Минулими вихідними Росія завдала по Україні одного з наймасштабніших за всю війну ударів балістичними ракетами. Ця атака, що спричинила значні руйнування в Києві, стала частиною стратегії Володимира Путіна, спрямованої на те, щоб зламати волю українців до опору.
«Захист від балістичних ракет залишається нашим постійним і безумовним пріоритетом», — заявив після атаки Президент України Володимир Зеленський. Однак, доки Україна змушена покладатися на недостатньо надійну систему протиповітряної оборони, вона залишатиметься вразливою. Щоб захистити країну, недостатньо лише перехоплювати російські ракети — необхідно мати можливість знищувати й засоби їхнього запуску.
Що робити Україні без Patriot? Швидке рішення.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Хоча українським військам удалося перехопити ініціативу на окремих ділянках фронту у війні, що триває вже п’ятий рік, захист від балістичних ракет, як і раніше, залишається одним із найслабших місць української оборони.
Єдиним надійним засобом протидії цій загрозі залишаються американські комплекси Patriot. Однак Україні бракує як самих батарей Patriot, так і ракет-перехоплювачів PAC-3 для вже наявних систем.
Попри поступове нарощування виробництва, його обсягів усе ще недостатньо для задоволення потреб самих США, України й інших союзників. Крім того, у європейських партнерів Києва майже не залишилося запасів, якими вони могли б поділитися.
Намагаючись скористатися цією вразливістю, Москва значно наростила виробництво ракет Іскандер, РМ-48У та Циркон. Цілком імовірно, що найближчим часом Кремль знову зосередить удари на українській енергетичній інфраструктурі, розраховуючи з настанням зими змусити населення до капітуляції за допомогою холоду.
Наразі відповідь на цю стратегію Росії має переважно оборонний характер. Україна спільно з низкою європейських країн працює над створенням альтернативної системи ППО Фрея. Президент США Дональд Трамп також заявив про готовність надати Україні ліцензію на виробництво ракет для комплексів Patriot. Тим часом компанія Lockheed Martin представила плани щодо випуску дешевшої, хоча й менш ефективної версії ракети PAC-3.
Не потрібно будувати нові заводи чи розширювати потужності.
Усі ці кроки, безумовно, важливі. Однак мине чимало часу — найімовірніше, роки, — перш ніж вони дадуть відчутні результати.
Але існує і швидше рішення. Воно не потребує будівництва нових заводів чи розширення виробничих потужностей. Ідеться про ефективніше використання тих можливостей, які Україна вже має в повітрі.
Українські винищувачі F-16, які вже два роки виконують бойові завдання, попри свій вік, залишаються цілком ефективними платформами. Однак наразі вони не здатні виконувати одне з найважливіших зі стратегічного погляду завдань цієї війни — знищувати російські мобільні пускові установки балістичних ракет до моменту пуску. Причина нездатності F-16 виконувати цю місію пов’язана не з характеристиками самого літака, а з відсутністю необхідного озброєння і засобів цілевказання.
США вже схвалили постачання Україні 3350 високоточних авіаційних ракет великої дальності ERAM (Extended Range Attack Munitions). Це боєприпаси повітряного базування масою близько 500 фунтів (приблизно 227 кг), здатні вражати цілі на відстані до 300 миль (близько 480 км) навіть в умовах інтенсивної радіоелектронної протидії.
ERAM можуть дати Україні можливість знищувати пускові установки балістичних ракет, не наражаючи пілотів на надмірний ризик. Завдяки великій дальності дії українські льотчики зможуть уражати й інші пріоритетні цілі — логістичні вузли, склади боєприпасів, авіабази та командні пункти — не входячи в зони з найщільнішою російською системою ППО.
Однак самого лише постачання ERAM недостатньо. Ці ракети постачають із суттєвим обмеженням: наразі їх можна застосовувати лише з українських літаків радянського виробництва, причому без можливості оперативно оновлювати координати цілі. Водночас це обмеження можна зняти не за роки, а за лічені тижні, що дасть змогу максимально ефективно використовувати потенціал українських F-16.
Оптимальним рішенням стало б прискорене оновлення програмного забезпечення F-16 силами ВПС США для повної інтеграції ERAM у бортові системи управління озброєнням. Це дало б українським військовим можливість отримувати оновлені координати цілей, заздалегідь програмувати маршрут польоту ракети і параметри кінцевого наведення ще до вильоту літака, а пілот міг би за потреби коригувати координати безпосередньо у повітрі — наприклад, під час полювання на мобільну пускову установку.
Оперативнішим, хоча й менш ефективним рішенням могло б стати оснащення українських F-16 пілонами (системами підвіски озброєння) виробництва данської компанії Terma. Ці системи дають можливість інтегрувати ракети ERAM із винищувачами F-16 і суттєво розширюють можливості управління цілями, хоча й не забезпечують такого повного функціоналу, як програмна інтеграція.
У будь-якому разі поєднання безперервної розвідки за допомогою українських безпілотників та винищувачів F-16, озброєних ракетами ERAM, дало б змогу протидіяти загрозі балістичних ударів безпосередньо в місці її виникнення. Кожна знищена пускова установка означає, що ракети з неї вже не зможуть завдати удару по українських містах і об'єктах інфраструктури, а також не потребуватимуть витрачання вкрай дефіцитних і дорогих ракет-перехоплювачів Patriot.
Реалізація такого підходу не потребуватиме значних витрат і може бути здійснена в стислі терміни. Ба більше, він дозволить протидіяти не лише російським балістичним ракетам, а й жорстокій кремлівській стратегії ударів по цивільному населенню, що стоїть за їхнім застосуванням.
Необхідно знищувати ракети ще на пускових установках. Для цього вже є все необхідне: технології, літаки й озброєння, постачання якого Україні вже схвалено. Достатньо лише незначної зміни американської політики — і це може суттєво посилити спроможність України в боротьбі за власне виживання.
Переклад NV