«З Берегового виїхало може й 80%». Як живуть закарпатські угорці під час війни й чий бік приймають у протистоянні Києва і Будапешта
Події28 листопада 2023, 07:15
Ще до великої війни між Києвом та Будапештом існував конфлікт, зокрема через видачу мешканцям Закарпаття угорських паспортів. Угорщина зі свого боку була незадоволена прийнятим Законом про освіту, закидаючи Україні порушення мовних прав етнічних угорців в регіоні.
З початком повномасштабного вторгнення цей дискурс не зник: в Будапешті визнають, що блокують зближення України з Євросоюзом та НАТО, пояснюючи це мовним питанням. Та й в цілому відносини двох країн стали ще більш напруженими через чисельні антиукраїнські заяви премʼєр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який відмовляється називати Володимира Путіна воєнним злочинцем і проводить офіційні зустрічі з російським лідером.
Між тим, авторитетне видання Financial Times влітку писало, що угорська спільнота в Україні відвертається від Орбана через його проросійську риторику.
NV поговорив з двома закарпатськими угорцями про їхні погляди на життя, війну, політику і майбутнє.
Банди Шолтес
Український письменник угорського походження, мешкає в Ужгороді
Я був фіксером у багатьох іноземних журналістів, які писали про угорську громаду й з якими ми їздили по тих населених пунктах Закарпаття, де живуть здебільшого угорці. Офіційних даних немає, але самі мешканці вважають, що виїхала приблизно половина з місцевої спільноти. Переважно поїхали жінки з дітьми.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Ще до повномасштабного вторгнення розповсюдженою була ситуація, коли чоловіки працювали за кордоном, а їхні сімʼї жили на Закарпатті. З початком великої війни багато родин просто виїхали до них.
При цьому багато старших людей залишилися, бо вони, як і усі літні люди, більше привʼязані до свого дому, до землі та не хочуть їхати.
Вплив Будапешта, якщо йдеться про телебачення та радіо, на угорців в Закарпатті залишився, думаю, на довоєнному рівні. Хто споживав угорські медіа до 24 лютого, той так і продовжує це робити. Але знову ж — це більше стосується людей пенсійного віку, які дивляться свої улюблені телеканали.
Якщо говорити про людей середнього та молодшого віку, то вони, звичайно, більше звертають увагу на українські ЗМІ, звідки беруть найважливіші та найсвіжіші новини про події на фронті та й в Україні в цілому.
Я брав участь у проєкті соціологічного інституту Political Capital [знаходиться в Угорщині], що досліджує вплив режиму Віктора Орбана на суспільне життя та політичний дискурс угорців, які живуть поза межами Угорщини. Це дослідження охоплює країни, де є угорська меншина, — Румунію, Словаччину, Сербію, Україну. І результати показують, що вплив орбанівських медіа в Україні найслабший поміж усіх інших держав.
Так, у Словаччині цей показник складає 57%, у Румунії — 24%, а в Україні це лише 8%.
Власне, проєкт демонструє, як саме поширюються в цих країнах наративи орбанівських медіа. Тобто якась умовна бабуся дивиться угорське телебачення, але як вона потім може розповсюдити цю інформацію? Тільки в розмовах з сусідами. А коли йдеться про молодих людей, то вони ці наративи можуть поширювати через інтернет — робити перепости та дописи в соцмережах. Але якраз значна частина цієї молоді і виїхала з України, тому зараз мало тих, хто може розповсюджувати таку інформацію. А та, що залишилась, паралельно споживає і українські медіа, тож вже буде порівнювати та аналізувати новини.
Варто зважати на те, що є різниця між сприйняттям інформації у етнічних угорців в містах і селах на Закарпатті. Тобто в селі довіра до того, що вони почують по угорському телебаченню, скоріш за все, буде вищою, ніж в міського населення.
В Закарпатті є повністю угорські села, де люди живуть в своїй умовній бульбашці. А в Береговому чи Ужгороді у всіх є українські друзі або родичі, з якими вони постійно спілкуються. До того ж, там більше людей якось пов’язані з волонтерством, в них є знайомі на фронті. Це теж значною мірою впливає на світосприйняття.
Взагалі, якщо порівнювати з 90-ми чи «нульовими», то відсоток угорців в Закарпатті, які вільно володіють або принаймні розуміють українську мову, однозначно збільшився.
Українським угорцям не подобається протистояння Києва та Будапешта. Причому це не залежить від того, схильні вони вірити пропаганді Орбана чи ні.
Більшість угорців в розмовах завжди підкреслюють, що десятиліттями і поколіннями жили поряд з українцями, ромами, з представниками інших етносів, і в них все завжди було мирно й добре. І вони кажуть, що не хочуть ніяких конфліктів.
Менталітет закарпатських угорців і угорців в Угорщині на якомусь рівні відрізняється. І це безпосередньо впливає на відносини між ними.
Є приклади, коли угорці з України, що живуть в Угорщині вже кілька років, все одно спілкуються переважно в своєму закарпатському колі, а місцеві тримаються від них трохи окремо.
Я зустрічав місцевих угорців, які виїхали після 24 лютого та вже повернулися додому. Але чи повернуться масово угорці до Закарпаття залежатиме від того, скільки часу вони проведуть за кордоном. Кожен прожитий там місяць збільшує вірогідність того, що людина залишиться там в майбутньому.
Моя субʼєктивна думка: половина або навіть більше з тих, хто виїхав, вже навряд повернеться. Звісно, якщо тут залишилися літні батьки, то в людини є мотивація приїхати. Якщо ж тут вже нікого немає, то це все змінює. Тобто це питання повʼязано не тільки з війною, а ще й з сімейними обставинами кожної родини.
Жолт Леврінц
Директор стадіону Дружба в Береговому, президент дитячого юнацького футбольного клубу Берегвідейк
В Закарпатті зараз майже не залишилося угорської діаспори. Якщо раніше [до початку повномасштабної війни] в Береговому угорці були більшістю, то сьогодні там залишилося може 20% від тої кількості. Люди масово переїхали до Угорщини, і дітей перевезли, бо всі бояться, що буде та як воно буде.
Ми теж перенесли базу нашого дитячого футбольного клубу до Угорщини, всі діти переїхали — тут живуть, навчаються та продовжують грати у футбол.
Я виїхав в перший день війни — 24 лютого, і тепер знаходжуся в Угорщині. Не можу приїхати додому [в Україну]. Точніше, не так: приїхати я можу, а ось потім виїхати — вже ні. А дружина залишилася в Береговому, бо ми не хотіли залишати будинок.
Мені здається, що в більшості так — дружини живуть вдома, а чоловіки виїхали, бо бояться мобілізації.
Чесно кажучи, я теж не хотів би йти воювати. Думаю, що я не зміг би стріляти в інших людей. Хоча хто знає, може в той момент і зміг би. Але я народився не для того, щоб воювати, це точно.
Взагалі цієї війни не повинно було бути. Я не розумію, як це — війна в ХХІ столітті.
Я погоджуюсь, що Віктор Орбан теж помиляється [йдеться про проросійську риторику премʼєр-міністра Угорщини]. Помиляється, коли не говорить про те, що Путін — це агресор. Але навіть якщо він скаже це, то що зміниться? Я думаю, що нічого не зміниться. Просто людям, напевно, буде якось легше — от, Орбан визнав. Але війна продовжуватиметься, люди все одно помиратимуть. Втім, звісно, він не правий, що не говорить цього, що не визнає Путіна агресором.
Я впевнений, що Угорщина не збирається шляхом агресії забирати українські території.
Але навіть якщо припустити, що Будапешт захотів би так зробити, то що далі? До війни угорці в Закарпатті складали десь 10% населення. Якщо Угорщина загарбає ці землі, то що вона робитиме з рештою людей на цій території, які не є угорцями?
Хоча справа навіть не в цьому, я просто не думаю, що Будапешт може піти на таке. Навіть чуток, що Угорщина хотіла би забрати українські землі, я тут не чую. Звісно, є якісь окремі неадекватні люди, які створюють специфічні сайти й там пишуть про «Велику Угорщину». Але таким чином політики просто хочуть розʼєднати людей, бо тоді ними легше маніпулювати.
А якщо говорити про те, що Угорщина мріє забрати Закарпаття, то можна припустити, що і Польща планує повернути Галичину. Але ж це дурниці!
Коли закінчиться війна, я повернусь в Україну. Дружина хоче, щоб ми повністю переїхали до Угорщини, але я кажу: ні, Берегове — це мій рідний дім, моє місто. Я дуже люблю там жити. І там всі мешканці завжди співіснували дуже мирно й дружньо.