Це буде черговою величезною помилкою Заходу
Про групу «російських лібералів» та основу, на якій будується чергова ілюзія того, що Росію можна змінити
Те, що говорить російський письменник Віктор Шендерович, насправді є дуже характерним для всього того, що в світі заведено називати російською демократією, російським лібералізмом. Це те, що не хочуть багато хто бачити у нас, це те, що взагалі не хочуть дуже часто бачити на Заході. Вони чують якісь слова, якісь фрази, але не хочуть заглибитися в сутність цього всього процесу.
Що він, власне, сказав? Він сказав, що до першого повороту ми разом, але ми всі разом, тому що ми живемо в цьому часі, живемо по сусідству. Хтось — ближче, хтось — далі, ми всі йдемо десь в одному напрямку. Питання лише: як ми йдемо? І те, що Шендерович говорить, насправді є жахливою, на мою думкою, позицією. Тому що він звинувачує сьогодні нас у нацизмі.
І якщо ви чули його інтерв'ю, то він сказав, чому ми потім розійдемося. Тому що українці насправді є нацистами. І я собі уявляю цю логіку далі. Тобто ми своєю кров’ю знищуємо путінський режим, вони приходять до влади, тому що їм повірять на Заході, як лібералам, які зроблять чудову Росію майбутнього, а потім нас вони ж звинуватять у нацизмі. Скажуть, що «вони ж нацисти, ми ж про це говорили ще під час самої війни». Оце сутність того, що називається російським лібералізмом.
Я, звичайно, далекий від думки звинувачувати всіх, хто там є. Там є справді, може, півтора десятка адекватних людей, які, звичайно, вже давно виїхали з Росії. Але коли я чую такі речі, які говорить начебто людина, яка до цього говорила адекватні речі, мені знову ж згадується вислів того ж Леніна, який сказав, що якщо пошкребти російського демократа, то там дуже швидко можна знайти російського шовініста.
Тоді подрібниться це хворе уявлення про велич
Так от: російський «лібералізм» сьогодні — це шовінізм. Навіть такі люди, які відсиділи по 10 років в російських в’язницях (маю на увазі Ходорковського) заявляють: «Ні-ні, нам Росія потрібна». А яка Росія вам потрібна? Безумовно, яка: цілісна, велика, ядерна. А як же без цього? А хто дасть гарантію, що після умовного ліберала, який прийде до влади в Кремлі після поразки режиму Путіна, не з’явиться Мутін? Я про це говорю постійно. Де була гарантія, що після Єльцина не з’явиться Путін? Він з’явився.
Тому що питання тут у тому, я хотів би на цьому наголосити, що йдеться не про керівників Росії, а йдеться про російський народ, який вимагає свого диктатора, царя, який хоче продовжувати робити страшну імперську політику.
І тому, думаю, питання, в якому ми реально розходимося з так званою російською опозицією, полягає в тому, що такої Росії більше бути не може. А такої — це якої? Цієї — від Балтики до Тихого океану. Тому що її треба справді подрібнити. А тоді подрібниться це хворе уявлення про велич. Бо поки що це все є результатом ментальної хвороби російського народу, яка називається «величие». Допоки ми її не подробимо, ситуація буде саме такою.
Зараз ця група російських «лібералів» їздить Європою, Америкою, проводить зустрічі. Нещодавно була зустріч у Берліні. Вони збиралися, видали чудову прокламацію — про все хороше, проти всього поганого.
Тобто вони мастаки видавати прекрасні тексти, заяви, звернення і все інше, де можна написати все, що завгодно. Лише, на жаль, вони не можуть зробити щось конкретного, щоб повалити цей режим Путіна. Бо вони, на превеликий жаль, і це треба говорити відверто, нікого, крім самих себе, не представляють. Вони не є легітимними.
Дуже часто їх порівнюють зі Світланою Тіхановською. І кажуть, що Тіхановська має легітимність, тому що в неї вкрали перемогу, за неї голосували люди. За цих людей ніхто не голосував. Поза тим вони продовжують зустрічатися в Європарламенті, в Європейській комісії, вони проводять дуже велику інформаційну роботу для того, щоб їм повірили.
І це буде черговою величезною помилкою Заходу, який скаже: «Подивіться, хіба Ходорковський поганий хлопець? Чудовий. А хіба Навальний, якого посадили, поганий хлопець? Ні, чудовий. А хіба той самий Шендерович, який сидить в Ізраїлі, пророкує, як треба будувати прекрасну Росію майбутнього, він поганий? Ні, він хороший». І на цьому знову буде будуватися чергова ілюзія того, що Росію можна змінити.
Змінити її треба по-іншому. Не даючи владу тій групці, яка через три-п'ять років просто зникне, тому що народу не потрібна ця ліберальна Росія. Російському народу потрібен цар, чоловік, який буде тримати їх у покорі. Це рабська нація, і про це треба говорити абсолютно щиро і відверто. Не треба цього боятися, тому що це правда.
І цю правду треба донести до наших західних партнерів, бо вони дивляться на росіян через свої західні ліберальні окуляри. І не розуміють, про що йдеться. Вони думають, що вони такі ж нормальні, як і інші. На превеликий жаль, не нормальні. Тому що Путін — це не просто Путін. Путін — це людина, яка висловлює думки і цінності народу. Якщо було б по-іншому, то його б там вже не було дуже давно.
Минулого року за західні цінності, згідно з російськими ж опитуваннями, висловилося аж цілих два відсотки російського населення, а 60% сказали, що Захід — це загроза, «нам не потрібні ваші ліберальні гендерні і інші радощі, у нас своє».
Тому я просто боюся, що наші західні ліберальні колеги знову купляться на тезу про те, що група таких розумних, адекватних щось змінить. Я не можу нічого сказати про Каспарова — видатний не лише шахіст, але і правозахисник, людина, яка хоче побудувати щось для свого народу. Але він просто настільки далекий від нього, що він не розуміє, що йому подібні в Росії просто не приживаються. Знаєте, це як посадити насіння, а воно з певних обставин туди просто не увійшло — ґрунт не той, він його виштовхує, насіння не проростає.
Тому треба йти дуже хірургічно. Це хвороба, яка охопила 120 млн (чи скільки там їх) людей, цю хворобу можна вирішити лише хірургічним шляхом. Треба просто роз'єднати ці частини. Там живуть інші народи, які далеко не завжди були приєднані до Московії мирним шляхом, які були колонізовані Москвою, які страждають досі від цієї Московії, яких денаціоналізують фактично.
Тому думаю, що нам потрібно просто пояснювати ці речі західним партнерам, щоб вони не зробили черговий крок у неправильному напрямку.
Повну версію інтерв'ю з Володимиром Огризком слухайте на Радіо NV: