Загадковий містер Джорджеску. Хто мало не став президентом Румунії і чому в країні скасували результати першого туру виборів

«Якби Джорджеску прийшов до влади, то Румунія увійшла б у дуже глибоку кризу, — припускає Сергій Герасимчук, аналітик з питань Центрально-Східної Європи у Групі стратегічних та безпекових студій. — Бухарест міг зупинити підтримку України, підняти питання про бази США і НАТО на власній території, а далі вести політику у стилі Віктора Орбана, націлену на конфлікти з Брюсселем»

Тур, якого не було

Про 62-річного Джорджеску відомо небагато: він не отримав спеціальної політичної чи економічної освіти, натомість, має диплом агронома, а у 1990-х роках працював у міністерстві навколишнього середовища. Пізніше очолював Центр стійкого розвитку у Бухаресті, інститут ООН у Швейцарії та Ліхтенштейні (а також був спеціальним доповідачем) і дослідницький центр Римського Клубу. На домашню політичну сцену вийшов у 2020 році, коли ультраправа партія AUR запропонувала його кандидатуру на посаду прем'єра. Тоді ж, говорять аналітики, завершилося його формування, як ультраправого політика.

Чинний президент Румунії є повною протилежністю Джорджеску — Клаус Йоганніс посідав президентське крісло близько десяти років і за цей час зарекомендував себе як надійний союзник України. Саме при ньому Бухарест передав Києву систему Patriot, а також група українських пілотів пройшла навчання в Румунії для пілотування F-16. Щоб допомогти українському експорту зерна і євроінтеграції Києва, Румунія розпочала будівництво високошвидкісної магістралі А7, яка з'єднується з українським автошляхом біля міста Сірет. Це сталося на фоні блокування Польщею пунктів пропуску для українських фермерів.

За результатами першого туру 24 листопада, які тепер вже невалідні, суперницею Джорджеску мала бути Елена Ласконі, лідерка Союзу з порятунку Румунії (СПР) мер міста Кимпулунг і колишня журналістка, яка набрала 19,18% голосів. У своїй політиці вона дотримується проєвропейських поглядів. Та, згідно з попередніми екзит-полами, саме Джорджеску мав би більше шансів здобути перемогу: 57,8% голосів проти 42,2% у Ласконі. Втім 40% румунів ще не визначилися, за кого віддадуть свій голос. А тепер ситуація тим більше може розвернутися у будь-який бік.

Якщо проєвропейські сили програють, Україна потенційно залишиться без одного зі своїх головних союзників у регіоні, попереджають експерти. Натомість Росія досягне власних цілей, отримавши в Румунії владу, близьку до Віктора Орбана в Угорщині та Роберта Фіцо в Словаччині. Під загрозою опиняться постачання зброї та інша допомога для України.

«Наробити шкоди [у випадку перемоги] Джорджеску, звісно, може, — говорить NV Маріанна Присяжнюк, експертка по Румунії та Молдові Фонду Демократичні ініціативи. — Він відомий контраверсійними заявами, на кшталт «щит в Девеселу [ключова американська система ППО для захисту європейських членів НАТО від балістичних ракет] — це ганьба румунської дипломатії». Але в цілому зрушити демократичний моноліт, який Румунія побудувала за останні двадцять років, ставши членом НАТО і ЄС, було б складно, підкреслює експертка.

Покращення не для всіх та конспірологія

Після закінчення пандемії ковіду в традиційно не дуже заможної Румунія намітився економічний підйом — деякі аналітики навіть називають його «ренессансом». Так у 2022 році ВВП виріс на 4,7% і у той же рік в країну прийшли доволі багато прямих інвестицій.

Проте намітились й проблеми — відтік мізків, румуни їдуть заробляти в інші країни. Особливо це помітно у секторах охорони здоров’я та IT. Також сповільнюється виробництво і погіршується сфера послуг. В результаті, за оцінкою ОЄСР (Організації європейського співробітництва і розвитку), у 2024−2025 роках зростання ВВП буде меншим, від 1,2% до 2,6%.

«Румунська економіка загалом непогано справляється із постковідними викликами, та проблемами, що їх спричинила для Європи російська війна проти України, — вважає Герасимчук. — Проте, не всі румуни бачать це покращення. Найбідніші прошарки населення часто це не відчувають. Для них більше важить не продовження росту ВВП, а те, що ціни на продукти харчування у Румунії, вищі, ніж загалом у ЄС. Не перспектива вступу Румунії до Єврозони, а високі ціни на житло та комунальні послуги».

Герасимчук наголошує, що в Румунії існує значний розрив між добробутом столиці і бідними селами — цей феномен вже отримав назву Bucharest and the rest [Бухарест та інші].

Експерт зазначає, що румунська столиця навіть за мірками ЄС є доволі багатим містом. Але Джорджеску у своїй кампанії, у тому числі через Tiktok, апелював не до успішних містян, а саме до бідного населення, як і деякі місцеві партії-популісти (AUR, SOS Romania, Партія молодих людей).

AUR та його «діти»

Окрім президента, якого тепер доведеться обирати знову, румуни визначалися і з членами Палати депутатів і Сенату — двох палат місцевого парламенту. Бар'єр у 5% подолали сім політсил, а перемогли соціал-демократи (ПСД), партія чинного прем'єра Йона-Марчела Чолаку, набравши трохи більше 20% голосів виборців.

На друге місце вирвався AUR (Союз за об'єднання румунів) з 18% підтримки. Фактично з ними «за руку» до влади прийшли ще дві схожі партії: SOS Romania Діани Шошоаке та Партія молодих людей, пов’язана з Джорджеску, — обидві набрали 6−7% голосів.

Перед рішенням Конституційного суду вже була сформована проєвропейська коаліція у складі ПСД, християнських демократів та консерваторів ПНЛ, лібералів-центристів СПР (Союз з порятунку Румунії) та УДМР (Демократичний союз угорців Румунії).

«Криза довіри до ключових політичних сил, націонал-лібералів та соціал-демократів, підвищила попит на нові обличчя, — пояснює такі результати Герасимчук. — Але почалося все з AUR у 2020 році». І хоча ця партія не увійшла до коаліції, але стане потужною та зростаючою опозицією, вважають аналітики, на рівні з Альтернативою для Німеччини чи Національним об'єднанням Марін Ле Пен у Франції.

«У 2020 році румуни розслаблено сприймали факт зростання AUR, — згадує Присяжнюк. — Казали, що демократія не має боротися з подібними думками, якщо вони не набирають небезпечно багато голосів виборців. Але якщо у 2020 було 9%, далі на європейських — 15%, то зараз вже 18%. Виходить, що влада не здатна передбачити і реально оцінити ризики від глобальних процесів навколо України та регіону».

Аналітикиня наголошує на активній та часто успішній роботі Росії по створенню і поширенню наративів, направлених на розкол суспільства і підрив демократій у Румунії, а також Молдові. За її словами, Москва постійно підміняє дійсно важливі для обговорення речі новими вкидами, що поляризують суспільство. Праві партії спрацювали дуже професійно у плані комунікації, основних гасел та психологічного маніпулювання населенням.

«Вони загравали з чутливим минулим країни, таргетуючи ці „пострадянські сентименти“ на молодь, яка могла ще не завершити свою освіту, — зазначає Присяжнюк. — Це авдиторія, сприйнятлива до романтизації. Такі дії сприяють поляризації між поколіннями, які жили при Чаушеску і які лише чули про ті жахи. AUR став трампліном для нових токсичних елементів і тепер маємо вже три ультраправі партії у парламенті».