«Відірваність від реальності». Чому директор НАБУ Кривонос має відповісти на звинувачення щодо дитини та хабаря — інтерв'ю з Несвітайловим

Вісімнадцять генеральних прокурорів — це справді суперперебір. Часто президенти використовували їх винятково для реалізації власних амбіцій. Хоча це — одна з найважливіших посад у системі українського правосуддя загалом.

Тому конкурс на посаду генерального прокурора точно потрібно запровадити, і я думаю, що за це проголосують.

Єдине, що мені в цьому контексті не сподобалося, — пресконференція керівників НАБУ та САП. Від пана Семена Кривоноса я очікував більшої конкретики. Я не ставлю під сумнів операцію Карфаген і результати її розслідування. Не вважаю, що НАБУ та САП керуються [американським бізнесменом і меценатом] Джорджем Соросом, щоб послаблювати президента України.

Але те, що я побачив і почув на пресконференції, мені не сподобалося. Попри якісну роботу антикорупційних органів, у мене склалося враження, що і у них формується певна зарозумілість і відірваність від реальності.

Пан Кривонос не захотів відповідати на певні конкретні запитання, які не стосувалися похвали антикорупційних органів або критики ОГП.

Попри те, що Кравченко зараз поводиться неадекватно, але історії з нібито фіктивним усиновленням дитини та хабарем за землю існують давно. Це не те, що тільки зараз з’явилося. Ці питання фігурують дуже давно.

Я сподівався, що Кривонос фактологічно розіб'є ці звинувачення, пояснить все «від А до Я». Він просто відмовився відповідати на ці запитання.

І це може дискредитувати сам конкурсний відбір напередодні потенційного голосування за нього у Верховній Раді. Я дивився матеріали конкурсного відбору Кривоноса і не знайшов переконливої аргументації. Почув тільки заяви про політичне переслідування і так далі. Але не більше того. Факт історії з усиновленням дитини для отримання амністії не було ані спростовано, ані роз’яснено.

Це дуже неприємно, бо коли ми вимагаємо від органів влади комунікації та відповідності стандартам, то цим стандартам мають відповідати не лише ті, хто нам не подобається, а й ті, хто подобається.

Якщо ми починаємо заплющувати очі на запитання до своїх, то втрачаємо моральне право запитувати з тих, кого не вважаємо своїми.

Це той момент, який мене неприємно здивував. Але все одно необхідно зробити все можливе, щоб конкурсний відбір генерального прокурора був запроваджений.

— Як історія з Офісом генпрокурора і Кравченком позначиться на міжнародних відносинах України та ставленні партнерів? Що буде, якщо не відбудеться реформи ОГП і конкурс на посаду генпрокурора не запровадять?

— Кравченко заявив, що говоритиме з нашими партнерами та скаржитиметься їм на свавілля антикорупційних органів. Побачимо, наскільки він буде переконливим.

— Правда, міжнародні партнери кажуть, що не чекають на нього і не чекали. І щось він поки що нікуди не доїхав, але це вже інша справа.

— Ну так. З огляду на історію з підозрою, яка, за його уявленням, існує, але, за твердженнями Офісу генерального прокурора, її немає, можливо, він зустріне за кордоном якусь людину і скаже: «Давай будемо партнерами». Та відповість «Давай». І все, міжнародні партнери. Чим не партнери?

— Досі невідомо, хто буде наступником Кравченка. Це ще одне відкрите питання.

— Деякі інсайдери стверджували, що генеральним прокурором може стати [ексголова СБУ Василь] Малюк. Але, як я бачу, це питання зараз не піднімають. Також згадували прізвище [народного депутата Данила] Гетманцева. Сподіваюся, що він дійсно не претендує, бо інакше це був би просто жах.

Важко сказати, кого зараз можна призначити на цю посаду, щоб витягнути ОГП з репутаційної кризи й торнадо скандалів. Те, що Верховна Рада спромоглася зібрати необхідні голоси за звільнення, — це добре. Тепер питання у призначенні.

Логічно було б ухвалити рішення про конкурсний відбір генерального прокурора, призначити тимчасового виконувача обов’язків і одразу розпочати з конкурсу. Бо якщо спочатку призначити постійного генерального прокурора, а потім ухвалити закон про конкурс, — тобто щоб уже наступний генпрокурор відбирався через конкурс — можуть виникнути юридичні колізії і нюанси.

Тому найбільш логічним і правильним рішенням для Верховної Ради було б призначити тимчасового виконувача обов’язків і запровадити процедуру конкурсного відбору генпрокурора.

— Зеленський також закликав депутатів голосувати за законопроєкти про перезавантаження ДБР, незалежний конкурс на посаду генпрокурора, посилення повноважень НАБУ та САП і створення незалежної експертної установи до них. Усі ці закони від України вимагають європейські партнери. Це питання грошей: Зеленський хоче отримати міжнародне фінансування для країни. Чи спрацює заклик президента?

— По-перше, дивує така проактивність президента щодо цих ключових питань. Цікаво, чому він раптом сформував саме таку позицію. Раніше відсутність незалежності ДБР і стан речей у ДБР цілком влаштовували Офіс президента. Ручний Офіс генпрокурора дуже влаштовував Офіс президента.

Те, що зараз проговорюється, — разючі зміни в підходах до формування та управління цими інституціями.

Цікаво, чи це справді ціннісна трансформація глави держави, чи предмет якихось домовленостей з антикорупціонерами, чи, можливо, зміни побудила ситуація з міжнародними партнерами.

Ми ризикуємо недоотримати близько 30 мільярдів доларів, якщо ці реформи не будуть проведені. Протягом останніх років формувалася думка, що можна не виконувати запити і умови партнерів для отримання допомоги, бо вони все одно її нададуть.

Але останнім часом партнери почали прискіпливіше ставитися до дотримання обіцянок, які Україна надавала в обмін на кошти. Можливо, це й спонукало очільників нашої держави змінити підходи.

Я дуже сподіваюся, що це справді станеться. Думаю, голоси за ці законопроєкти мають знайтися.

Тут питання багато в чому до [очільника фракції Слуга народу Давида] Арахамії. Якщо голоси раптом не знайдуться, то всі будуть звертати увагу саме на нього. Це значною мірою буде його відповідальність.

Думаю, Верховна Рада не готова до того, щоб проти них вийшли з картонками. Вони не зможуть закритися десь там у високій вежі. Їх можуть почати просто ловити посеред вулиці і картонктами товкти по голові.

Якщо раптом Україна недоотримає ці кошти, а прем'єр-міністр [Сергій Корецький] уже прямо сказав, що це можливо, і це станеться саме через те, що депутати не проголосують за необхідні законопроєкти, то для них усе може дуже погано закінчитися.