Дистанціюватись від Генпрокурора Кравченка, зокрема, і через його відставку.
Сприяти втечі Руслана Кравченка за кордон (це — як гарантія безпеки і для самого Кравченка, і для влади).
Сприяти (непрямо) інформаційно-політичній війні Руслана Кравченка проти керівництва НАБУ і САП.
Не допустити інституційної війни в правоохоронній системі (між Офісом Генпрокурора і НАБУ) і ризиків політичної кризи (саме тому була скасована «підозра» проти директора НАБУ, яку підписав Кравченко).
Звільнити Кравченка з посади Генпрокурора.
Знайти «нового Кравченка» на посаду Генпрокурора (тобто, знайти нового керованого очільника Офіса Генпрокурора), спочатку в статусі «тимчасово виконуючого обов’язки».
Продовжити інформаційну кампанію з дискредитації керівництва НАБУ і САП, але чужими руками (через «генпрокурора в екзилі» Руслана Кравченка, анонімні телеграм-канали, деякі ЗМІ, тощо).
Створити ефект взаємних звинувачень і суцільної недовіри, коли більша частина суспільства не буде вірити повністю нікому (ні НАБУ, ні владі), або будуть вірити лише своїм.
Текст опубліковано з дозволу автора