«Особистий садист Путіна». Автор резонансного розслідування про Пригожина розкриває раніше невідомі факти про засновника ПВК Вагнер

Путін бачить, що він безпечний, далі вже інші характеристики, і починає доручати йому ті речі, які доручив, але сам Пригожин не стандартний у своїй поведінці. Багато людей, які з ним працювали, він, напевно, один із небагатьох, хто у Путіна ефективно працює. При тому, що він людожер, він ще й ефективно працює, виконує завдання. Тому, відповідаючи на ваше запитання, і так, і ні.

Ми намагалися зрозуміти, але в 1990-ті роки Пригожин працював у структурах одного авторитетного підприємця в Пітері, якого Путін знав, але максимум він міг його десь бачити, тобто справжнє зближення почалося, коли той почав годувати, у нього там теплохід Невою курсував. Путін там уже 2003 року день народження справляв на цьому теплоході, покликав туди своїх близьких друзів. Ось так вони зблизилися, тому що Путін побачив, що він йому може серветку покласти, може про лисину пожартувати, а той скаже «дякую, Володимире Володимировичу, дотепний жарт».

— А чи міг Пригожин використати якось ці розмови, окрім як видати книгу про те, що йому сказав Путін, і що він на це відповів?

— Це слушне запитання, на кого він працював, навіщо він усе це робив. Тут незрозуміло, було таке доручення чи ні, але взагалі пристрасть до підслуховування у нього є, як і багато інших пристрастей різного роду. У нього був один ресторан у Пітері, там стояли телефони на столиках, можеш зателефонувати офіціантові, не обов’язково його кликати. І говорили, що він через ці телефони слухає розмови.

Тут не зовсім зрозуміло, для кого він це робив. Я не думаю, що умовно він компромат збирав. Тому що не схоже за стилем на компромат. Там радше знати, що відбувається навіщось, для себе, для бізнесу, наприклад. Мені здається, щось таке. Тому що він завжди був вірним прислужником у Путіна, вже точно «марш справедливості» у 2008−2009 роках не планував.

— Ось ви кажете, що не до кінця зрозуміло, чи бачилися Пригожин із Путіним тоді ще, у 1990-х, коли Путін був помічником Собчака. Але є ж ця легенда, що безпосередньо Путін займався зв’язками з криміналітетом. А цю частину ви не досліджували? Чи не може такого бути, що з Пригожиним він знайомий ще з 1990-х?

— Тоді я розповім про його кримінальний шлях. По-перше, тут така важлива деталь, її просто потрібно проговорити, і ти розумієш, це люди, які знають особисто Пригожина, коли ти починаєш із ними говорити, вони на це увагу звертають, а я раніше не зважав. Людина у 20 років заґратовується за всі ці грабежі. Причому він був лідером банди, його тюремна романтика приваблювала, він татуювання собі набив, які тільки можна було набити в ті роки. І ось він у 20 років сідає за ґрати і сидить 10 років приблизно. Тобто найкращі роки життя він проводить у в’язниці.

І тому багато хто якраз каже, що людина живе, наче вона досі у в’язниці інколи, окремо можна поговорити, що це важливий такий фактор. І коли вона виходить, вона занурюється вже в зовсім іншу Росію, перебудовну. Відповідаючи на ваше запитання, так, він є в базах управління по боротьбі з організованою злочинністю, як людина, що очолювала фірму, якраз пов’язану з Михайлом Мірілашвілі. Тобто одні з авторитетних підприємців того часу, героєм Бандитського Петербурга. І тут якраз можна розвинути конспірологію, тому що Мірілашвілі володів головними казино в Пітері на ту пору.

А казино якраз курирував комітет із зовнішніх зв’язків, який очолював заступник Собчака Путін. І більше того, його багаторічний охоронець Роман Цепов, який був партнером Віктора Золотова, який зараз очолює Росгвардію, ось Цепов за легендою об'їжджав казино, збирав гроші. І це хороша гіпотеза, ви якраз запитуєте, так, така гіпотеза є, ми намагалися підтвердити її, намагалися зрозуміти, чи могли тоді вони познайомитися. Але як нам пояснюють, тоді Пригожин був реально якимось топ-менеджером у структурах, пов’язаних із Мірілашвілі, і Путіну міг потрапити на очі, коли той уже отримав гроші від Мірілашвілі, почав відкривати ресторани в Пітері, елітні ресторани.

Головний ресторан Стара митниця, який відвідував Собчак. І Путін там бував. Ба більше, Путін, і сам Пригожин це згадував, туди ходив ностальгічно, уже коли був президентом. Тож він туди ходив. А ось чи познайомилися вони там особисто? Можливо, вони бачилися. Але загалом подейкують, що це сталося, коли Путін уже став президентом і потрібен був свій кухар, хто буде все це проводити, хто буде обслуговувати. Ось тоді пітерські приятелі Путіна, можливо, Путін знав Пригожина, але вони підтягнули тоді Пригожина. Умовно на початку 2000-х вони стали його підтягувати, а далі він узяв своїм умінням прислужувати. І тим, що він добре організовував процес.

Він якраз із тих, хто краде і робить це добре. ПВК Вагнер західні експерти теж визнавали, що це найбільш боєздатний підрозділ російської армії. У цьому не можна йому відмовити. Тому, повертаючись до вашого запитання, є така гіпотеза, є така картина, але, як кажуть, тоді Пригожин був занадто дрібною сошкою для того, щоб безпосередньо з Путіним спілкуватися, у якого було кілька посередників у спілкуванні з криміналітетом. Але ось таке є зіткнення, дуже близьке з цим світом.

— Пригожин починає годувати Путіна. Ба більше, відкриває якусь фабрику з виробництва продуктів, готового харчування. А чи розумієте ви, в який момент настає ось цей час, що з того, щоб годувати Путіна, він раптом починає займатися військовою справою?

— Певно, він хлопець пронирливий, він так крокує буквально широко через зв’язки, через інше. І спочатку він десь у 2011 році вплутується, коли були протести після виборів до Держдуми, які називаються Болотні протести, на його гроші зняли тоді на НТВ фільм Анатомія протесту. І він почав мати справу з Володіним. І в певний момент у розмові з Володіним, який скаржиться, що блогери беруть гроші на те, щоб піарити Кремль, а роблять це погано. І він сказав: я зроблю добре.

І зробив ту саму «фабрику тролів» у 2013 році. Він у певний момент починає створювати проєкти, які йому самому потрібні, тому що йому не подобалося, що писали медіа про нього. І до того ж вони потрібні Кремлю. Складно сказати, це була пряма вказівка? Але про «фабрику» кажуть, що він сам захотів. Далі була Україна.

Тобто пам’ятаєте, по-моєму, у записнику референти Януковича знаходили телефон Пригожина. Ба більше, було таке медіа, яке робили з Петербурга, називалося воно NAHNews, «Новинне Агентство Харків». Плюс у 2013 році якраз. Ба більше, є свідчення, що його люди були, коли Росія каламутила на південному сході в березні 2014 року, його люди в Харкові активно каламутили.

І розповідають, що в якийсь момент, спілкуючись із цим харківським антимайданом, вони там просили гроші й інше. Ось тут починається цікаве. І в якийсь момент, до літа, коли Стрєлков заходить і починає війну, ось ці загони, він формує вагнерівців. Тут уже є різні версії. Тобто це була пряма вказівка зробити вагнерівців як один із варіантів гібридних військ, якими Росія була присутня тоді в Україні.

— «Ополченці» це називалося.

— Так, «ополченці». Як там, трактористи, комбайнери, говорив Путін. Щось таке. ...> Тут важливо враховувати, що ця людина реально дуже, як організатор талановитий, і реальні речі робить. Тобто він там із ГРУ став спілкуватися тоді. І поступово до ПВК стало у нього розвиватися, знову ж таки, у взаємодії з ГРУ, авжеж. Тобто ти не міг узяти і туди закидати зброю, людей без взаємодії з ГРУ. Він так чи інакше перебував у цьому тісному зв’язку. Навіщо? Слушне запитання.

Гроші — так. Розумієте, повертаємося трохи в психологію, мені здається, це важливо. Людина 10 років відсиділа у в’язниці. Вона вийшла в 30 років, ніхто взагалі. Довкола кипить життя. У нього величезні амбіції були і залишаються, які йому потрібно було реалізувати. І до того ж він такий, знаєте, він любив грати, навіть не грати, принаймні в нього в кабінеті стояла ціла шафа із солдатиками. Грав він у них чи не грав — я так і не зміг збагнути. Але він реально завжди любив гратися солдатиками. Пам’ятаєте всі ці відео, де він на картах малює.

Ось карти завжди любив. От тільки як ПВК Вагнер з’явилося, він обожнював триметрову карту розгорнути, як Наполеон такий, і там малювати щось. Тобто цим його завжди приваблював цей момент — відчувати себе начальником, командувачем. І, відповідно, далі він зі своїм талантом, знову ж таки, який у нього є — талановитий людожер-організатор — він це все ефективно робив. Тому у взаємодії з ГРУ так це ПВК і з’явилося, починаючи, власне, з України. Тоді все починалося зі спонсорування харківського антимайдану, частини його.

— Хочу повернутися до того, що ви говорили, що є враження, нібито він досі живе у в’язниці. Що ви мали на увазі?

— Я маю на увазі, що, по-перше, у побутовому сенсі це абсолютний, не знаю, яке слово тут вжити, але тиран. Таке відчуття, що він постійно відчуває загрозу і готовий пустити кров. Майже кожен підлеглий його, який з ним багато років працює, розповідає, так, він лупцює людей, своїх підлеглих, з якими він працює багато років. Сам особисто фізично лупцює. Далі триває суто класичне аб’юзерське: але він лупцює тільки за діло. Це прямо кілька людей зазначали. Не за діло не лупцює.

А далі він їде в машині зі своїм водієм і не подобається йому швидкість. Він водієві ногою в голову б'є. Тому від нього звільнився цей водій. Або приходять до нього робітники, які йому заміський будинок споруджували, хочуть грошей, щоб заплатили. А він каже: побийте їх і витурляйте за паркан, скажіть, що вони хулігани. Тобто в нього постійні історії. Коли люди говорять, таке відчуття, що він відчуває звідусіль загрозу і миттєво скипає, і починає відповідно тебе бити. Незрозуміло, навіщо, до чого. Абсолютно якесь сатанинське, диявольське начало в ньому всі бачать саме в сенсі насильства. Власне, видно було по всіх цих відео, де снаряди Шойгу і на трупи показує, і по кувалді було видно.

Це багаторічна практика, умовно, з початку нульових. Це пряме насильство є нормою в нього. У нього, власне, насильство і гроші, і страх. Його всі тому там у цій системі і бояться, у цій величезній імперії. Шеф, як вони називають його, або Петрович, це з України пішло, на кшталт такого, прослуховування, інше, тому Петрович, що Петрович особисто поб'є або надасть наказ побити. У нього там мало не кат є в підвалі, розумієте.

Тобто людина, яка відповідає за те, щоб людей карати, якщо вони завинили. Ось це якраз таке відчуття, що людина живе у в’язниці, тому відчуває звідусіль загрозу. І перше, і друге — це, звісно, те, що якісь пригнічені амбіції, які потрібно проявляти. Тому що ти 10 років життя витратив на те, щоб у лісоповалі, чи де він там був, не пам’ятаю точно, провести. Ось це я мав на увазі.

— Тут все-таки хочу повернутися до Вагнера. Розуміємо, що ця так звана приватна військова компанія, що її назва то з’явилася завдяки Дмитрові Уткіну, справжнісінькому нацисту.

Що про нього потрібно знати? І, в принципі, що це за людина? Це окремий командир, який міг би все організувати і без Пригожина, а Пригожин — це тільки гроші? Як ви розумієте цей ланцюжок Уткін-Пригожин?

— Так, ми виокремили, тому що в усій цій імперії — це найбільша така особистість. Навіть самі підлеглі, які працюють на африканському, сирійському напрямку, не тільки військові, а й цивільні, Уткіна називають «темнійшество». Тобто шеф, як імператор, а при імператорі є темнійшество або «його темнійшество». Тобто головний у цій імперії насильства. І Уткін, чому він важливий? Він реально абсолютний нацист. Він же навіть листи Пригожину підписує «хайль Петрович». І про Уткіна важливо розуміти, що це головний силовий гвинтик усієї цієї його імперії. Уткін, який із ним, який, власне, у заколоті брав активну участь.

І тут, знаєте, якщо говорити про нацизм, адже вітчим Пригожина, який не просто вітчим, він там його виховав, був тренером ніби-то. І на нього було записано частину бізнесу Пригожина багато років, доки той не сконав. І він єврей. Ба більше, можливо, сам Пригожин єврей. Тут незрозуміло. І більше того, у 93 роки якраз він працював на підприємців євреїв. Чому це важливо? Тому що в нього нацист. Це таке альтер-его якесь, частина пригожинська. Тому Уткін важливий. А, власне, Пригожин, знаєте, трішки ще психології. На мій погляд, коли ми все це зробили, це ж теж таке альтер-его путінське. Тому що я все це перераховую: людина з кримінальними манерами, ділок, який обманює людей.

Він там, не знаю, коли ресторани, ділив бізнес, партнера свого ошукав. Одна з перших історій про його бізнес, яка відома взагалі, коли він торгував машинами і продав Андрію Константінову зламану «шістку». Отже, ділок. Далі. Тиран-ґвалтівник — тут все зрозуміло, теж про Путіна. Мріє бути воєначальником — це теж абсолютно про Путіна. Тобто це його таке альтер-его путінське від частини. А власне Уткін — це таке альтер-его самого Пригожина. Тому нам здалося, що важливо. Тим більше, знову ж таки, повторюся, що самі люди, які працюють на Пригожина, вони його виокремлюють, як такого головного після імператора.

— Ми неминуче доходимо до того самого запитання ...>: а що ж сталося 24 червня. ...> Ось зараз, коли вже кілька тижнів минуло, чи розуміємо ми, а що Пригожин усе-таки отримав, відступивши, не пішовши на Москву, не почавши скидати, навіть не беручи в заручники Шойгу і Герасимова? Що він отримав у підсумку, чи розумієте ви?

— Ні, звісно. Радше йому зараз зберегти те, що в нього там хоч трішки є. Ось тому. Тобто два, коротко важливі моменти. Перший момент це: а чому не пішов до кінця, що сталося? Тут різні версії. Можна говорити, що частина командирів відмовилася. Хоча стверджують, це важливий момент, чому командири пішли за ним? А тому що командири ПВК, там їхня рада командирів є, їм немає дороги в міноборони назад. Люди там ішли в ПВК через неефективність міноборони. Як розповідають люди, які з ними працюють, перше, у них там є, можливо, кримінал якийсь, претензії з боку міноборони.

Тобто вони розуміли, що, уклавши контракт із міноборони, їх як м’ясо кинуть туди, де максимально їх швидше вб’ють. Тому в них була власне вилка: або ти йдеш у міноборони і там тебе убивають, кинувши на м’ясні штурми, або ти йдеш на цей марш справедливості. Тобто його там більшість підтримує в цьому сенсі. Тому не до кінця розумію, що сталося. Тому, звісно, загалом у нього проблеми. Дай боже, зберегти бодай частину цієї імперії. Треба почекати. Але ось що я хочу зазначити якраз, коли вже говоримо про бандитський Петербург.

Поки нещасна російська пропаганда малює, що Пригожин зрадник і постійно робить про нього сюжети, Путін, отже, з ним зустрічається. І ось якраз у парадигмі бандитського Петербурга — це абсолютно зрозуміла зустріч. Тому що, дивіться, є там бригадир, а є, власне, пахан, бос. І бригадиру щось не сподобалося, як влаштовано в пахана, і почалася стрілка. Постріляли пацанів, а потім почалися терки. Пом’янули тих, хто став жмуриками. Нічого.

Це ж реально тільки понятійно можливо, тому що ти його називаєш заколотником, а потім ти з ним зустрічаєшся. Як таке взагалі уявити? Але в понятті бандитського Петербурга — нормально. Так, психанули. Так, постріляли. Шкода хлопаків, давайте пом’янемо, вип'ємо, давайте перетремо, проблеми повирішуємо і підемо далі кооператорів плющити. Але, власне кажучи, давайте подивимося, про що домовилися і чи зможе Пригожин бодай трішки кооператорів ще плющити.