«Не велика складність». В України є можливості вдарити по Красній площі — Роман Костенко про те, чому не варто йти на перемир’я Путіна

Він не перебуває в супервиграшній ситуації, де він може сам диктувати умови. Це факт. Я думаю, що тут однозначно нашій стороні потрібно висувати умови, вимоги: якщо ти хочеш перемир’я (я тут підтримую [президента Володимира Зеленського], це або 30 днів, або як мінімум той строк, який буде погоджений обидвома сторонами.

Просто йти на одностороннє перемир’я, тому що Путін так хоче, це прояв слабкості, з моєї точки зору. Якщо навіть про це домовляються, це має бути двостороння угода, або ігнорувати те, що каже Путін.

Розмовляв на фронті з військовослужбовцями. Під час перемир’я минулого разу ворог зміг накопичитись на деяких ділянках і потім мати перевагу. Ніхто ніде не стріляє, вони під виглядом того, що десь забирали своїх поранених, потім там залишалися, і потім на деяких напрямках стали на кращих позиціях.

Тому до таких «перемир'їв», які в односторонньому режимі пропонує Путін, потрібно ставитися дуже уважно. Тому що від цього потім страждають наші воїни на передовій, перед якими стоїть противник, який займає, користуючись перемир’ям, кращі позиції.

— А чи ви розумієте, чому тоді ми погодилися на Великоднє перемир’я?

— Ми ж бачимо, що було останнім часом. Ми майже нічого не чули про Російську Федерацію, про її участь у перемовинах після того, як наші партнери з ними переговорили в Саудівській Аравії, і після цього почався шалений тиск на нашу державу для того, щоб ми йшли на перемир’я.

Я так розумію, що було створено таке розуміння процесу, що це Україна не хоче миру. І на нас тиснули. Я так вважаю, що це було проявом [демонстрації], що Україна не є тією Україною, яка хоче, щоб там не було, продовжувати бойові дії і втрачати своїх солдатів.

У нас є свої червоні лінії, в нас є свої вимоги, в нас є свої цілі, але я думаю, що це показали таким чином [президенту США Дональду] Трампу (який тиснув до цього, ми пам’ятаємо, і зброю у нас забирав, і [дані] розвідки нам перестав давати), що ми точно не ті, через кого ця війна продовжується.

— Трамп тисне на нас, на Україну, питанням статусу Криму. Чи ви бачите, яке тут може бути рішення?

— Тут вихід один — ми не маємо визнавати взагалі жодні окуповані території не нашими. І нас підтримує Європа в цьому, тому що ми розуміємо, що це відкриття скриньки Пандори, яка потім може таке розпалити всередині Європи… Історично у кожної країни можуть бути претензії до свого сусіда через якісь території, які тисячоліттями переходили з рук в руки. І звичайно, що це питання для України також важливе.

Юридично — точно ні.

Щодо наслідків для Сполучених Штатів, [якщо вони визнають Крим російським бодай політично]. Це окрема країна. Дивлячись на ту політику, яку вони проводять, я не здивуюся, якщо вони це зроблять, але для нас це також погано. Та і для всіх це погано. Це те, про що ми говорили — про скриньку Пандори, про те, що від цього йдуть наслідки.

Це ж не просто, що вони визнали, і Крим зараз де-факто контролюють росіяни, і потім будуть де-юре контролювати росіяни.

Ми ж пам’ятаємо, що [під приводом] окупації Криму в 2014 році проти Росії були застосовані і перші санкції, і потім вони постійно посилювалися протягом 2014−2019 років. І більшість з цього робили американці, підключені були інші країни. І якщо зараз вони визнають окупацію, вони знімуть санкції.

У Росії зараз не найкраще економічне становище. Це їм дасть можливість зняти санкції і потім економічно розвиватися і далі продовжувати війну. Тому, що ми зараз хочемо? Ми хочемо зробити так, щоб Росія не змогла вести війну? Чи ми хочемо дати їй можливість далі економічно розвиватися і продовжувати війну? Це дуже складне питання. Воно точно не закінчується на тому, щоб просто визнати Крим, а Росія [нібито] розвернеться і перестане вести бойові дії. Ні. Від цього будуть наслідки, які будуть давати можливість Росії вести далі бойові дії, розвивати свою армію і свою економіку.

— Розуміємо також, що ми продовжуємо грати з Трампом в його гру — до того, поки ми отримуємо від США те, що ми отримуємо, а це пакети допомоги, підписані ще його попередником Джо Байденом. Чи нам треба вже позбутися ілюзій, що Трамп, як президент наймогутнішої країни в світі, буде нам допомагати — зі зброєю або у вигляді військової допомоги, або у вигляді продажу цієї зброї?

— Точно ми вже побачили всі, що це може закінчитись. І бачимо, що не дивлячись на те, що навіть Конгрес проголосував, що пакети були виділені ще минулою адміністрацією, нинішня адміністрація своїм рішенням може зупинити [допомогу].

Це по деякій номенклатурі для нас дуже важливо. Особливо стосується ракет Patriot PAC-3, які можуть збивати балістичні ракети. Пам’ятаємо останній наліт ракет, який у нас був — росіяни використали найбільшу кількість балістичних ракет, які досягнули, а десь — не досягнули своєї цілі. PAC-3 — це не стовідсоткове [збиття ракет], але якесь рішення, яке дозволяє як мінімум збивати ці ракети. Тому нам важливо мати такого союзника.

Але треба шукати альтернативи, бо бачимо, чим закінчується це партнерство, коли нинішня адміністрація хоче досягнути своїх цілей, коли вони перестають нам давати зброю, тиснучи на нашу владу. Не знаю, чи розуміють вони, чи ні, що це призводить тільки до збільшення [кількості] жертв всередині країни. І водночас вони на прапорі несуть лозунги про те, що «ми хочемо зупинити війну, бо гине багато людей». При цьому відкриваємо небо для Росії, не передаємо якісь снаряди, через це люди гинуть. Тому, звичайно, потрібно шукати альтернативи.

Чи ми можемо сподіватися на те, що Трамп продовжуватиме далі? Думаю, подивимося найближчим часом, як будуть проходити перемовини. Якщо він усе ж побачить, що у всьому винна Росія і миру не хоче Росія, можемо сподіватися на поставки зброї.

Якщо його хтось переконає або він себе запевнить, що це обидві країни або Україна винна, тоді можемо опинитись [в ситуації], коли вони не будуть надавати нам зброю через якісь свої емоції, амбіції. Ми вже це бачимо, що тут політика вибудувана на амбіціях і емоціях. На жаль, вона не дуже схожа на ту американську, яка була до цього, але ми маємо це враховувати.

Найближчим часом ми все побачимо, як воно буде. Це буде залежати, зокрема, від позиції росіян. А росіяни, ми бачимо, завжди намагаються затягувати перемовини. Сподіваюся, Трамп це побачить.

— Вони, мабуть, затягують перемовини, бо впевнені, що зараз переможуть, українська армія посиплеться і вони маршем мають дійти…

— Думаю, вони вже зрозуміли, що так не буде. Вони зараз грають більше, б’ють далекобійними ракетами, щоби показувати [щось]. Тому що лінія фронту вже нікого не дивує особливо. Нікого не дивує і обстріл цивільного населення, але ще якось цим переймаються люди. Коли цивільні гинуть — це все-таки ще викликає якесь занепокоєння. У наших партнерів, мається на увазі.

Лінія фронту вже нікого не цікавить, Росія не може дуже просуватись по лінії фронту. Ми бачимо, вони несуть великі втрати, тому показують, що можуть робити і знищувати країну всередині тією своєю зброєю, яка в них ще є, — ракетне озброєння. Тому вони це і демонструють.

— Перемир'я, яке запропонував Путін, — це швидше пастка або дія для того, аби виграти час і мати парад у Москві. Чи дійсно в нас зараз є можливості вдарити дронами по російському параду в той час, коли там знаходиться Путін, китайський лідер Сі Цзіньпін?

— Якщо говоримо про наші можливості, в нас такі можливості є. Якщо буде команда і буде сплановано…

Тут же питання ще. Я думаю, росіяни 100% стягнуть всю ППО з Росії, яка тільки є, щоби прикрити Красну площу. Думаю, вони відкриють усю лінію фронту, яка є, тому, мабуть, і хочуть перемир’я — насамперед для того, щоб забрати ППО і не прикривати своїх солдатів на першій лінії, бо розуміють, що в них ППО стільки не вистачить.

Але в нас зараз потужні можливості з вироблення засобів дальнього ураження, тому при бажанні спланувати таку операцію — не велика складність.

— Чи зараз ми можемо собі дозволити не погодитись на те, що запропонував Путін, як ви думаєте?

— Я вважаю, ми можемо собі дозволити це, бо це питання не про мир, а питання диктатора — змушування нас діяти за його сценарієм.

Перемир’я — це договір, двостороння угода, яку погоджує і одна, і інша сторона. Мають бути якісь вимоги до перемир’я. Якщо будуть якісь дії [вчинені], як має реагувати одна чи інша сторона, хто має кого повідомляти, контролювати? Це дії, які контрольовані, якщо говоримо про перемир’я.

Те, що хоче Росія, — аби ми припинили стріляти, а вони зробили передислокацію. Ми бачимо це в тилу, перекидають певні війська на глибині 10−15 кілометрів. Нам що, не реагувати на це? Це буде порушення того, що вони сказали. Тому ще раз: це пастка, яку Росія хоче використати.

Думаю, ще одним важливим фактором є те, що всю ППО, яка в них є, заберуть на Красну площу, і розуміють, що війська будуть десь відкриті.

Тому треба, щоби була якась двостороння угода, якщо хочуть перемир’я. Або також, мабуть, мають бути враховані наші вимоги. Хочете? Буде вам, але війська не переміщуються, на передній край ніхто не переміщується, в сірій зоні ніхто не рухається, техніка не їздить. Ми все контролюємо, дивимось. І це, наприклад, не три дні, а хай ще будуть наші три дні або два дні.

Я вважаю, це нав’язування Путіним ініціативи собі і намагання нас залякати.

— Головком ЗСУ Олександр Сирський заявив про те, що весняно-літній наступ росіян уже почався. Йшлося про Харківську та Сумську область. Що зараз ви спостерігаєте?

— Бої там продовжуються. Вони мають там місцевий, тактичний характер. Росіяни десь трохи просунулись по нашій території, але глобальних проривів, стратегічних, у них немає.

Ми утримуємо якусь територію в Бєлгородській області, так само сковуючи їхні резерви. Росіяни несуть втрати і намагаються повністю нас вибити зі своєї території, хоча вони вже заявили, що начебто ми звідти повністю вибиті.

Але, наскільки я знаю, згідно з останньою інформацією, на деяких напрямках ще наші війська тримають оборону саме на російській території. Жодних суттєвих змін останнім часом не відбулось, ми тримаємо оборону, росіяни намагаються нас витіснити.