«Відремонтувати» Німеччину. Чотири проблеми для нового канцлера

він сигналізував про свою готовність послабити боргове гальмо — принаймні, коли йдеться про витрати на оборону — і, схоже, має кращі зв’язки з президентом Франції Еммануелем Макроном, іншою половиною центрального франко-німецького локомотиву Євросоюзу.

Але завдання залишається складним. Новому канцлеру доведеться наполягати на проведенні серйозних реформ і фундаментальній зміні стратегічного мислення, навіть якщо партнери по коаліції будуть проти.

Наступний уряд Німеччини має негайно зайнятися економікою

По-перше, канцлеру потрібно буде переконати дві третини парламентської більшості послабити «Schuldenbremse» — гальмо фіскального боргу.

Це гальмо, яке обмежує структурований річний бюджетний дефіцит до 0,35% ВВП, було запроваджено 2010 року, щоб стримати зростання державного боргу. Але відтоді це перешкоджало критичним інвестиціям у стратегічні можливості, такі, як інфраструктура, освіта й технології.

Дефіцит інвестицій оцінюють у €600 млрд євро ($623 млрд), або 15% ВВП. Це без урахування €30 млрд євро ($31 млрд), необхідних щороку, щоб довести витрати Німеччини на оборону до 2% ВВП.

Але послаблення боргового гальма не гарантує, що гроші будуть витрачені на розбудову стратегічних можливостей Німеччини.

У прощальній промові Олафа Шольца в Бундестазі він зосередився на тому, щоб виділяти більше грошей пенсіонерам і тим, хто отримує соціальне забезпечення, замість того, щоб говорити про стратегічні активи. А це свідчить про популістські перешкоди, з якими доведеться боротися новому канцлеру.

Друга велика проблема — це перевантаження економіки. Компанії, інвестори та приватні особи стикаються з нескінченною тяганиною та повільною і важкою нормативною базою на місцевому, національному та європейському рівнях. Це підірвало здатність країни впроваджувати інновації та створювати багатство темпами, необхідними для того, щоб допомогти ЄС не відставати від Сполучених Штатів і Китаю.

Комплексне скорочення бюрократії, яке обходиться Німеччині на рік у приблизно €146 млрд ($147 млрд), у поєднанні з цифровізацією може підвищити конкурентоспроможність і значно збільшити ВВП на душу населення.

Третя потреба — реформування системи соціального забезпечення. Це вже в полі зору Мерца. Під час вотуму недовіри Мерц відмовився потурати популістам і лівому крилу СДПН. Він наполягав на створенні стимулів для повернення до роботи шляхом скорочення соціальної допомоги. Сектори охорони здоров’я, будівництва, виробництва та послуг вже стикаються з хронічною нестачею робочої сили. Близько 1,34 млн робочих місць наразі є вакантними. Крім того, спрощення доступу шукачів притулку на ринок праці та видача спеціальних «зелених карток» або дозволів на роботу також допомогло б. Це прискорило б інтеграцію і, можливо, пом’якшило б антиімміграційний клімат.

Востаннє серйозні зміни на ринку праці та в економіці відбувалися два десятиліття тому. Зіткнувшись із рецесією та зростанням безробіття, попередник Шольца по партії, соціал-демократ Герхард Шредер змінив систему соціального забезпечення, щоб заохотити людей виходити на роботу. Це підштовхнуло економіку, але непопулярність реформ призвела до негативної реакції з боку його власної партії. У 2005 році він втратив вотум довіри. Його наступниця, консерваторка Ангела Меркель, успадкувала його реформи, але так і не продовжила їх, а коаліція Шольца згорнула ці реформи.

Четвертим імперативом є трансформація німецького стратегічного мислення та лідерства у сфері європейської безпеки.

Наполегливе прагнення Німеччини до відновлення зв’язків з Росією, причому не лише серед лівих пацифістів, але й серед деяких чиновників ХДС, відірване від реальності. Імперіалістичний порядок денний Путіна є фактом, і мислення Німеччини щодо європейської інтеграції та оборони має це відображати.

Наразі, до честі Шольца, Німеччина є провідним фінансовим спонсором України в Європі. Але на кожному етапі він намагався протистояти наданню Україні більш потужних кінцевих можливостей — чи то танки, чи ракети більшої дальності, побоюючись, що вони будуть використані проти Росії. Соціал-демократи Шольца, так само як і ультраправі та ультраліві партії, виступають категорично проти будь-якого такого кроку.

Шольц, щоправда, спробував змінити погляд країни на Росію у своїй промові Zeitenwende у лютому 2022 року. Він розірвав зв’язки у сфері енергетики з Москвою і відкрито критикував Володимира Путіна. Але Шольц не змінив кардинально траєкторію німецької зовнішньої політики. Та промова не змінила його на політика, орієнтованого на переконання чи стратегію.

Сильніша економіка може дозволити його наступнику переорієнтувати зовнішню політику Німеччини та забезпечити суттєве лідерство. Але це вимагатиме зміни мислення. Якби це сталося, то було б благом для Європи. Посилення німецької економіки могло б створити ефективний геополітичний Євросоюз.

Шольц і його попередниця Ангела Меркель не давали жодного напрямку Європі. Вони сподівалися, що статус-кво — щодо трансатлантичних відносин, оборони та європейської інтеграції — збережеться, незважаючи на зміну поколінь із 2014 року. З початком нової ери в Сполучених Штатах 20 січня новий уряд Німеччини має шанс змінити ситуацію — всередині країни і в Європі.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Джуді Демпсі на Carnegie Europe. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV