Понад 10 років у ЗСУ. Захисник повернувся у військо після втрати кінцівки та протезування — історія Володимира Пономарчука

Історію Володимира розповіли в центрі реабілітації Unbroken Ukraine.

Свій перший контракт зі Збройними силами України чоловік підписав у віці 18 років. За його словами, прикладом були старший брат і дядько, які з 2014 року долучилися до війська для захисту України.

Бойовий шлях Пономарчука розпочався на Маріупольському напрямку на посаді стрільця у складі 21-го окремого мотопіхотного батальйону. Через рік Володимир отримав перше поранення — кульове. Згодом чоловік став навідником-артилеристом та продовжив службу у 40-й окремій артилерійській бригаді, у складі якої він зустрів повномасштабне вторгнення у Харкові. Захисник був серед тих, хто брав участь у Харківському контрнаступі. З часом Володимир опанував ще один фах — оператора важкого дрона-бомбардувальника.

Торік під час одного із бойових виходів Володимир отримав друге і найважче поранення: наступив на протипіхотну міну. За словами військового, він зрозумів, що втратив кінцівку лише тоді, коли прокинувся після ампутації у шпиталі. Усвідомити це, як розповів Володимир, було непросто. Йому допомогла підтримка дружини та приклад інших захисників.

«Я бачив, як хлопці ганяють на протезах, і це було вау. Подумав: «Фух, я теж буду бігати». Поставив собі ціль — у перший же день на протезі ходити. А тоді якось кажу дружині: «Я на протезі доволі крутий», — пригадав чоловік.

Після завершення реабілітації Володимир відмовився від можливості продовжити службу на тиловій посаді та обрав бойову роботу у 411-й окремій бригаді безпілотних систем Яструби. У її складі, повертаючись з позицій на Запорізькому напрямку, він і отримав своє третє поранення. Тоді пікап, у якому був військовий, наїхав на протифугасну міну. Володимир отримав струс мозку та розрив барабанних перетинок. Після цього Пономарчук знову опинився на реабілітації, під час якої продовжує допомагати побратимам, зокрема організовує збори на автівки.

Після відновлення захисник планує повернутися до побратимів: «Боротьба триває. У нас війна і я маю боронити свою країну. Я дуже багато побачив. Люди втрачають домівки, рідних. Війна — це біль для кожного українця. Проте не ми цю війну почали, але ми її завершимо», — зазначив Володимир.