Що відбувається в Нігерії. Для білих тут небезпечно, на них дивляться як на обʼєкт кіднепінгу чи гаманець з грошима — погляд українців

Ми жахаємося наших відключень світла, проте в Нігерії електрику вимикають по 8‑10 разів на день, а генератори там — повсякденна річ.

Більшість проблем Нігерії зумовлена її колоніальним минулим та природними багатствами. Британське правління було зацікавлене у видобутку нігерійських ресурсів, тому тривалий час економіка країни складалася з галузей видобування та експорту. Територія і населення не мали розвитку: у країну були об'єднані більш розвинений та освічений південь, де діяли християнські місії, та менш розвинута північ, де колоніальний уряд покладався на місцеву владу і де сьогодні більша частина населення сповідує іслам. Нерівність, відсутність повноцінного доступу до освіти і медицини, невирішені постколоніальні конфлікти, корупція, що виросла на видобутку нафти та газу, — з усім цим країна бореться й сьогодні.

При цьому населення тут зростає одним із найшвидших темпів у світі. У Нігерії великі сім'ї, де 10 дітей вважаються нормою, а чоловік може мати кілька дружин. Одна з учасниць наших тренінгів розповідала, що має близько 20 братів і сестер, тож вирватися з родини, стати поліцейською, працювати в місті стало для неї єдиним можливим способом мати свободу і одночасно, за місцевими мірками, досягти успіху.

Переїзд із сільської місцевості в місто, можливість там працювати для більшості населення країни є «африканською мрією». Містян за визначенням вважають заможними. Проте перед великими святами в країні різко зростає рівень крадіжок у магазинах — це містяни, аби не втратити в очах сільських родичів імідж успішних, так готують їм подарунки. Бо на свята заведено їздити додому в село та везти всім подарунки, поза тим, чи є на це гроші.

Нігерія залишається вкрай небезпечною країною, тому вільно пересуватися тут білій людині майже неможливо. Вона не викликає тут поваги й легко перетворюється на засіб для заробляння грошей. Ми були шоковані, коли прикордонник в аеропорту вимагав у нас гроші, щоб поставити штамп у паспорті. Вже потім місцеві навчили нас у таких випадках носити якісь невеличкі смаколики чи дріб'язок, щоб не викликати напруження, або казати: «Вибач, зараз нема, наступного разу».

Тут процвітає кіднепінг — заради викупу викрадають дітей у тих, хто має статки, і тут білі люди — одно­значний об'єкт інтересу. Саме тому навіть у столиці країни Абуджі, яка була побудована з нуля як політичний та дипломатичний центр країни, гуляти вулицями не можна ніде. Тут навіть немає такої звички, прогулянкових кварталів, а іноді й тротуарів.

Місто складається з умовно безпечних резервацій, оточених великим парканом з колючим дротом, із в'їздами, які охороняють та постійно контролюють військові, та рештою міста, де живуть місцеві. Умовно безпечними для прогулянок залишаються великі торговельні центри, ресторани й музеї в резерваціях, входи до яких також контролюють поліція та військові. Неможливість вийти з готелю і пішки прогулятися кілька кварталів викликає відчуття несвободи.

Утім, з кожним новим приїздом нам вдавалося розгледіти дедалі більше того, за що Нігерію і нігерійців можна полюбити. Тут обовʼязково піклуються про свої великі родини, намагаються частіше з ними бачитися. Місцевий стріт-фуд називають «мама-пут» (mama put / мама поклади) — те, що кладе тобі в дорогу мама. Тут неймовірна природа, яскраві птахи, величезні квіти, а національний одяг лише підкреслює це різноманіття. Попри антисанітарію на вулицях, люди тут завжди пахнуть чистотою та милом. А неділя відрізняється від інших днів тижня тим, що на кожному подвір'ї щось перуть та сушать.

Живучи своє непросте життя, нігерійці вчаться цінувати його миті. Тут є традиція святкувати початок кожного нового місяця так, як ми святкуємо Новий рік. Тому й зараз нам приємно щомісяця отримувати від наших колег і друзів з Нігерії вітання та листівки.