Ви з партнером вишукуєте ідеальне рішення?
Парам, які давно разом, доводиться ухвалювати рішення, які мають надзвичайно серйозні наслідки, здатні докорінно змінити життя. Де жити. Як розпоряджатися грошима. Що робити з навчанням, роботою, родиною, доглядом за близькими або наступним життєвим етапом.
На момент обговорення цього питання ви з партнером уже можете подумки схилятися до двох абсолютно різних рішень. І саме усвідомлення цієї розбіжності може створити напругу чи спричинити скутість під час розмови.
Те, що починалося як спроба разом уявити майбутнє, може перетворитися на щось на кшталт перетягування каната: чий варіант переможе.
Я помічаю, що парам заважає рухатися вперед переконання, ніби має існувати ідеальний безболісний варіант. Шлях без жодних втрат. Вибір, який одразу ж дасть усім відчуття полегшення.
Це чудове бажання — жити у світі, де жоден із партнерів не почуватиметься тим, хто «програв». Але кожне рішення неминуче передбачає відмову від чогось. Від певної версії майбутнього. Від надії. Від плану, який хтось потай почав малювати у своїй уяві. Ось чому ухвалення рішень неминуче супроводжуване смутком.
Навіть коли це дуже мудре і ретельно зважене рішення.
Навіть коли стосунки міцні.
Навіть коли обидва партнери керуються щирою турботою.
Вибір школи може викликати смуток через те, що дитинство могло б бути геть іншим. Переїзд може викликати смуток через те, що рідні тепер будуть далеко. Рішення щодо роботи може викликати смуток через те, що життя раптом стане іншим, не таким, як уявлялося.
Пари, які намагаються придушити цей смуток, не даючи йому виходу, ризикують загрузнути в суперечках щодо дрібниць. Деталі важливі, але це лише частина розмови.
Достатньо хороше рішення — це не недбалість. І не капітуляція. Це рішення, ухвалене з повагою до неминучості обмежень: «Ось що ми обираємо, і ось якою є ціна цього вибору».
Ідеальних рішень не існує. Тому я хочу запропонувати вам і вашому партнеру оцінювати ваші рішення не за «правильністю» результату, а за тим, наскільки ви дбали про стосунки під час їх ухвалення.
Текст опубліковано з дозволу авторки