Все ще гірше, ніж ми думали. Сьогодні, як і півроку тому, гордість за Росію через війну відчуває половина росіян — Фонд Карнегі

Протягом перших місяців війни ставлення росіян до війни проти України змінилося несуттєво, і більшість як і раніше підтримують дії російської армії. Станом на серпень 2022 року «безумовну підтримку» висловлювали 46% громадян, а «переважну підтримку» — 30%. Втім, ці дві групи прибічників не є однорідними, зауважують дослідники.

Якщо представники першої беззастережно вірять у справедливість російської агресії та описують її як «удар на випередження» та «захист від [НАТО]», то серед других переважають пасивні конформісти. Деякі з них висловлюють сумніви щодо правильності того, що відбувається, і вдвічі частіше за представників першої групи зізнаються, що відчувають тривогу і страх. Проте небажання виходити за межі психологічної зони комфорту, а також звичка підкорятися волі керівництва і страх перед репресіями змушують їх дотримуватися загальноприйнятої позиції, констатують дослідники.

Для них головна мета вторгнення в Україну — захист її російськомовного населення. «Сутичка була неминучою, — цитують дослідники одного з респондентів. — Вони планували ввести українські війська за потужної підтримки країн НАТО на територію „ДНР“ і „ЛНР“, а в майбутньому, можливо, навіть на територію Росії».

Як показали фокус-групи, серед мотивів прибічників війни — шовіністична агресія, характерна переважно для чоловіків у віці 45−50 років, самопереконання у відсутності іншого вибору, що демонструють частіше жінки та молодь, а також байдужість та небажання формувати власну точку зору.

3. Частка противників агресивної політики Кремля у порівнянні з 2014 роком зросла, але для посилення протестного руху цього недостатньо

Серед росіян, які не підтримують вторгнення в Україну й називають його «війною» або «російською агресією» — переважно молоді люди, які живуть у Москві або іншому великому місті та черпають інформацію з Інтеренета. Проти війни також висловлюються майже всі респонденти із опозиційними поглядами, які не підтримують ані президента, ані уряд, ані Держдуму.

Для цієї групи, що становить пʼяту частину від усіх опитаних, війна є неприпустимою перш за все через смерті людей. Серед інших мотивів — погіршення соціально-економічної ситуації в РФ через санкції та побоювання, що їхнім нащадкам доведеться воювати в Україні.

За останні вісім років частка тих, хто не підтримує агресивну зовнішню політику РФ, зросла, зауважують дослідники: у 2014 році проти анексії Криму висловлювалися не більше 10% росіян, а незадоволених Путіним було лише 11−12%. Але таке зростання не призвело до активізації протестного руху — переважно через посилення репресій.

«Я пішов на мітинг, і що відбулося? Це щось змінило? Так, мене звільнили!», — цитують дослідники одного з учасників фокус-групи. «Протестувати немає сенсу, і люди це зрозуміли», — говорить інший.

4. Розвʼязання війни проти України підняло рейтинги влади та викликало у росіян змішані почуття: від гордості до страху

Як і анексія Криму, початок війни в Україні відзначився стрибком рівня підтримки влади РФ. У березні 2014 року рейтинг схвалення уряду там зріс з 69% до 80%, а у березні 2022-го — з 71% до 83%. Втім, цьогорічне зростання рейтингу не супроводжувалося тією ейфорією, що відчувалася в Росії вісім років тому, зазначають дослідники. Навіть у березні 2022-го, коли серед респондентів переважало почуття «гордості за Росію», близько третини росіян відчували «тривогу» і «страх». Станом на серпень останній показник не змінився, тоді як частка тих, хто відчуває «гордість за Росію» майже не впав — із 51% опустився до 48%. Та все ж негативні відчуття не вплинули на рівень підтримки керівництва країни, підсумовують автори дослідження.

До того ж тепер деякі росіяни відчувають необхідність згуртуватися навколо влади через ворожий тиск зовні. «Загалом, я не з усім погоджуюсь… У мене маленька пенсія… Але політика Путіна правильна, тому що скрізь навколо нас [плетуться] інтриги проти Росії», — говорить один із учасників дослідження. «Зараз ми повинні [підтримувати владу]: не можна їй протистояти, коли йде війна!», — додає інший.

5. Увага до війни в Україні згасає, а неможливість впливати на ситуацію змушує росіян із нею змиритися

Якщо у березні за подіями в Україні «дуже уважно» та «достатньо уважно» слідкували 64% населення, то станом на серпень цей показник впав до 51%. За той же період частка тих, хто «взагалі не слідкує», зросла із 8% до 14%.

За словами учасників фокус-груп, «люди звикли до того, що відбувається, і просто перестали звертати увагу». «У мене там немає близьких, тож мене це особливо не хвилює. Раніше хвилювало, але тепер ні», — говорить один із учасників дослідження.

Війна перетворюється на конфлікт, що відбувається десь далеко, і все більше росіян припускають, що бої триватимуть ще півроку або й довше. При цьому неможливість впливати на події спонукає їх ставати пасивними і менше думати про міжнародні справи та політичний розвиток, а більше перейматися повсякденними проблемами.

«Очевидно, що ми регресуємо, але оскільки ми залишилися тут, ми повинні прийняти ситуацію такою, якою вона є, якщо у нас немає можливості виїхати», — говорить один із респондентів.

6. Західні санкції турбують росіян менше, ніж півроку тому, а серед найбільш вразливих до них — невелика когорта глобально інтегрованих громадян

Спочатку розширення західних санкцій проти Росії викликало хвилю занепокоєння серед російської громадськості. У березні 46% опитаних зізналися, що стурбовані західними санкціями. Цей показник виявився на 14 процентних пунктів вищим, ніж наприкінці минулого року.

Для пересічних росіян прямий вплив санкцій вилився у зростання інфляції та миттєвому зникненні з полиць магазинів деяких товарів. Дослідники зауважують, що набагато менше росіян схвильовані блокуванням міжнародних платежів, виходом з російського ринку Visa і Mastercard та скасуванням авіарейсів. На їхню думку, пояснити це можна традиційно незначною часткою росіян, які регулярно виїжджають за кордон: у 2018 році таких налічувалося лише 10%. Тож, схоже, найпотужніший вплив санкції мають на найбільш глобально інтегрованих росіян, але цей сегмент населення не настільки великий, щоб мати значний вплив на громадську думку в цілому.

До того ж, уже до кінця травня початковий шок від запровадження санкцій минув. Дискусії у фокус-групах показали, що багато респондентів дедалі більше вірять, що санкції «прискорять розвиток багатьох секторів — як у промисловості, так і в сільському господарстві». Інші додають: «Без санкцій ми не старалися. Тепер вони ввели санкції, і ми негайно почнемо старатися!»

7. Немає підстав не довіряти даним російських опитувань

У своєму звіті Колесников та Волков спираються на соціологічні дослідження та опитування громадської думки, що їх Левада Центр провів по всій Росії з лютого по серпень 2022 року, а також на результати восьми фокус-груп, організованих з березня по травень в Москві та трьох обласних центрах РФ. При цьому дослідники заперечують припущення про ненадійність даних російських опитувань.

Зокрема, деякі критики вважають, що тиск на інакодумців і запровадження нових кримінальних покарань за «дискредитацію збройних сил РФ» лякають людей та знеохочують їх брати участь в опитуваннях. Але рівень відмов респондентів від початку війни не змінився, підкреслюють у Левада Центрі. А додаткові дослідження спростовують ідею про те, що участь в опитуваннях беруть лише прибічники влади, охочі розповісти про свою підтримку Путіна.