Ядерна держава проти режиму талібів. Пакистан оголосив про відкриту війну з Афганістаном: що там відбувається і яку зброю мають країни

Ключовий фактор, який визначає конфлікт між Пакистаном і Афганістаном — це діяльність пакистанського збройного ісламістського угруповання Техрік-е-Талібан Пакистан (ТТП), представників якого також називають «пакистанськими талібами». Влада Пакистану звинувачує бойовиків ТТП в регулярних терактах і нападах на пакистанській території, а режим Талібану в Афганістані - у наданні притулку, співпраці з цим угрупованням та бездіяльності щодо його злочинів.

Як нагадують урядові ресурси США, Техрік-е-Талібан Пакистан — це терористична організація, заснована у 2007 році. Її метою є витіснення уряду Пакистану з наслених переважно пуштунами прикордонних з Афганістаном районів країни та встановленням там ісламського правління, заснованого на найсуворіших трактуваннях шаріату. На початку 2000-х ТТП співпрацювала з Аль-Каїдою, згодом скористалася поверненням до влади талібів в Афганістані після виведення військ США звідти.

Водночас афганський Талібан заперечує надання притулку бойовикам у країні і звинувачує Пакистан у тому, що офіційний Ісламабад лише використовує цей привід для ударів по Афганістану, які призводять до загибелі цивільних афганців.

Одне з найбільших загострень у цьому конфлікті за останній рік відбулося в жовтні 2025 року. Тоді внаслідок прикордонних зіткнень та перестрілок з обох боків загинули понад 70 осіб — солдатів, цивільних та ймовірних бойовиків. Пакистан завдав серії авіаударів по Кабулу та інших районах Афганістану, сподіваючись уразити укриття бойовиків ТТП та їхнього лідера Нура Валі Мехсуда (який імовірно все ж вижив). У відповідь пакистанські таліби здійснили низку нападів на прикордонні пакистанські військові пости. Гаряча фаза протистояння тривала кілька тижнів. У середині жовтня представники Афганістану і Пакистану за посередництва Катару і Туреччини домовилися у Досі про негайне припинення вогню на кордоні. Більшість пунктів пропуску між країнами відтоді залишалася закритими.

Додатково важливо пам’ятати, що протягом багатьох десятиріч предметом суперечки залишається навіть державний кордон між Афганістаном та Пакистаном протяжністю 2611 км. Фактична межа проходить так званою «лінією Дюрана», яка була встановлена ще в 1893−1896 роках під час збройних сутичок між силами Британської імперії та князівств, які утворилися при розпаді Дурранійської імперії — історичної пуштунської держави, що включала територію сучасних Афганістану, Пакистану, а також північно-східну частину Ірану й західну частину Індії. Ця лінія умовно розділила території проживання пуштунів та белуджів та на роки стала ще одним осередком конфлікту.

Пакистан вважає лінію Дюрана західним кордоном своєї країни з моменту проголошення незалежності у 1947 році. Водночас ця межа ніколи не визнавалася та досі не визнається Афганістаном та значною частиною місцевих ісламістських сил. Території проживання белуджів у Пакістані об'єднані в окрему провінцію Белуджистан, а пуштунів — у провінцію Хайбер-Пахтунхва, де вони складають більшість (як і у південних та південно-східних регіонах Афганістану). Саме провінція Хайбер-Пахтунхва роками залишається пріоритетною ціллю ударів «пакистанських талібів».

«Відкрита війна»: що відбувається між країнами зараз

Після жовтневих домовленостей про перемир’я конфлікт вщух на деякий час, однак спалахнув з новою силою в лютому 2026 року. Спочатку у Пакистані смертники, яких влада країни підозрює в причетності до ТТП, здійснили кілька терактів. Один з них врізався на автомобілі, начиненому вибухівкою, у стіну посту безпеки в провінції Хайбер-Пахтунхва, яка межує з Афганістаном. Вибух призвів до обвалу частини комплексу, загинули 11 солдатів та дитина. Нападник був громадянином Афганістану, заявила пакистанська влада. Ще один терорист-смертник підірвав колону сил безпеки в місті Банну цієї ж провінції, вбивши двох солдатів. Крім того, щонайменше 20 людей загинули, понад 90 зазнали поранень внаслідок вибуху в шиїтській мечеті в столиці Пакистану Ісламабаді на початку лютого.

У відповідь 21 лютого Пакистан завдав нових авіаударів по афганській території. Офіційний Кабул звинуватив Ісламабад у тому, що атаки призвели до загибелі та поранення десятків людей, зокрема, дітей. Пакистан натомість заявив, що це були «вибіркові операції на основі розвідувальних даних» по семи таборах руху Техрік-е-Талібан Пакистан та його філій, а також по осередку терористів Ісламської держави в прикордонному регіоні. Пакистанські військові також попередили, що планують протистояти бойовикам без жодних обмежень, а операції проти них триватимуть «незалежно від їхнього місцезнаходження».

Після цього Афганістан у четвер, 26 лютого, атакував позиції пакистанських військових уздовж кордону. Режим Талібану заявив, що розпочав «широкомасштабні наступальні операції проти позицій та об'єктів пакистанської армії вздовж лінії Дюрана». Таліби назвали цю операцію «відповіддю на неодноразові провокації та порушення з боку пакистанських військових». Того ж дня Міноборони Афганістану заявило про вбивство 55 пакистанських солдатів. Таліби стверджують, що тіла деяких з них були доставлені в Афганістан, декілька «були захоплені живими». За цією ж інформацією, вісім афганських солдатів загинули, а 11 дістали поранення.

Є свідчення, що таліби намагаються використовувати дрони-камікадзе.

Пакистан, своєю чергою, 26 лютого знову завдав ударів по Кабулу та прикордонню і 27 лютого заявив про «відкриту війну» з Афганістаном. Міністр оборони Пакистану Хаваджа Мухаммад Асіф у своїй заяві підкреслив, що Ісламабад сподівався на мир у регіоні після виведення військ США та НАТО з Афганістану, де Талібан мав би «зосередитися на інтересах афганського народу». «Але Талібан перетворив Афганістан на колонію Індії [Пакистан має давній конфлікт з цією країною]. Вони зібрали в Афганістані терористів з усього світу та почали експортувати тероризм. Вони позбавили свій народ основних прав людини. Вони забрали права, які іслам надає жінкам», — наголосив пакистанський міністр.

На відео нижче — останні авіаудари Пакистану по Кабулу, кадри оприлюднила пакистанська армія:

За словами очільника Міноборони, Пакистан «доклав усіх зусиль», щоб врегулювати конфлікт з Афганістаном дипломатично і прийняв «5 мільйонів афганців протягом 50 років». «Наше терпіння вичерпалося. Тепер у нас буде відкрита війна з вами», — звернувся Хаваджа Мухаммад Асіф до режиму талібів.

Пакистан стверджує, що внаслідок останніх ударів по території Афганістану було вбито 133 афганських бійців Талібану, ще понад 200 отримали поранення.

У соцмережах з’явилися відеосвідчення, що пакистанські військові взяли під контроль прикордонний пост Топсар — стратегічно важливу прикордонну висоту, яку раніше утримували таліби.

Ключовою особливістю нового спалаху війни є той факт, що Пакистан спрямував удари не лише проти об'єктів бойовиків ТТП в Афганістані, але й проти урядових об'єктів Талібану. Акцент на цьому в програмі Newsday на BBC зробив Майкл Кугельман, старший науковий співробітник Атлантичної ради з питань Південної Азії.

Це означає, що тепер пакистанські атаки «націлені безпосередньо на режим [талібів в Афганістані]», підкреслив він.

Тим часом риторика Талібану свідчить про те, що він прагне «влаштовувати безперервні атаки» на пакистанському кордоні, додав фахівець, підкресливши, що це може лише загострити конфлікт.

Яку зброю мають обидві країни

На тлі нової фази війни, що спалахнула між Афганістаном і Пакистаном, агентство Reuters нагадує про арсенали зброї обох країн, які демонструють суттєву перевагу пакистанських сил. Агентство посилається на цифри британського Міжнародного інституту стратегічних досліджень.

Ядерна зброя: Пакистан має близько 170 ядерних боєголовок, тоді як Афганістан не є ядерною країною.

Чисельність і загальне оснащення: збройні сили Пакистану нараховують 660 000 військовослужбовців, з яких 560 000 служать в армії, 70 000 — у військово-повітряних силах і 30 000 — у флоті. Ісламабад продовжує інвестувати у свої військові ядерні програми, а також модернізує флот і військово-повітряні сили. Пакистан покладається зокрема і на збройову підтримку свого головного оборонного партнера — Китаю.

Збройні сили афганського Талібану є приблизно втричі меншими і покладаються на 172 000 бійців. Утім, влада Афганістану раніше оголосила про плани розширити свої збройні сили до 200 000 осіб. Однак модернізації та посиленню афганської армії заважає відсутність міжнародного визнання режиму Талібану після того, як він у 2021 році захопив владу в країні. Тож можливості збройних сил Афганістану з часом лише слабнуть — зокрема, погіршується здатність талібів використовувати іноземне озброєння, яке ісламісти захопили під час поспішного виводу військ США та НАТО влітку 2021-го.

Бронетехніка та артилерія. Пакистан має понад 6000 броньованих бойових машин та понад 4600 артилерійських знарядь.

Афганські сили також мають бронемашини, зокрема танки радянських часів та бронетранспортери, однак точна кількість справних одиниць такої техніки невідома. Невідомою для західних дослідників залишається і точна кількість артилерії, якою вони володіють таліби.

Авіація. Повітряний військовий флот Пакистану нараховує 465 бойових літаків та понад 260 гелікоптерів, включаючи багатоцільові, ударні та транспортні вертольоти. Водночас Афганістан не має винищувачів і дієвих військово-повітряних сил. У країні номінально є щонайменше шість військових літаків — деякі з них ще з радянських часів — і 23 гелікоптери, хоча неможливо оцінити, скільки з них перебувають у льотному стані і чи здатні таліби ними оперувати. Водночас в арсеналі Талібану є БПЛА-камікадзе.