Порушення повітряного простору НАТО з боку Росії останніми тижнями стали тривожно буденним явищем — очевидно, що Володимир Путін посилює свою тіньову війну проти Заходу. Перший явний сигнал до зростання ворожої активності Кремля пролунав на початку вересня, коли хвиля російських безпілотників перетнула кордон із Польщею, спричинивши збройну відповідь із боку винищувачів НАТО.
За кілька днів три російські літаки порушили повітряний простір Естонії. Останнім часом підозрювані в приналежності до Росії дрони змусили призупинити роботу міжнародних аеропортів у низці європейських країн, зокрема в Данії, Норвегії, Німеччині й Нідерландах.
Подібні інциденти далеко не безпрецедентні. Відтоді як понад десять років тому почалося російське вторгнення в Україну, Кремль веде кампанію сірої агресії проти демократичного світу, удаючись до будь-яких засобів — від дезінформації в соцмережах і кібератак до саботажу інфраструктури та політичних убивств. Проте різке зростання масштабних інцидентів за останній місяць свідчить про те, що ми, можливо, вступаємо в нову, небезпечну фазу.
Яка ж мета Росії?
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Багато хто припускає, що Кремль прагне перевірити готовність НАТО й оцінити, наскільки добре альянс адаптується до стрімко мінливої військової реальності ери дронів. Це припущення видається цілком обґрунтованим. Дійсно, кожна нова провокаційна дія Росії приносить їй багату розвідувальну інформацію про поточний стан оборони Європи.
Путін уже понад два десятиліття робить ставку на слабкість Заходу
Водночас важко повірити, що Путін готовий до значного розширення нинішньої війни. Кремлівський диктатор задіяв переважну частину наявного у Росії військового потенціалу в українській кампанії, залишивши себе без можливості активно втручатися в події в інших регіонах, де знаходяться союзники Москви — у Вірменії, Сирії та Ірані. Тому прямий напад Росії на НАТО в найближчій перспективі видається малоймовірним. Натомість спостережуваний сплеск гібридної військової активності з боку Росії, перш за все, являє собою спробу залякати Європу і стримати подальшу підтримку України з її боку.
Як відомо, Путін уже давно відточив свою майстерність у темних мистецтвах міжнародного залякування. Ця репутація значно зміцніла завдяки ефективності його страхітливої тактики під час повномасштабного вторгнення в Україну. І справді, незважаючи на те, що російська армія не змогла виправдати очікувань на полі бою, здатність Путіна залякувати західних опонентів, можливо, стала його найзначнішим досягненням за всю війну.
З перших годин вторгнення Путін використовував поєднання завуальованих погроз і брязкання ядерною зброєю, щоб залякати Захід й ізолювати Україну. Подібно до геополітичного гангстера, він неодноразово лякав європейців перспективою зруйнувати їхнє мирне життя, якщо вони наважаться втрутитися в його злочинні справи. Хоча він, як правило, уникав прямих ультиматумів, суть багатьох його загрозливих заяв була гранично зрозумілою: «Хороші у вас країни. Було б шкода, якби з ними щось сталося».
Ця стратегія виявилася разюче ефективною. Незважаючи на публічні заяви західних урядів, які засуджують «безвідповідальну» ядерну риторику Москви і стверджують, що вони не дозволять себе залякати, сумнівів у тому, що погрози Путіна досягли своєї мети, практично не залишається. Тактика залякування стала основоположною у формуванні надмірно обережної міжнародної реакції на вторгнення Росії, яка протягом усієї війни вирізнялася нав’язливим прагненням уникнути ескалації.
Тепер кремлівський диктатор прагне застосувати той самий підхід, розраховуючи скористатися все більшим почуттям незахищеності й нестабільності в Європі. Путін прекрасно розуміє, що європейські лідери занепокоєні суперечливими заявами президента США Дональда Трампа щодо НАТО і його планами скоротити американську участь в обороні Європи. Для Москви це становить привабливу можливість. Здійснюючи дедалі відвертіші акти агресії в усій Європі, Путін посилає сигнал столицям ЄС: ви залишилися самі перед обличчям Росії, що відроджується, і більше не можете розраховувати на звичне американське заступництво.
Раніше цього тижня колишній президент Росії Дмитро Медведєв дав, мабуть, найпряміший натяк на те, що нещодавній сплеск сірих операцій Росії спрямований саме на залякування європейців. Відмовившись брати на себе відповідальність за різке зростання активності безпілотників, Медведєв із задоволенням зазначив, що «епідемія дронів» спричиняє широку паніку і може змусити європейців відвернутися від України. «Головне, щоб недалекі європейці відчули на власній шкурі, що таке небезпека війни. Щоб боялися і тряслися, як тупі тварини в стаді, яких женуть на бійню. Щоб обхезалися від страху, передчуваючи свій близький і болісний кінець», — прокоментував він у своїй фірмовій, «стриманій» манері.
Путін, поза всякими сумнівами, сподівається, що його «дронова дипломатія» посіє тривогу по всій Європі та підштовхне лідерів континенту до відмови від підтримки України. До числа бажаних початкових результатів належать скорочення європейської військової допомоги Києву і перерозподіл уже виділених ресурсів на користь посилення оборони власних кордонів. Виявивши вразливість Європи перед обличчям можливої російської агресії, Москва також може спробувати підірвати перспективи створення єдиної оборонної політики ЄС і зміцнити позиції дружніх до Кремля політичних сил, які виступають за політику умиротворення Росії.
Зрозуміло, ця стратегія не позбавлена ризику. У деяких європейських країнах — особливо там, де добре пам’ятають на власному досвіді, що таке російський імперіалізм, — активно виступають за жорстку і всеосяжну відповідь на останні провокації Путіна. Відповідь, яка б продемонструвала серйозність європейських намірів захищати саму себе. Проте, багато хто, як і раніше, сумнівається, що Європа дійсно здатна до таких рішучих дій. У Кремлі, схоже, упевнені, що сьогоднішня войовнича риторика європейських столиць зрештою не призведе до скільки-небудь значних кроків.
Такий очевидний спокій Москви не повинен дивувати. Адже Путін ось уже понад два десятиліття робить ставку на слабкість Заходу. Від моменту вторгнення в Грузію 2008 року, що стало початком його експансіоністської зовнішньої політики, він розраховує на глибоко вкорінену в демократичному світі неготовність іти на пряме військове зіткнення з Кремлем. Досі його скептична думка про Захід лише мала підтвердження.
Хоча вторгнення Путіна в Україну пішло не за планом, він, як і раніше, переконаний, що переможе в цій війні, якщо зуміє протриматися довше, ніж Захід, і зломити Україну чисельною перевагою. Додаткову впевненість йому надають спроби Дональда Трампа знизити рівень американської участі, і тепер Європа в очах Кремля залишається останньою серйозною перешкодою на шляху до перемоги. Отже, можна з упевненістю припустити, що агресивні кампанії Кремля в «сірій зоні» лише набиратимуть обертів, оскільки Путін прагне залякати Європу й ізолювати Київ. Російський лідер переконаний, що його вороги слабкі і їх легко залякати. Поки його в цьому не переконали, ціна припинення його експансії лише зростатиме.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікація повної версії тексту заборонена.
Переклад NV