони. Навіть якщо в листопаді це обернеться для нього політичними втратами, історія віддасть йому належне.
Переклад NV
Повну версію тексту читайте на The Washington Post