«Ми на крок попереду РФ». Немає такої роботи, яку б не виконав наземний дрон замість бійця — розмова з Електриком з 93-ї ОМБр

Тобто паралельно з ефективною роботою розвивали і БпЛА. Коли БпЛА перевершило, для прикладу, снайпінг, тоді почали активно працювати з дронами.

Повторюсь: навички і підготовка снайперів при роботі з БпЛА показала просто реальну ефективність.

— Напередодні з’явилася новина про розвиток нашої війни. Це сталося у Третій штурмовій бригаді. Був здійснений штурм взагалі без використання живих людей. Вони захопили ворожу позицію і навіть взяли кількох росіян в полон. Це поки що виняткова, красива і цікава ситуація? Чи воно до цього і справді потроху рухається, як до стабільної системи, коли на лінії бойового зіткнення більше роботів, аніж піхотинців?

— Я вас зараз трохи, мабуть, здивую, але подібні операції вже проводилися, і не один раз. Щоправда, з не настільки яскравим ефектом, щоб прямо з взяттям у полон, це реально перший факт.

Але штурмування позицій безпілотними системами ми вже практикували плюс-мінус два роки тому. Просто це не було мейнстримом, про це мало хто говорив, показував, розповідав, але це вже було.

Просто зараз воно почало більш активно просуватися, популяризуватися, так як у свій час і FPV-дрони з’явилися, ще в 2015 році. DJI дрони літали також з 2014 року. Але всі про них заговорили у 2022 році.

Так само і з наземними дронами. Вони були і в АТО. Виробник, на жаль, в Україні на той час був лише один. А зараз це вже набуло такої популяризації через те, що ми вимушені до цього йти: хочемо, не хочемо, а людей мало. Тому і поступово воно себе показує.

Також це все масштабувалося. Якщо раніше це були одиничні випадки, то зараз ми вже переходимо на, можна сказати, масове застосування, як у свій час, Мавіків чи FPV-дронів.

— Я вже бачив наземні системи роботизовані, які можуть акуратно і в потрібному місці, в потрібному порядку розкладати, наприклад, протитанкові міни. Я вже бачив невеличкий на гусеницях тракторець заїжджає в потрібне місце, і там вибухає. Тобто, по суті, це наземний дрон-камікадзе. Бачив цікаву розробку — броньовану капсулу на гусеницях, в яку можна покласти пораненого і, відповідно, без зайвого ризику евакуювати людину з лінії бойового зіткнення. Напевно, ці системи рятують людей. Щоб ви могли ще розказати про наземні роботизовані системи? Куди вони розвиваються, наскільки вони зараз уже є різноманітними?

— Станом на сьогодні, у нас за плечима [досвід використання] більше десятка різних модулів, які ми встановлювали на наземні дрони.

У моєму розумінні, немає такої роботи, яку не може виконувати наземний дрон замість бійця сьогодні. Наземні дрони здатні робити усю роботу, яку роблять солдати на передовій чи біля передової. Питання тільки, наскільки вистачить фантазії, щоб це все реалізувати, застосувати і зробити.

І все воно має право на життя, доцільне через те, що це все буде замінювати так чи інакше роботу солдатів; і, відповідно, зберігати життя. Тому це все абсолютно перспективне, абсолютно все доцільне і ефективне.

Усе, що робить дрон, могла б робити людина. Якби це робила людина, вона наражається на величезний ризик у наших краях. І якщо замість цього робить дрон, значить він має право на життя, значить це доцільно і ефективно.

— Гусенична платформа, яка може, наприклад, розкладати правильно колючку, її ще називають єгоза. Наскільки такі загородження, враховуючи те, що росіяни активно використовують мототехніку, допомагають утримувати ворога? Можливо, ви назвете ще якісь системи, які допомагають у побудові фортифікацій?

— Зараз у нас за спиною досвіду установки таких інженерних невибухових загороджень десяток кілометрів біля переднього краю, і кілометри безпосередньо на передньому краю. Тобто такі загородження ефективні.

Але найбільш ефективне в них те, що в нашому випадку ми їх встановлювали дронами, не вручну. Тому що в тих умовах, де ми ставили цими дронами, установка цієї єгози руками має нереальну небезпеку. І от в тих місцях, де ми ставили, іншими фізичними способами, людськими, цього неодноразово не вдавалося нікому [зробити].

Тому у випадку з інженерним [обладнанням передової] показувало нереальну ефективність через те, що там мінімальна участь людини.

[На роботів також] ми ставили кулемети, гранатомети, вогнемети, різні інженерні модулі, маніпулятори, крючки, гачки, лапи і тому подібні речі. І всі вони показували свою ефективність. Питання лише доцільності, ефективності на певних ділянках. Але ми діставали дрони іншими дронами, ми діставали повітряні дрони, ми діставали загиблих, поранених, ми підривали, мінували інженерні загородження вибухові, невибухові…

Тобто це вже десятки різних варіантів. І всі вони себе показали добре, тому що вони просто це робили замість людей.

— Чи можна очікувати, що роботи підуть далі, в автономну роботу? Тому що літаючі дрони з системами, наприклад, машинного зору — це те, що вже час від часу використовується. Так буде і з наземними роботизованими комплексами?

— Такі засоби вже також є, вони вже працюють. Просто вони ще не настільки масштабовані, популяризовані чи в загальному доступі, як би нам хотілося бачити чи чути.

Але вони є, весь час робота ведеться, розвиток не стоїть на місці. І це наступний етап, на який спочатку переходять повітряні дрони з цими всіма системами, а наступними або паралельно підуть наземні дрони. Це, однозначно, наступний рівень. Це те, що нас очікує найближчим [часом], сподіваюся, з нашого боку.

— А що може протиставляти ворог? Наскільки окупанти розвивають саме наземні роботизовані системи. Тому що, пам’ятаємо, перші FPV-дрони на оптоволокні з’явилися в українських захисників і захисниць. Але зараз дуже багато інформації про те, що росіяни просто чисельно переважають українську армію у кількості дронів на оптоволокні. Які натомість у окупантів є наземні рішення?

— Вони працюють в цьому напрямі. У ворога є хороша, на жаль для нас, вада: вони вміють брати робочі рішення і дуже швидко їх масштабувати, в порівнянні з нами.

Тому вони працюють, ми бачимо, що вони також розвиваються в цьому напрямі дуже активно. Ми бачимо їхні неодноразові застосування наземних дронів. На щастя, вони ще не дійшли до нашого рівня, але я розумію, що дійдуть, швидше чи пізніше.

Наша задача — до цього підготуватися і розуміти, що все, що робимо ми, зроблять і вони. Тому що вони копіюють наш успішний досвід завжди. Питання лише — як швидко.

Для прикладу, ми вже понад два роки працюємо з наземними дронами, а зараз про них тільки почали активно говорити. А ворог так само застосовує вже понад рік ці іноземні [роботи]. Ми періодично їх виявляємо, знищуємо, вражаємо і бачимо їхню роботу.

Вона поки що не такого рівня, як зараз у нас, але вона активно ведеться. Тому питання, коли воно вийде на серйозний і масштабний рівень.

— А чи можна тут проводити паралелі з історією, коли, наприклад, японські виробники електроніки без проблем показували якимось радянським гостям те, що вони і як виробляють. І на питання, а чому ви нам все показуєте, японці чесно відповідали: «Слухайте, поки ви це скопіюєте, ми вже будемо на три кроки попереду, і для нас це буде застаріла техніка». Я розумію, що тоді оці кроки еволюції електроніки розтягувалися на роки, але зараз це місяці. От наскільки ми маємо швидше щось нове розробляти, щось нове впроваджувати, щоб завжди випереджати ворога?

— На сьогодні це для нас найважливіший і найкритичніший аргумент нашого виживання. Ми не можемо стояти на місці, ми не можемо дійти до якогось рівня і на ньому зупинитися. Ми повинні нон-стопом працювати, і лише це дозволяє нам ефективно працювати на зараз.

Ми завжди перші в основному почали це все застосовувати, зокрема масово китайські дрони, FPV-дрони. І за рахунок цього ми завжди були на крок попереду.

Насправді єдиний наш шанс — це завжди бути на крок попереду. Тому що коли ми зрівняємося з ворогом у рівні технологій, тоді нам буде надзвичайно тяжко. А рятує нас лише, що ми завжди на крок попереду.

Зараз нам потрібно постійно нарощувати наші спроможності, не зупинятися, а активно продовжувати розвиток.

— Тепер давайте про поєднання цивільного і військового. На початку нашої розмови ви сказали, що під час АТО/ООС найефективнішим був снайпінг, тому ви з цим працювали. Уже під час повномасштабки об'єдналися ваші цивільні навички автоелектрика, тобто розуміння, що куди конектити, що як працює, де тут електроніка, де якась, можливо, прошивка потрібна, чи ще якісь механізми і електронні системи. А зараз які навички цивільного життя вам і вашим побратимам, посестрам знадобилися би найбільше? Хто ті люди, які приходять до вас у підрозділ? Який цивільний досвід ви зараз найбільше хапаєте до себе?

— Основна вимога на сьогодні для нас — це мотивація. Людина, яка хоче працювати, навчиться всього. Це основний з мого досвіду критерій, по якому я особисто оцінюю бійців.

Якщо людина хоче, вона завжди навчиться. Будь-кого можна навчити, хто мотивований. Хто не мотивований, з цим набагато тяжче. Тому основне — це мотивація.

Щодо навичок, звичайно, технічно розвинені люди набагато краще зараз справляються з цими методами війни, які працюють. Саме ефективне — це технології, технологічні рішення. Тому будь-яка людина, дотична до технологій, інженер, знайде собі на сьогодні роботу в армії за спеціальністю. Абсолютно будь-яка. Тому що такі люди максимально необхідні.

Інженери, ITвці, програмування, системні адміністратори — це прям топчик в бажаному з громадянських професій. Але усі решта — слюсарі, техніки, комбайнери, трактористи — усім робота знайдеться як мінімум за їхнім профілем. Головне, повторюсь, мотивація.

— І ще одне порівняння. Я багато спілкуюся з дронщиками, і вони кажуть, що, наприклад, люди молодшого покоління, які свого часу вбивали десятки чи сотні годин на те, щоб побігати в Counter-Strike, поїздити на танчиках World of Tanks… Власне, досвід комп’ютерних ігор, досвід використання консолей — це якраз такий непоганий плюсик, якщо ти хочеш навчитися пілотувати дрони. Чи правильно я розумію, що деякі ігрові, комп’ютерні навички, допоможуть легше вивчити пілотування саме наземними системами. Бо це не повітря, тут треба відчувати ґрунт, відчувати рельєф. Наскільки це зараз корелює?

— Це, звичайно, допомагає багатьом в набутті практичних навичок для пілотування тих чи інших засобів. І, звичайно, так само і з наземними дронами.

Але хочу сказати і пояснити, що пілотування чи керування дроном, керування наземним дроном, повітряним — це лише маленький відсоток від усієї великої роботи, яку роблять усі.

Насправді 80% - це буденна, рутинна робота, з якою більшість справляється в мирному житті кожен день. Безпосередньо керування — це лише вершина айсберга, а робота будь-якого пілота, оператора — це велика, щоденна, рутинна робота — прокинутися, почистити зуби, вдітися і піти далі. Просто це в набагато складніших умовах.

Не зовсім доречно говорити, що той, хто просидів багато в"Call of Duty чи в World of Tanks буде хорошим воїном. Він буде хорошим оператором, а воїнам потрібно ставати. Не можна пограти в Call of Duty і стати воїном, тому що для цього потрібно мати безліч ще навичок: з медицини, володіння стандартними засобами озброєння, захисту, безпеки, маскування тощо.

У кожного має бути низка обов’язкових буденних навичок. Тому насправді для війни підходять всі й всі можуть знайти собі застосування.