Приготуйтеся жахнутися. Як будуть вестися війни в майбутньому
Погляди29 серпня 2023, 09:30
Про час і про себе
У другій половині 2003 року я повернувся до Австралії після двох років навчання в Університеті морської піхоти в Куантіко. Це були захопливі два роки. Моя сім'я і я прибули в Куантіко в липні 2001 року. Ми й не підозрювали, що всього за два місяці відбудуться події, які докорінно змінять внутрішню безпеку в Сполучених Штатах, а також, у ширшому розумінні, і глобальну безпеку.
Після нашого повернення до Австралії в липні 2003 року Сполучені Штати і моя рідна країна провели військові операції в Іраку та Афганістані. Розгортання військ в Іраку йшло повним ходом, і ситуація з безпекою в Афганістані почала погіршуватися, що незабаром призвело до передислокації туди західних сил. У безпосередній близькості від Австралії ми брали участь у військових операціях у Східному Тиморі та на Соломонових островах. В оперативному сенсі це був напружений час.
Водночас Сили оборони Австралії на початку 21-го століття докладали зусиль з модернізації, щоб відповідати новим технологіям і загрозам нової епохи. За рік до того, як я повернувся до Австралії, було опубліковано дві фундаментальні публікації, які ставили за мету окреслити еволюційний курс напряму розвитку Сил оборони Австралії протягом наступних двох десятиліть — те, як вони бачать бойові дії, інші військові операції та безліч допоміжних заходів для створення необхідного потенціалу.
Перша публікація називалася Force 2000 (Сила 2000). Опублікована 2002 року, вона надала оновлену інформацію про обстановку у сфері безпеки і про те, як нові технології змінюють види загроз, з якими необхідно боротися військовим інститутам 21-го століття. Важливо відзначити, що в ній були схвалені ключові стратегічні ідеї про те, як слід «виховувати, навчати і підтримувати» Сили оборони Австралії. Це включало такі концепції, як «цільні» спільні сили і мережеві операції.
Війна прискорюється, і дії вимірюватимуться мікросекундами
Найважливішим документом стала «Концепція ведення бойових дій майбутнього». Затверджений 2003 року, якраз перед тим, як я повернувся додому в Австралію, його розробили як елемент, підпорядкований Force 2020 і орієнтований насамперед на бойові можливості Сил оборони Австралії. Центральною ідеєю був багатовимірний маневр, який у документі описано так: «Багатовимірний Маневр заснований на використанні непрямого підходу до придушення волі противника протистояти нам. Цей підхід спрямований на те, щоб звести нанівець стратегію противника завдяки розумному і творчому застосуванню засобів проти критично вразливих місць противника. Цей підхід також розглядає противника як розумного й адаптивного; отже, нам необхідно вжити заходів для захисту нашої власної стратегії».
Отже, я повернувся додому в липні 2003 року, щоб працювати в установі, яка інтелектуально готувалася до умов безпеки, що змінилися, у майбутні роки, а також проводила розробку й експериментувала з ідеями ведення бойових дій, які в міру необхідності повинні були стати орієнтиром для закупівлі нового устаткування та зброї, а також формувати навчання й освіту наших людей.
Моя нова робота після повернення до Австралії полягала в тому, щоб очолити розробку майбутніх спільних бойових концепцій в офісі Russell у Канберрі. Для підполковника, який тільки-но отримав звання підполковника, це було захопливе завдання, яке вимагало ретельного вивчення поточних тенденцій у сфері ведення війни, а також співпраці з відділами закупівель, політики й експериментів як в об'єднаних, так і в окремих штабах служб.
Моїм першим завданням була розробка першої дорожньої карти для Мережецентричної війни Австралійських сил оборони. Це був захопливий захід, що вимагав співпраці з усіма елементами наших військових і цивільних підрозділів у Міністерстві оборони. Але врешті-решт ми підготували секретний план, який був схвалений у листопаді того ж року.
Відтоді я займаюся майбутнім і стратегічним плануванням як для нашої армії, так і для стратегічного штабу Сил оборони Австралії. Принагідно я також мав можливість командувати різними підрозділами, відвідувати багатонаціональні експериментальні заходи, активно спілкуватися і публікувати звіти та безліч статей із питань, пов’язаних зі стратегічним розвитком та адаптацією збройних сил. Мені також пощастило брати участь у великих програмах інституційних реформ, таких, як зміни в адаптивній армії 2008 року, а також керувати інституційними реформами як для армії, так і для спільного вишколу й освіти.
Певною мірою кульмінацією цього досвіду, освіти, роздумів і практики впродовж двох десятиліть стала публікація моєї книжки «Трансформована війна» в лютому 2022 року. І хоча того ж місяця я звільнився з дійсної служби, моя зацікавленість у створенні ефективних майбутніх військових інституцій та в участі в розробленні інституційних програм для досягнення цієї мети не слабшає.
Майбутнє війни
У зв’язку з цим я додав на свою Substack-сторінку Futura Doctrina новий розділ, який називається «Майбутнє війни».
Я, як і раніше, захоплений дослідженням війни в Україні та стратегічного суперництва в Індо-Тихоокеанському регіоні і продовжуватиму публікації на ці теми тут. Однак мої дослідження феномена війни і різних шляхів її розвитку можуть дати уявлення про створення ефективних тактичних і стратегічних сил у майбутньому, а також стати корисною основою для вивчення сучасних воєн.
Мої подальші дослідження майбутнього війни неминуче мають широкий характер. Для цього я буду використовувати систему, що включає чотири ключові напрями досліджень. До них належать:
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
1. Феномен війни та винесення уроків із минулого.
2. Тенденції у військовій справі.
3. Уроки із сучасності.
4. Уроки з наративів.
Лінії дослідження
Феномен війни та засвоєння уроків минулого. Важко зрозуміти, що ми можемо побачити у війнах, подібних до української, не маючи фундаментальних знань про війну. Однією з важливих основ для розуміння війни як явища є праця Карла фон Клаузевіца «Про війну». У ній він пише про мінливий характер війни, а також про її неминущу природу. Це дуже важлива конструкція, оскільки більшість воєн — це сукупність усіх попередніх воєн, до яких додаються нові технології, ідеї чи умови. Я повертатимуся до цього поняття мінливого характеру і неминущої природи війни під час дослідження війни майбутнього.
Але є й інші теоретики та дослідники війни, які також заслуговують на вивчення. Серед них є такі відомі автори, як Сунь-цзи, Фукідід, Жоміні, Макіавеллі та інші. Є ті, хто спеціалізувався на певних галузях війни, — такі як Мехен, Корбет, Доухет, Мітчелл, Сімпкінс і Тренчард. А також такі історики та науковці, як Азар Гат, Джон Бойд, Джон Кіган, Маргарет Макміллан, Вільямсон Мюррей, Емі Фокс, Дж. Ф. Фуллер, Майкл Говард, Г’ю Страхан, Ліддел-Гарт і багато інших.
Я глибоко переконаний, що практично неможливо обговорювати сучасну або майбутню війну без глибокого розуміння розвитку військової теорії, а також широкого і глибокого розуміння військової історії. Тому військова теорія та історія будуть постійними наріжними каменями моїх досліджень майбутніх війн.
Тенденції розвитку військової справи. Спираючись на військову теорію та історію, ми можемо краще розпізнати зміни у військовій справі та в напрямі розвитку людського змагання й конфліктів. І якщо нам удасться розгледіти зміни, то можуть проявитися тенденції, які визначать еволюцію або навіть трансформацію військових інститутів. Такі тенденції пов’язані не лише з новими технологіями, хоча і вони важливі. Загалом тенденції у військовій справі характеризуються різним поєднанням технологій, ідей, організацій і людей.
У зв’язку з цим я пропоную сім основних тенденцій у військовій справі, які визначатимуть моє дослідження майбутніх воєн.
Ці сім тенденцій, розглянуті мною в книзі «Трансформація війни», дають змогу зрозуміти, як продовжує еволюціонувати характер війни. До них належать:
— Битва сигнатур, у якій військові організації повинні мінімізувати свої тактичні та стратегічні сигнатури, використовувати записані сигнатури для обману та вміти виявляти й використовувати сигнатури супротивника — у всіх галузях, у яких людина конкурує і воює.
— Нові форми масовості, коли військові організації повинні створювати сили з правильним співвідношенням дорогих і дешевших платформ, невеликих автономних систем, які будуть адаптованішими до різних завдань і ширше доступними.
— Іінтегрованіше мислення і дії. На відміну від протиповстанських операцій останніх двох десятиліть, майбутні військові організації мають бути здатні діяти в усіх сферах одночасно й інтегруватися в ширші національні стратегії.
— Інтеграція «людина-машина», коли роботизовані системи, великі дані, високопродуктивні обчислення й алгоритми будуть масово впроваджуваними у військові організації, доповнюючи фізичні та когнітивні можливості людини, створюючи більшу масу, смертоносніші можливості стримування, швидше ухвалення рішень і ефективнішу інтеграцію.
— Еволюціонуюча боротьба за вплив, у якій руйнівні технології XXI століття не тільки підвищують смертоносність збройних сил на великих відстанях, а й надають технологічні засоби для цілеспрямованого впливу на різні групи населення, що раніше було неможливим.
— Підвищення державної стійкості, коли країни повинні мобілізувати людей для розв’язання великих військових і національних завдань, а також розвивати надійні джерела постачання в рамках національних і союзних структур, щоб ланцюжки поставок не могли стати джерелом примусу з боку стратегічних конкурентів або потенційних супротивників.
— Нова оцінка часу. Це недооцінений ресурс. З появою безлічі алгоритмічних підходів до війни, гіперзвуку й автономних систем війна прискорюється, і дії вимірюватимуть мікросекундами. Водночас ми беремо участь у довгостроковому змаганні і повинні розвивати політичний і суспільний потенціал і терпіння для реалізації стратегій, розрахованих на десятиліття. Демократичні країни спеціалізуються на 24-годинних циклах і циклах виборів. Але вони слабкі в роботі з мікросекундами і десятиліттями. Це необхідно змінити.
Уроки сьогодення
Витяг уроків із поточних подій — чи то політика, війни, чи то стратегічні змагання — дає змогу отримати докази нових тенденцій або спростувати їх. Водночас вивчення сучасних воєн дає змогу зрозуміти нові тенденції і те, як змінюється характер війни.
Вторгнення Росії в Україну, захист українцями свого народу — це величезна скарбниця спостережень і, зрештою, проаналізованих уроків, що стосуються характеру і ведення сучасної війни. Як і в усіх інших війнах, у ній багато елементів, які не є новими. До них належать багато технологій (танки, ракети, літаки) та ідей (загальновійськова тактика, траншейні системи, необхідність хорошого керівництва), які були характерні для багатьох минулих воєн. Водночас ми бачимо нові технології (автономні системи) та ідеї (об'єднані військово-цивільні сенсорні мережі, цифрова система управління), які, ймовірно, змінять структуру і мислення багатьох військових інституцій по всьому світу.
Складність у цьому питанні полягає в тому, щоб визначити, які уроки актуальні тільки для спостережуваної війни, а які можуть мати ширше застосування. Незважаючи на це, сучасний темп змін у технологіях і геополітичній обстановці означає, що військовим інститутам доведеться йти на певний ризик під час розвитку власних спроможностей, оскільки безпекова обстановка може не дати їм тих років, які вони зазвичай використовують для ухвалення рішень про закупівлі на основі спостереження за поточними конфліктами.
Відповідно, спостереження за сучасними конфліктами та стратегічними змаганнями стануть частиною мого дослідження майбутньої війни.
Уроки наративів
Нарешті, частиною мого дослідження форми майбутньої війни стануть наративи та військова фантастика. Наративи відіграють певну роль в осмисленні майбутньої війни з моменту початку Другої промислової революції наприкінці XIX століття. А почалося все з офіцера британської армії на ім'я Джордж Чесні.
Наприкінці 1860-х років Чесні був стурбований поганим станом британської армії. Він написав вигадану історію, у якій розповів про недоліки в обороні Великої Британії. В оповіданні описувалося вторгнення до Британії «німецькомовної» нації, яку він назвав «Ворог». Книгу опублікували 1871 року після перемоги Пруссії над Францією у Франко-прусській війні, і вона стала сенсацією. Вона швидко розійшлася накладом понад 80 тисяч примірників і спричинила національну дискусію про обороноздатність Великої Британії.
Так було започатковано сучасний жанр війни майбутнього, в якому відтоді представлені як художні, так і нехудожні оповідання про війну в майбутньому, як-от «Флот-привид» і моя власна «Війна Білого Сонця».
Фантастика може допомогти інституціям упоратися з масштабними змінами в технологіях і суспільстві, які є характерними рисами минулих (і тих, що тривають) промислових революцій. Підготовка та створення військової фантастики — це також чудовий спосіб розкрити творчий потенціал військовослужбовців, які часто існують в ієрархічних системах, що пригнічують інновації. І, нарешті, художня література, що використовує якісні дослідження, може бути використана для інформування громадськості та перевірки нових ідей.
Лоуренс Фрідман нещодавно написав чудову книгу про застосування наративів під назвою «Майбутнє війни: історія». А нещодавно різні військові організації в усьому світі стали використовувати військову фантастику для підвищення рівня освіти та інноваційного духу військовослужбовців. Коли я був командиром Австралійського оборонного коледжу, я вів (чотири роки поспіль) факультатив для студентів, у межах якого вони готували документи для командира збройних сил Австралії.
Тож військова фантастика та наратив також будуть присутні в моєму дослідженні війни майбутнього.
Я дуже радий новому розділу у Futura Doctrina. Я не стану нехтувати висвітленням подій в Україні чи Тайвані. Але вивчення численних аспектів війни майбутнього, сподіваюся, тільки розширить мої можливості з аналізу цих конфліктів і написання статей про ті уроки, які вони нам підносять.
Я з нетерпінням чекаю можливості розділити з вами цю подорож.
(Далі буде)
Переклад NV
Текст опубліковано з дозволу автора. Уперше надруковано на substack.com
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV