Експонати Театру корифеїв та строкатий авангард: де можна побачити колекції Музею, який заснував Лесь Курбас

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України (МТМКУ), заснований у 1923 році, знаходиться у Києві на території Києво-Печерської лаври. Ще на самому початку повномасштабної війни Росії проти України його найціннішу частину — це твори художників-авангардистів 1910−20-хх, колекція театру корифеїв та унікальні театральні вертепи колекції, як і колекції більшості музеїв столиці України — убезпечили.

І це було вірне рішення, адже у червні цього року росіяни атакували Києво-Печерську лавру, через що постраждав Успенський собор.

Тим не менш, певну частину колекції Музею можна побачити як онлайн, так і у складі виставкових проєктів Музею. Розповідає де і що саме.

Колекція Театру Курбаса

Колекція МОБу — Мистецького об'єднання Березіль (1922−1926) — найдавніша. Це ті експонати, з яких фактично почався Музей, що зараз знаходиться на території Лаври. У 1923 він почав свою роботу в Києві - і одразу поповнився артефактами з різних проєктів, якими на той час займався Лесь Курбас та учасники мистецького об'єднання.

«Березіль складався з театральних майстерень — там проводились навчання та відбувалися програмні вистави. Також у структурі МОБу діяли режисерська лабораторія, макетна майстерня, здійснювалися соціологічні дослідження в театральній сфері, видавався журнал Барикади театру», — розповідає головна зберігачка фондів МТМКУ Тетяна Руденко. Додає, що митці будували Музей і як лабораторію сенсів.

1926 року МОБ вже як театр Березіль переїхав до Харкова, а Театральний музей залишився в Києві і розвивався далі як всеукраїнській музей. Зараз у фондовій колекції Березолю — костюми, ескізи до вистав, фото березільців з вистав у Києві, у Харкові та на гастролях (зокрема, відомі Газ, ДжімміГіггінз, Макбет, Народний Малахій, Мина Мазайло, Маклена Граса, Алло, на хвилі, 477), а також афіші та документи театру Леся Курбаса.

Де шукати:

• Більше 12 тисяч експонатів колекції МОБу (цифрові копії світлин, негативів, афіш, документів, а також лекції та статті) можна побачити онлайн — на освітньому сайті музею Open Kurbas, який МТМКУ створив у 2021, він двомовний. Джерело: https://openkurbas.org.
• Також у жовтні 2026 Музей експонуватиме частину колекції у проєкті «Спільна сцена» (із Львівською Галереєю сценографії у партнерстві з UNESCO Ukraine).

Колекція авангарду 1910−1920-х

Колекція авангардистів 1910—1920-хх, яку зберігає Музей — рідкісна й одна із найбільш затребуваних у міжнародних виставках. Так, ескізи Олександри Екстер, Вадима Меллера, Анатоля Петрицького були представлені в Мистецькому Арсеналі в рамках масштабного проєкту Футуромарення, яких згодом показали в Естонії та Бельгії. Також роботи українських авангардистів 2022—2024 експонувались в проєкті В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900−1930-х (Національний музей Тіссен-Борнеміса в Мадриді) та у «Модернізм в Україні. 1900 -1930» (Музей Людвіга в Кельні (Німеччина, а далі Брюссель Королівські музеї, Відень палац Бельведер, Лондон Королівська академія мистецтв).

Де шукати:

• Новаторські макети та ескізи для театру Вадима Меллера, Олександри Екстер та Анатоля Петрицького можна знайти Open Kurbas та в колекціях на сайті музею.
• Із середини вересня 2026 — у Музеї можна буде побачити роботи Анатоля Петрицького в рамках проєкту Анатоль Петрицький: Перезавантаження.

Костюми з найвідоміших українських вистав

Зараз український театр має великий попит серед глядачів, зокрема користується попитом і історія театрального костюму. У Музеї зберігають 195 театральних костюмів, період побутування яких охоплює кінець ХІХ — початок ХХІ століття.

Унікальний пласт колекції - костюми 1920-х — у той час театральний костюм стає мистецьким артобєктом.

«З періодом авангарду надважливим елементом костюму стає форма та колір», — пояснює Тетяна Руденко. Вона додає, що колекція авангардистів невелика, але унікальна й цінна.

«Враховуючи, що інших театральних костюмів авангардистів просто в природі не існує, колекція важлива. Особливо враховуючи, що авторами є найвідоміші художники ХХ століття Анатоль Петрицький та Вадим Меллер», — каже пані Тетяна. Розповідає про зв’язок колекції із «курбасівцями» — сценограф-новатор Анатоль Петрицький (1895−1964) заявив про себе саме в Молодому театрі (Київ, 1917−1919), очолюваному Лесем Курбасом. У колекції Музею — знакові роботи, зокрема, дві оригінальні сукні з вистави Камінний господар до ролей Донни Анни та Донни Соль.

Ще одна родзинка фондів, за якою точно будуть «полювати» прихильники театру — колекція костюмів періоду Театру корифеїв. Цікаво, що вони дуже відрізняються від сучасного уявлення про сценічні вбрання.

«Костюми того періоду майже не відрізняються від тогочасного повсякденного одягу, це зумовлено і тематикою драматургії, і її втіленням, реалістичним підходом до оформлення вистави», — пояснюють в Музеї.

У фондах — вісім костюмів легендарної акторки — Марії Заньковецької. Найвідоміші - Наталки Полтавки та циганки Ази. Входять до найстаріших раритетів колекції - поруч із іншими костюмами корифеїв української сцени — Миколи Садовського, Марка Кропивницького. Дизайн і оздобу до костюмів Марія Заньковецька частково добирала сама.

Де шукати:

• Виставка Анатоль Петрицький: Перевідкриття триватиме в Музеї із 19 вересня до 25 жовтня 2026. На ній будуть представлені 2 авторські костюми митця 1920 року.
• Будинок-музей Марії Заньковецької, який має постійну експозицію за адресою: м. Київ, Велика Васильківська, 121.

Найбільша в світі колекція Марії Заньковецької

Окрім унікальних костюмів, Будинок-музей Марії Заньковецької, який є філією МТМКУ — зберігає особисті речі, предмети побуту і фотографії легендарної мисткині, яка була серед засновників професійного національного театру. Загалом у колекції - зараз більше, як 5 тисяч експонатів. Найперші - Музею презентувала сама акторка — це були фотокартки, листування, особисті речі, а також театральні костюми й афіші знаних вистав.

У квартирі, де Заньковецька жила в Києві, зберегли інтер'єр кімнат, їдальні, кухні та робочого кабінету — таким, як він був за життя акторки. Там можна побачити особисті речі зірки, сценічні костюми, предмети її побуту.

«Всі експонати презентують саме живу людину, допомагають осягнути цілісний образ особистості», — коментує завідувачка Будинку-музею Людмила Касян.

Колекцію поповнювали родичі акторки, колеги, учні й дослідники й дослідниці її творчості (частину експонатів дарувальники придбали у фотографів та приватних колекціонерів).

«Світлини, відтворюють зовнішність актриси (риси обличчя, міміку й пластику руху, настрій під час зйомки, особливості фігури та постави, варіанти зачісок, стиль і вишукану манеру одягатися, уподобання щодо літнього та зимового одягу, прихильність до прикрас та різних жіночих аксесуарів). Багато робіт фотомайстрів Федецького, Висоцького, Маркова, Альтера, Іваницького — самі по собі є цінними й надзвичайно цікавими експонатами», — каже Людмила Касян.

Світлини зроблені в різних містах: Харкові, Одесі, Києві, Євпаторії. По них можна простежити унікальний шлях легендарної Марії Заньковецької, побачити яскраві метаморфози, які траплялись у її житті.

«Спершу на фото — дівчинка, найменша в дворянській родині поміщика Адасовського, згодом учениця та випускниця чернігівського пансіону шляхетних дівчат Осовської, ніжинська панночка-учасниця аматорських вистав, потім — юна дружина капітана Хлистова, молода жінка-дружина підполковника російської царської армії, початкуюча акторка, а незабаром уже — зірка української сцени, провідна акторка різних театральних труп, народна артистка», — перераховує очільниця музею.

На світлинах із вистав (збереглися фото з дев’ятнадцяти вистав за п'єсами українських драматургів) можна роздивитись особливості театрального гриму Заньковецької й деталі сценічного костюму.

Де шукати:

• Будинок-Музей Марії Заньковецької знаходиться в Києві на Великій Васильківській, 121.

Народні інструменти — від автентичних до реконструкцій

Народні інструменти, які зараз часто «мігрують» у академічний сектор, на сцени театрів, також зберігаються в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. Колекція налічує понад 600 одиниць. Вона була започаткована у 1969 р. інструментознавцем і науковцем Леонідом Черкаським, може «розповідати» про давні звичаї - так її представляють у МТМКУ.

«Музичні інструменти супроводжували життя українців від народження, звучали на святах і обрядових дійствах, допомагали в мирний час і на війні. У народі творення музичного інструмента — струнного, духового, струнно-смичкового чи ударного — здавна вважалось справою благородною, вимагала неабияких здібностей і талантів», — каже музикознавиця Олена Кореняк. Серед музейних цікавинок вона називає столовидні гусла XVIII і XIX ст. — інструмент, який користувався популярністю і у музикантів-професіоналів, і у аматорів. На гуслах грали інструментальні твори, музику до співу, супроводжували оперні і балетні вистави.

Також серед принад музейної колекції - автентичні бандури: Миколи Лисенка, майстра Федора Убийвовка, на якій грав видатний кобзар з Полтавщини Федір Кушнерик, а також інструмент кобзаря, художника й архітектора Георгія Ткаченка.

«Кобза і бандура — гордість нашої музичної культури. Із цими інструментами пов’язаний героїчний епос народу, наша життєдайна сила і волелюбність», — каже Олена Кореняк.

Пояснює: кобза, бандура, торбан, труба, сурма, литаври, волинка — входили до складу козацької музики Війська Запорізького, звучали в мирний час і допомагали в бою. А після знищення Запорізької Січі - на кобзі, бандурі і колісній лірі стали грати незрячі музиканти, які створили «таємну» музичну мову і так виконували особливі завдання — під час військових конфліктів.

«Музичні інструменти цікаві, вони продовжують дивувати людей і виконувати нині ті дипломатичні місії, які раніше виконували музиканти, які грали на них. Так, нещодавно із експозиції виставки „Україна-Швеція — тисяча років історії“ у Музеї Військової історії в Стокгольмі повернулася до Музею театрального, музичного та кіномистецтва України кобза XVIII ст., перероблена на бандуру», — каже музикознавиця.

Також у колекції представлені інструменти, традиційні для Західної України та Карпат — цимбали, дримби, флояри, фрілки, трембіти; історично вони пов’язані з обрядовим виконанням, а сьогодні популярні в академічному мистецтві, а також у сучасних виставах і перформансах. До речі, на дримбі грають актори в нещодавній постановці Павла Шпегуна Тигролови, яку показували в театрі Золоті ворота.

Де шукати:

• Музей театрального, музичного та кіномистецтва України (м. Київ, вул. Лаврська, 9). Для відвідувачів музею діє виставка Живії струни України, на якій можна побачити старовинні музичні інструменти, сучасні реконструкції давніх зразків, а також інструменти, на яких грали видатні музиканти.