ЄСПЛ виніс рішення на користь ексдиректора НАБУ Ситника у справі про реєстр корупціонерів

Суд визнав, що це порушило його право на справедливий судовий розгляд і повагу до приватного життя.

У справі «Ситник проти України» також зазначається, що суддя національного суду був залежним від прокуратури, яка мала вплив на його процесуальний статус в іншому провадженні.

ЄСПЛ додає, що Ситника визнали винним без належних доказів, а включення до реєстру безстроково суд розцінив як непропорційне втручання в особисте життя.

Суд визнав, що справа могла мати політичне підґрунтя — зокрема, як помста за розслідування НАБУ щодо сина тодішнього міністра внутрішніх справ і прокурора.

ЄСПЛ вирішив, що Україна порушила положення Конвенції, а це відкриває можливості для перегляду внутрішніх рішень або призначення компенсації.

Артем Ситник заявив, що зазнав як матеріальних, так і моральних збитків, однак вважає визнання порушення достатньою компенсацією. ЄСПЛ погодився з цією позицією — коштів йому не присудили.

3 червня 2024 року Артема Ситника звільнили з посади заступника голови НАЗК. На цій посаді він був з 12 травня 2022 року. Він координував взаємодію з правоохоронцями й прокуратурою, відповідав за фінансовий контроль і спецперевірки, моніторинг способу життя, запобігання конфлікту інтересів.

П’ятий президент Петро Порошенко призначив Артема Ситника керівником НАБУ у квітні 2015 року.

У серпні 2020 року Конституційний суд визнав неконституційним указ про призначення Ситника директором НАБУ.

Нардепи, які звернулись із поданням в КСУ, стверджували, що Порошенко під час призначення директора НАБУ перевищив повноваження і порушив заборону на узурпацію державної влади. Серед цих нардепів були Олександр Дубінський, Максим Бужанський, Віктор Медведчук, Ілля Кива, Данило Гетманцев.

У 2019 році Ситник програв апеляцію в Рівненському апеляційному суді, який залишив чинним рішення про те, що він винний в адміністративному правопорушенні. Мова йшла про відпочинок у мисливських угіддях Поліське-Сарни, за який, за даними слідства, інші люди заплатили близько 25 тисяч гривень, а Ситник не задекларував ці витрати.

Сам він провину заперечував і висловлював сумніви щодо неупередженості судді, який вів справу. Згодом Ситника включили до реєстру осіб, причетних до корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень.