Щастя в еміграції. Скажіть, крутий заголовок? Відразу провокує зі мною сперечатись. Казати щось на кшталт: «Поки ти не вдома — яке щастя?», або: «Ага, ви б сама з двома дітьми пожили тут на соціальному пакеті, я б на вас подивилася»…
За неповні чотири роки повномасштабної війни я чула, мабуть, все, що можуть мені розказати люди про вимушену зміну місця проживання.
Багато з цих факторів я пережила і продовжую переживати сама як людина, яка живе між Іспанією та Києвом. На що б ви мені не поскаржилися — я вас почую, зрозумію, віртуально обійму і скажу: «Так, бусинка моя, так і є».
Втім… Втім, у нас лише одне життя. І живемо ми його саме зараз. І ніхто не може зробити його щасливішим, якщо ми самі не будемо до цього готові.
Без нашого бажання бути щасливішими нічого не буде.
Рецепт щастя в еміграції
Відпускаємо минуле
Життя в еміграції створює ілюзію, що найкраще, що у нас було, — в минулому. По-перше, це неправда, з нами й сьогодні відбуваються неймовірні речі. Цінуймо їх, бо каву з подружками в улюбленому київському кафе теж не дуже цінували, коли то відбувалося.
По-друге, що б там не було в минулому, живемо ми зараз. Дякуємо минулому. І живемо зараз.
Час на адаптацію
Задача «звикнути до нового життя» не має дедлайну.
Ментальне здоров’я вимагає соціальних зв’язків
Можливо, поруч із вами живе українка, або ціла родина, які за пару місяців освоїлися за кордоном так, наче завжди тут жили. У вас це може займати більше часу і більше емоційного ресурсу. Це ок. Дайте собі час — скільки б його не знадобилося.
Ваш соціальний капітал
Круто, якщо з друзями з України вдається підтримувати зв’язок. Втім, цілком нормально, якщо він пропадає. Ви проживаєте різні досвіди, і точок перетину, окрім спогадів, з кожним днем стає все менше.
Але наше ментальне здоров’я вимагає соціальних зв’язків. Ніхто не каже знаходити «нову найкращу подругу на все життя», але мінімальне і регулярне спілкування бажано все ж таки собі забезпечити.
Мова та робота
Мабуть, ніщо не викликає такого спротиву, як вчити мову і шукати роботу — втім, це ледь не найдієвіші способи знову відчути контроль над власним життям.
До того ж курси мови, або різні професійні зустрічі та семінари є чудовим способом розширити своє соціальне коло.
«Жити своє життя»
Повторюємо це як мантру.
Українці, які емігрували, занадто переймаються тим, що про них думають інші:
- їх засуджують друзі з України;
- на радісні пости в соцмережах реагують зневажливо і грубо;
- знецінюють труднощі еміграції;
- не підтримують у скруті, бо часто самі на нулі.
Хвилювання через це (а ще через те, що там на фронті, як там у владі, що там у Трампа тощо) віднімає чимало енергії, яка потрібна, аби допомогти собі адаптуватися — і бути підтримкою дітям і рідним.
Не озираємося навколо, йдемо своїм шляхом, живемо за законом власних цінностей.
Ідентифікація
Ми частина гордої сміливої нації, і, з якого регіону б ви не були, мені здається, дуже круто і дуже на часі культивувати в собі українське.
Запитайте себе «Що робить мене українцем?», і поводьтеся у згоді з відповіддю. Можливо, вам досі важко говорити з дітьми українською (якщо ви раніше цього ніколи не робили) — але ви з задоволенням волонтерите в українській місцевій громаді, і це надає вам відчуття зв’язку з Україною.
Турбота про себе
Пишу у кожному тексті: забезпечити собі базовий догляд. Адже від нашого стану залежить наше сприйняття реальності. Сон. Прогулянки. Їмо смачно і тепле. Фізичні навантаження. Дозвіл на радість без почуття провини. Робимо щось корисне для інших (робота, донати, волонтерство). Обмежуємо споживання новин.
Турбота про себе 2
Окремим пунктом виношу психотерапію. Багато центрів допомоги українцям за кордоном надають послуги терапії безплатно. Або є група підтримки. Не бійтеся сказати вголос, що вам важко. Вам важко — і це в даній ситуації нормально. Але є способи подолання вашого стану і трансформації вашого життя у продуктивне і, так, щасливе.
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут