«Подолали емоційний бар'єр ворожнечі». Чому Зеленський зустрічався з опозицією та яке вікно можливостей побачив Порошенко — розмова з Фесенком

Те, що сталося, — це не просто нетривіальна подія, я би сказав, це майже внутрішньополітична революція. Після звільнення наприкінці минулого року [голови Офісу президента Адрія] Єрмака друга, я би сказав, у всякому разі в парламентських масштабах.

— Саме зустріч із Разумковим ви маєте на увазі?

— Ні, з Порошенком і Разумковим. Із іншими проблем немає. [Олександра] Устінова давно співпрацює нормально, конструктивно. У фракції [Голос] є проблема, єдиної фракції немає, там як мінімум чотири угруповання всередині однієї фракції. Але сама Устінова конструктивно налаштована.

З [лідеркою Батьківщини Юлією] Тимошенко контакти були. Останнім часом Юлія Володимирівна демонструвала глуху опозицію до всіх, це пов’язано з кримінальним провадженням НАБУ проти неї, яке передається до суду. Я не знаю точно, чи були в неї зустрічі із Зеленським під час війни, але контакти з нею були. І по голосуваннях це було помітно минулого року, там проблем особливих не було.

А от із Порошенком — так, це подія, як і зустріч із Разумковим.

Загалом те, що президент провів такі зустрічі, вперше після 24 лютого 2022 року, це дуже важлива подія. Насамперед для відносин президента з парламентом.

Пов’язано це, на мій погляд, із кризовими тенденціями, які не просто проявилися, почали загострюватись у парламенті. Кризові тенденції у Верховній Раді почали проявлятися ще 2024 року.

Були проблеми ще і до війни, 2021 року, коли поміняли керівництво Верховної Ради. Загострилися відносини всередині Верховної Ради. Вже тоді було очевидно, що монобільшість існує юридично, але фактичної більшості немає. І вже тоді сформувалася конструкція фактичної більшості за участю деяких інших депутатських груп.

Фракції Слуга народу іноді Голос допомагав, плюс депутатські групи, мажоритарники, не всі, а деякі з них. Тоді це сформували, воно і після [початку повномасштабної] війни працювало.

Але останні два роки ситуація почала погіршуватись,. Можу навіть сказати, коли це проявилося: коли почали обговорювати закон про мобілізацію. Вперше проявилися серйозні внутрішні проблеми у Верховній Раді. І тоді довелося збирати голоси, тому що автоматично воно не спрацювало.

А останні пів року, і навіть більше, улітку, коли були проблеми з законом про обмеження повноважень НАБУ: спочатку їх обмежили, потім повернули назад, це викликало велике незадоволення навіть у Слуг народу. А потім оголошення результатів операції Мідас, Міндічгейт — це викликало теж бурхливі процеси у Верховній Раді.

Останні приблизно два місяці, з березня, ситуація стала вже очевидно кризовою. У квітні трошки полагодили Верховну Раду, але з’ясувалося, що це була разова операція. І або треба Раду реанімувати серйозніше, системніше, або Рада нормально не працюватиме.

Тому я думаю, у президента вирішили застосувати нову тактику. Я вважаю, це можна назвати і стратегією, якщо це буде підтверджуватись і далі так і буде працювати. Подивимось, як воно буде далі.

Але з погляду тактики, зустріч [26 травня] мені чимось нагадала зустрічі президента з представниками громадськості, колишніми представниками своєї команди, з деякими відомими людьми. Це було в січні, нагадаю. Тоді з [волонтерами Сергієм] Притулою зустрічався, зі [Сергієм] Стерненком. Стерненко після цього став радником міністра оборони. З [Павлом] Клімкіним, [Дмитром] Кулебою, [Олександром] Кубраковим були зустрічі. Це мало позитивний ефект. Думаю, зараз щось подібне президент вирішив зробити у Верховній Раді.

Відгуки позитивні. Навіть Порошенко позитивно оцінив цю зустріч. Петро Олексійович, я це добре знаю на особистому досвіді, людина дуже гнучка. Він професійний політик, він розуміє: якщо є вікно можливостей, треба ним скористатися. Не треба вставати в позу, треба максимально використати це вікно можливостей.

Але сам факт заслуговує не просто уваги, а позитивної оцінки. Якщо ці тенденції будуть закріплені, будуть позитивно відбиватися на результатах голосувань, особливо за ті законопроєкти, які нам вкрай потрібні по європейській інтеграції, по програмі Ukraine Facility, тоді я би це назвав спільною перемогою у внутрішній політиці.

Але поки що не буду поспішати з висновками, це лише початок, перші кроки. Треба все це закріпити і перевести в системне русло.

— У контексті Порошенка ви сказали, що він відчув, що є якесь вікно можливостей. Можемо припустити, що й інші представники опозиції могли відчути якесь вікно можливостей, коли з’явилася ця зустріч. А яке вікно можливостей тут вимальовується для опозиції, що їм із того? Можна нескінченно розповідати на місці президента «давайте єднатися», але ми бачимо, останні роки показували, що президент більше єднався лише зі своїми друзями. Це дуже сильно злило опозицію і вийшло, що вийшло. Яке вікно можливостей зараз відкривається або яке вікно можливостей Зеленський готовий відкрити для опозиції?

— По-перше, зазначу, в нас немає єдиної опозиції. Вона в нас різна. Формально в опозиції всі, хто не входить у парламентську більшість. Усі фракції, депутатські групи поза межами Слуг народу формально є опозицією. А реально це не так, звісно. Тому що група Довіра співпрацює з…

— Звісно, ОПЗЖ теж співпрацює, Юрій Бойко сказав, що була дуже конструктивна зустріч.

— Щодо ОПЗЖ, там дві депутатські групи. Можливо, я вас здивую, правильне дієслово — співпрацювали минулого року. Єдине, за що вони не голосували, — законопроєкт про Московський патріархат — організації, центр управління яких є в Москві. От там вони не голосували зі зрозумілих причин. В інших ситуаціях, як правило, підтримували.

А якщо ми подивимось березень, квітень, ви здивуєтеся: більшість депутатів із ОПЗЖ не голосували. І в цьому теж була проблема, вони теж вийшли з-під контролю.

Я так розумію, раніше, при Єрмаку, вирішували ці проблеми, а зараз ця система почала сипатись. Голосували лише, наскільки я пам’ятаю, десь півтора десятка.

А у них дві різні депутатські групи. Одна група — це [Вадим] Столар, інша — та, яку контролює Юрій Бойко. З ними теж треба відновлювати взаємодію, передомовлятись, я так розумію. Тому з ними також треба співпрацювати.

Щодо вікна можливостей, вони теж різні для різних опозиційних фракцій. Наприклад, для Голосу… Не говоритиму про весь Голос — я вже зазначив, там немає єдності навіть усередині фракції, там є різні позиції. Але там є люди, які, на мій погляд, налаштовані конструктивно.

Той же Сергій Рахманін і ще декілька депутатів з безпекових питань точно готові до конструктивної роботи, і з ними можна нормально співпрацювати, якщо вони будуть залучені до роботи і до їхньої думки будуть дослухатись. Той же Ярослав Железняк, він прихильник того, аби робота над законопроєктами йшла в тісній взаємодії з депутатами. Якщо така робота буде організована, для частини опозиції це точно буде прийнятний варіант.

У Порошенка трохи складніша історія. Для Петра Олексійовича в його вікні можливостей є принципове питання, яке буде непросто вирішити і навряд воно буде вирішено швидко та остаточно, — це питання про санкції. От це для нього ключове. Але там є питання, які стосуються голосувань за законопроєкти по євроінтеграції, великий список. Це і Ukraine Facility, і те, що стосується отримання 90 млрд євро, бюджетна частина фінансової допомоги ЄС. Тут теж можна домовлятися: «Ви ж Європейська солідарність, — давайте продемонструємо, що ви підтримуєте саме ці законопроєкти».

Я думаю, будуть окремо домовлятись по суто законодавчому порядку денному і окремо по темі санкцій, можливо, щодо деяких інших складних питань, які стосуються взаємин між владою і Порошенком.

— Порошенко може вимагати, щоби Зеленський зняв із нього санкції?

— Безумовно, я в цьому не… Я взагалі був дуже здивований. Сьогодні прочитав, що не лише я, а навіть Слуги народу парі укладали, що не буде зустрічі Зеленського з Порошенком. Я теж до останнього не вірив, що це може бути.

Але те, що вони обидва подолали цей, я би сказав, емоційний бар'єр ворожнечі, — це завжди дуже непросто. Я можу вам сказати, в мене були свої проблеми з Петром Олексійовичем, але ми пару разів із ним поговорили нормально. Можу сказати, що він готовий переступати через такі складні ситуації, коли треба. Коли він відчуває, що треба поговорити, він піде на таку розмову, навіть якщо вона буде важка. І Зеленський переступив.

— Якщо це торкнеться санкцій, потім же виникне питання до президента щодо інших людей, які потрапили під його санкції, які були і є громадянами України.

— Абсолютно, тут справа не лише у критерії громадянства. Всі на ньому роблять акцент.

Нагадаю, у нас і Віктор Медведчук, коли на нього накладали санкції, був громадянином України. Але те, що санкції проти нього були своєчасні, в мене жодного сумніву немає. Маю на увазі не тільки персонально, а по його телеканалах. Якщо б у нас у перші дні війни працювали проросійські телеканали, я вам скажу, з дуже високою вірогідністю ми би війну програли.

Але цього не було, заздалегідь інформаційне поле було зачищено, і це був абсолютно правильний крок. А далі - те, що почали застосовувати це регулярно і з дуже сумнівних, необґрунтованих політичних мотивів, — це є проблемою. І стосується це не лише Порошенка.

— Правозахисники прямо називають цю тенденцію політичними розправами, до яких вдається українська влада.

— Я не буду давати пафосних оцінок, моралізаторством не буду займатись. Я говорю про те, що є сумніви, неодноразово критикував це і раніше. Ще коли тільки з’явилися санкції по Порошенку, я вже тоді сказав, що це помилка і неправильне рішення, яке створить проблеми для Зеленського.

До речі, може створити проблеми і в перспективі. Наприклад, якщо судовими рішеннями буде визнано, що санкції проти Порошенка, деяких інших людей, накладалися необґрунтовано, і в них побачать ознаки політичного тиску, тоді, в разі скасування таких санкцій, можуть бути зворотні позови. Позови, які стосуватимуться зловживання владою. Рішення було колективне, звісно, не лише Зеленський, а РНБО, але тим не менше. Тут є серйозні ризики, зокрема і для президента на перспективу, коли він уже не буде президентом.

Тому я думаю, зараз юристи президента мають думати над тим, як цю ситуацію поступово владнати, мінімізувати це мінне поле. Я не знаю, як це зробити, в мене тут нема рецепту. Але якась розрядка напруги між Зеленським і Порошенком, можливо, відбудеться. Хоча знову ж, не поспішатиму з висновками, враховуючи темперамент одного і теж здатність до вибуху іншого, все може бути.

— Єдине, що ми вже не встигаємо обговорити, але воно якось збіглось у часі, Юлія Володимирівна теж напередодні пішла на зустріч із президентом. Але водночас, я так розумію, вже її справу передали до суду і невдовзі її чекатиме судовий вирок або виправдання. Це теж важлива буде…

— Ні, Власто, нас чекатиме довготривалий судовий процес, от що нас чекатиме.

— Юристи говорять, що справа дуже проста. Не знаю, може, хибно думають.

— Можливо, але в нас уже були випадки, коли дуже прості справи розглядали тривалий час. Подивимось, це теж буде один із індикаторів подальшого розвитку політичної ситуації.