Вопрос, на который есть ответ
Наши города обязательно заговорят на украинском. Я мог сказать нечто подобное и 30 лет назад, но тогда это звучало бы как юношеская фронда. Теперь многое изменилось
Скільки пам’ятаю себе в дорослому житті, мовне питання було актуальним і дражливим. Іноді складалося враження, що його вирішення стане вирішенням дуже багатьох проблем, безпосередньо з мовою не пов’язаних.
З іншого боку, це й не дивно. Моя дорослість починається десь від кінця 80‑х — початку 90‑х, часу, коли дражливим було все: від цін на продукти харчування до назв вулиць і прапорів на адміністративних будівлях. Мовне питання хвилювало, обурювало, викликало дискусії, розпач, але передусім, звісно ж, надію. Самі подумайте, чим мав наснажуватись україномовний українець на початку 90‑х у Харкові, Запоріжжі, Дніпрі (перепрошую — Дніпропетровську) чи Луганську, як не візіями та ілюзіями?