Перевтілення бійця Аль-Каїди. Куди веде Сирію її новий лідер і чому його приймають і Трамп, і Путін, хоча 10 років тому намагались вбити

У липні цього року Тунсі понад тиждень з острахом спостерігав за подіями в провінції Ес-Сувейда на півдні Сирії. Адже старі розбіжності між етноконфесійними групами в регіоні, друзами та бедуїнами, загострилися до краю й переросли у кровопролиття та загибель понад 1.100 осіб.

Хвилі міжконфесійного насилля покотилися по Сирії майже одразу зі зміною влади в країні у грудні 2024 року. Тоді в Дамаску був сформований перехідний уряд на чолі з Ахмедом Хусейном аш-Шараа, колишнім бойовиком Аль-Каїди та екслідером терористичного угрупування Джабгат ан-Нусра.

А вже у березні 2025-го радикальні ісламісти-суніти зводили рахунки з жителями приморських областей Тартус та Латакія, населених переважно алавітами. До слова, представники цієї шиїтської релігійної групи складають близько 10% населення країни, до них належали самі Асади, й при них всі ключові посади в армії і службі безпеки посідали алавіти. І хоч, приходячи до влади, тимчасовий президент обіцяв, що переслідувань не буде, тепер він направив в Тартус і Латакію війська з танками, БТР, БМП і Градами.

Важку техніку підконтрольні аш-Шараа армійці застосували проти мирних мешканців міста Баніяс біля Латакії. На житлові квартали гелікоптери скидали бочкові бомби невибіркової дії, що призвело до загибелі тисяч містян.

Через насильство, акти помсти на релігійному ґрунті, майнові суперечки, а також військові дії Ізраїлю на півдні в районі Голанських висот з грудня 2024-го по липень 2025 року Сирію залишило понад 430 тис. людей, свідчать дані ООН.

Попри нескінченні трагедії, Тунсі бачить на своїй далекій батьківщині й позитивні зміни. Відновлення свободи слова, довгоочікуване звільнення близько 160 тис. політичних вʼязнів і вектор на західні цінності нині дарують надію мільйонам сирійців.

«Раніше за жарт про Асада можна було сісти на 10 років у в’язницю під землею, — стверджує Тунсі. — Хоча, звичайно, й жити під радикальними мусульманами не хочеться. Краще, щоб правили помірковані та відкриті політики».

Втім, контроверсійна внутрішня політика нової влади — далеко не єдина поточна проблема Сирії. Крім зруйнованої війною інфраструктури та роздробленого суспільства, команда аш-Шараа успадкувала вкрай слабку економіку. Світовий банк оцінював ВВП Сирії приблизно у $67,5 млрд у 2011 році, а у 2025-му показник впав більш ніж на 70% — до $19 млрд, або $830 на душу населення. Сирійський фунт втратив понад 99,5% вартості до долара.

Для порівняння, ВВП сусіднього Лівану перевищує $28 млрд, а Іраку — $265 млрд, що більше у 14 разів. У Лівії, де громадянська війна тривала майже девʼять років, а спалахи насильства між збройними угрупованнями та проурядовими силами трапляються й досі, економіка поступово відновлюється, а ВВП наближається до $50 млрд.

Фаєк Менла Алі, доцент кафедри фінансів Університету Сассексу, дослідив ціни на товари та послуги в Сирії, враховуючи орендну плату, послуги приватних клінік та перукарень. Тож, за його підрахунками, реальний ВВП Сирії у 2024 році складав $13,3 млрд, на 80% менше довоєнного рівня.

«За високих річних темпів зростання у 7% потрібно понад 30 років, щоб Сирія досягла рівня добробуту 2011 року», — робить невтішні висновки науковець.

Із терориста — в улюбленця Штатів

Колишній бойовик у Сирії та Іраку, засновник ісламістської терористичної організації Джабгат ан-Нусра, сирійського осередку Аль-Каїди, 43-річний аш-Шараа — один із найсуперечливіших лідерів на Близькому Сході. А деякі оглядачі називають його просто: примітивний.

Він народився у 1982 році в багатодітній родині вихідця із району Голанських висот. До слова, старший брат нового очільника країни, Махер, ще донедавна працював гінекологом у російському Воронежі — аж в одну мить став головою адміністрації президента Сирії.

Родина аш-Шараа переїхала в Дамаск у 1989 році та оселилася в заможному районі Меззе. Юний Ахмед підробляв у продуктовому магазині свого батька та часто відвідував мечеть, а сусіди й знайомі описували його як мовчазного та замкнутого.

Під час навчання в Дамаському університеті на факультеті журналістики, аш-Шараа щоп’ятниці долав близько 360 км, аби відвідати лекції впливового проповідника Махмуда Абу аль-Кака в Алеппо. Навчання він не закінчив, натомість у 2003 році поїхав до Іраку, де й приєднався до Аль-Каїди, обравши собі бойове ім'я Абу Мухаммед аль-Джулані. І однією з основних його задач тих часів була боротьба проти сил міжнародної антитерористичної коаліції на чолі зі Сполученими Штатами.

У 2006-му аш-Шараа заарештували американські військові, і наступні п’ять років він провів за ґратами на території Іраку. У в’язниці табору Букка він познайомився з Абу Бакром аль-Багдаді — тихим і непомітним вченим, який пізніше очолить Ісламську державу (ІД), численну мережу терористів.

Звільнившись у 2011 році, аш-Шараа заснував організацію Джабгат ан-Нусра (або ж Фронт ан-Нусра), яка співпрацювала з ІД, а в 2017-му була реформована в Хайят Тахрір аш-Шам (ХТШ).

Під час своєї першої каденції президент США Дональд Трамп у жовтні 2019 року організував успішну операцію з ліквідації лідера ІД аль-Багдаді. На думку Мохаммада Фараджаллаха, генерального секретаря Арабської ради в Україні, саме тоді аш-Шараа та його поплічники осіли у північно-західній Сирії в районі провінції Ідліб та почали готуватися до зміни режиму в країні під крилом Туреччини.

«Джихадисти почали мислити реально, — зауважує Фараджаллах у розмові з NV. — Вони вибудовували мінімодель держави, продумували структуру внутрішніх військ і вчились усім цим керувати».

На відміну від бойовиків ІД, звертає увагу експерт, члени ХТШ зрозуміли елементарну істину — сучасні люди не приймуть радикального ісламізму.

Важливим досягненням перехідного президента Сирії, крім, власне, ліквідації режиму Асада, стало миттєве налагодження керівництва розрізненою державою, продовжує Фараджаллах. А також — значні успіхи на зовнішній арені.

Образ ватажка ісламістів не дозволяв відчиняти двері до високих кабінетів, тож лідеру ХТШ довелося змінюватися. Передусім він відмовився від бойового псевдоніма аль-Джулані, повернувши собі імʼя аш-Шараа. А далі традиційне вбрання бійців-джихадистів поступилося світським діловим костюмам.

До моменту призначення тимчасовим головою держави він уже органічно вписувався в європейський образ, зумів «відбілити» репутацію та опанувати виважену дипломатичну риторику. Такий оновлений аш-Шараа припав до душі спадковому принцу та премʼєр-міністру Саудівської Аравії Мухаммеду бін Салману. Саме він і представив його Трампу — як фігуру, здатну навести лад у Сирії без повернення до хаосу.

Перша дружня зустріч сирійського та американського лідерів відбулася в Ер-Ріяді у травні 2025 року. За її підсумками президент США назвав колишнього джихадиста «молодим, привабливим і сильним хлопцем».

«Твердий характер, дуже твердий — боєць, — заявив Трамп журналістам на борту президентського літака Air Force One. — Він має всі шанси втримати ситуацію під контролем».

А вже за пів року, 10 листопада, аш-Шараа переступив поріг Білого дому, ставши першим головою Сирії, запрошеним до резиденції президента Штатів. Прийом, утім, був скромнішим, ніж візити багатьох високопосадовців з інших країн. Зокрема, аш-Шараа увійшов до будівлі через бічний вхід, а не парадний ґанок Західного крила, де зазвичай гостей зустрічає сам господар Білого дому та чекають журналісти.

Нині перехідний очільник Сирії запевняє, що залишив у минулому зв’язки з Аль-Каїдою та ІД. Аш-Шараа також заперечує свою причетність до теракту 11 вересня 2001 року — тоді йому було лише 19 років, тож він нібито «не ухвалював жодних важливих рішень».

Ще близько року тому Штати пропонували $10 млн за інформацію, що сприятиме арешту лідера ХТШ, а сьогодні Трамп обговорює з ним перспективи миру на Близькому Сході, з подивом констатує Деніел Ніп, дослідник конфліктів і державотворення в Сирії та країнах Леванту з Арабського центру у Вашингтоні.

Тепер Америка вбачає у президентові Сирії надійного безпекового партнера. Та все ж залишаються дві ключові проблеми. По-перше, США вже заручилися у боротьбі з ІД підтримкою курдських Сирійських демократичних сил — опонентів уряду аш-Шараа, які прагнуть отримати власну адміністрацію на північному сході країни. По-друге, коаліція ополченців, яка привела вчорашніх бойовиків ХТШ до влади, включає ісламістських лідерів із значно радикальнішими поглядами, ніж у команди аш-Шараа.

«Прихильність глави Сирії до Вашингтона може спричинити тертя всередині його власного табору», — упевнений аналітик.

Своєю чергою Фараджаллах називає корисливими мотиви Трампа, в адміністрації якого думки щодо майбутнього нової Сирії розділились. Одні бачать переваги в слабкій і роздробленій державі, інші ж виступають за її інтеграцію з Заходом, аби якомога віддалити країну від Ірану.

Прагнення аш-Шараа повернути на Захід вже «благословили» інші держави в регіоні. Туреччина, зокрема, прагне відновити сухопутний торговельний коридор до Йорданії — культову залізницю Хіджаз, що з'єднує Дамаск із Медіною. А Ер-Ріяд планує прокласти кабелі передачі даних через Сирію до Європи, що має перетворити Саудівську Аравію на світовий центр штучного інтелекту.

Дружній аш-Шараа і з Росією. 15 жовтня він зустрівся в Кремлі з Володимиром Путіним і запевнив у «дотриманні всіх угод». Ймовірно, йшлося про майбутнє двох російських військових об'єктів — авіабази Хмеймім і військово-морської бази в Тартусі.

Ще девʼять років тому МЗС РФ, як і Вашингтон, погрожувало знищити сирійського лідера разом з його угрупуванням.

Нині ж, після переговорів у Москві, Дамаск очікує на відновлення поставок російської пшениці на вигідних умовах, компенсацію збитків від бойових дій і підтримку в протистоянні з Ізраїлем, який розширює демілітаризовану зону на півдні Сирії.

«Ми вели важку війну з Росією цілих 10 років, — сказав аш-Шараа в інтерв'ю The Washington Post, — вони кілька разів заявляли, що вбили мене. Але Росія нам потрібна, це ж постійний член Ради Безпеки ООН. Її голос має бути на нашому боці, у нас із Москвою стратегічні інтереси».

Згодом, в обмін на продовження співпраці, перехідний президент може вимагати екстрадиції Башара Асада, який ховається в Росії. Як в такому разі маневруватиме Путін, поки що невідомо.

Світле майбутнє?

Розбудова міжнародних звʼязків Сирії після зміни режиму відбувається шаленими темпами. Та головний виклик нового уряду знаходиться всередині країни. У 2024 році понад 90% сирійців опинилися за межею бідності, а половина населення 26-мільйонної країни зіткнулася з голодом.

Зарплата менше ніж $50 на місяць досі вважається нормою, тоді як мінімальні витрати пересічної сім'ї наближаються до $200. Тому, як каже Тунсі, повсякденне життя сирійців зводиться до питання: «Чи прогодую я свою родину?»

Тимчасовий уряд, на думку Фараджаллаха, намагається покращити умови життя — підняти зарплати й прожитковий мінімум. Зняття санкцій є першим важливим кроком, адже воно відкриває шлях іноземним інвестиціям і міжнародній торгівлі. Вирішення потребує й проблема електропостачання: деякі сирійські міста живуть без світла тижнями.

Попри всі негаразди, Тунсі та більшість його друзів мріють повернутися додому, де тепер бачать колосальні бізнес-можливості, як-от експорт українського зерна до Сирії.

Рівень життя навіть у воюючій Україні Тунсі вважає кращим, ніж у Сирії. Але якщо там відновляться зруйновані родовища нафти, газу й фосфатів, то Сирія буде в рази багатша, переконаний він.

«Багаторічне нафтове ембарго стримувало розвиток родовищ, та щойно Сирія отримає власну нафту, вона обійде ОАЕ за рівнем добробуту, — мріє сирієць. — А Дамаск перетвориться на Дубай. Побачите, це станеться швидше, ніж за пів століття».