Відповідь на головне запитання. Коли і за яких умов Путін використає ядерну зброю, — американська вчена

Війна Росії проти України є звичайним конфліктом. Але це багато в чому ще і ядерна криза.

Агресор Росія має найбільший у світі ядерний арсенал, зокрема величезним запасом бойової ядерної зброї. Від самого початку війни Кремль значною мірою спирався на ядерні погрози і сигнали, щоб залякати Захід і завадити наданню військової допомоги Україні, з деяким, хоча й обмеженим успіхом.

Останнім прикладом російської ядерної риторики є зміни в ядерній доктрині, нещодавно анонсовані президентом РФ Володимиром Путіним. Вони розширюють допустимі сценарії застосування Росією ядерної зброї і додають двозначності та простору для інтерпретації, даючи змогу російському керівництву визначати, чи матимуть такі сценарії місце і якщо так, то коли.

Хоча Росія використовує ядерну риторику в політичних цілях, існує постійна небезпека того, що вона може вдатися до реального застосування ядерної зброї в Україні.

З перших днів вторгнення існувала — і досі існує — усталена думка про те, що найімовірнішим сценарієм застосування Росією обмеженої ядерної зброї є повернення назад майбутньої воєнної поразки України або, можливо, прорив і вихід із болісного глухого кута.

Для Росії, яка виграла війну в Європі, не так важливий осуд із боку Китаю

Ядерна паніка жовтня 2022 року, схоже, підтверджує припущення про те, що Росія може вдатися до ядерної зброї, якщо їй доведеться відступати. Коли Україна стрімко звільняла Харківську та Херсонську області, російське військово-політичне керівництво нібито розглядало можливість застосування ядерної зброї, щоб зірвати українські успіхи. Публічно Росія придумала фальшиве звинувачення в тому, що Україна планує застосувати «брудну бомбу», і багато хто побоювався, що це створює привід для російського ядерного удару. Американська розвідувальна спільнота оцінила ризик застосування Росією ядерної зброї восени 2022 року в 50 відсотків, що, можливо, є історичним максимумом.

Але невже міжнародне співтовариство випустило з уваги інший сценарій — ситуацію, за якої застосування ядерної зброї Росією не тільки можливе, а й навіть більш імовірне? Що якщо Росія вдасться до ядерної зброї не в тому випадку, коли вона програватиме війну, а коли почне перемагати?

Ядерні розрахунки, тоді і зараз. Багато чого ще невідомо про те, як Росія міркувала два роки тому, і що в підсумку допомогло відмовити її від застосування ядерної зброї. Ймовірно, це була якась комбінація погроз США про те, що наслідки для Росії можуть виявитися катастрофічними, включно зі звичайними ударами по російських військових об'єктах на окупованій українській території, плюс втручання Китаю, який міг пообіцяти збільшити військову допомогу звичайними озброєннями, а також сумнівна військова користь від застосування ядерної зброї на полі бою.

Застосування ядерної зброї, яке Росія розглядала восени 2022 року, виходило б за межі російської ядерної доктрини як до, так і після оголошених змін. Ця реальність вказує на обмежене стримування, яке декларативна доктрина, ймовірно, накладає на розгляд питання про застосування ядерної зброї у війні.

Побоювання ядерної ескалації залишаються реальними, і західні партнери України продовжують ретельно враховувати динаміку ескалації під час ухвалення рішень щодо того, які системи озброєнь надати Україні та як санкціонувати їхнє кінцеве використання. Як приклад можна навести нинішнє стримане ставлення до того, щоб дозволити Україні завдати удару по російській території за допомогою зброї, яку поставляє Захід. В основі цього лежить припущення, що Україна не може бути занадто зухвалою у своєму спротиві, щоб не викликати ядерний гнів Росії.

Але які ядерні ризики протилежного сценарію — коли динаміка звичайних бойових дій в Україні рішуче зміститься на користь Росії?

Подумайте про те, що досі єдине застосування ядерної зброї у збройному конфлікті було здійснене ядерною державою, яка перебувала на переможному шляху. Сполучені Штати вирішили скинути дві атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі в серпні 1945 року, коли Японія була майже переможена звичайними засобами ведення війни, але вперто відмовлялася припинити опір і прийняти умови США про капітуляцію.

Хоча причини та обґрунтування рішення США застосувати ядерну зброю в Японії досі є предметом суперечок серед істориків, можна з упевненістю сказати, що бомбардування досягли щонайменше трьох цілей. Вони швидше завершили війну з Японією, можливо, позбавивши Сполучені Штати необхідності проводити дороге вторгнення на їхні власні острови. Вони дозволили Сполученим Штатам нав’язати умови закінчення війни і повоєнного врегулювання — тобто беззастережну капітуляцію Японії та її військову окупацію США. І нарешті, вони справили сильне враження на Радянський Союз.

Хоча історичні прецеденти не слід застосовувати некритично в часі та контексті, вони можуть бути використані для розуміння. Набір стимулів, що спонукають Росію вдатися до ядерної зброї в разі перемоги в Україні, не відрізнятиметься від тих, що спонукали США ухвалити рішення в 1945 році. Можливо, згадка Путіним прецедентів Хіросіми і Нагасакі в його промові у вересні 2022 року була не просто кліше.

Росія, яка перемагає, дійсно може більше виграти і менше втратити від ядерного удару, ніж Росія, яка відступає.

Можливий ядерний сценарій, якщо Росія переможе.

Уявіть собі, що Росія прорвала оборонні рубежі України і неухильно наступає на наполегливі, хоча й безнадійні осередки українського спротиву — сценарій, який сьогодні виглядає набагато ймовірнішим, ніж раптове вигнання російських військ з України.

Коли перемога вже близька, але ще не в руках Росії, для неї було б дуже заманливо запустити ракету з ядерною боєголовкою по другорядному українському місту і зажадати від України негайної і беззастережної капітуляції, інакше наступною жертвою стане ще одне місто, уже велике.

Продовження опору з боку Києва стало б раптово нерозважливим, якщо не самовбивчим. За такого сценарію Кремль міг би закінчити війну швидше, з меншими втратами і на вигідних для Росії умовах. Він міг би нав’язати Україні беззастережну капітуляцію, окупацію та інші обтяжливі умови, на які вона вважала б себе вправі розраховувати після тривалої та дорогої війни. Перспектива панувати над розпеченими радіоактивними руїнами навряд чи стала б для Росії перешкодою. Безглузде руйнування Маріуполя, Бахмута, Авдіївки, Мар'їнки та інших українських міст російською артилерією і бомбами до того, як Росія їх окупувала, нагадує те, чого можна досягти однією нестратегічною ядерною ракетою, за вирахуванням ефективності та радіоактивності. Зрештою, Хіросіма і Нагасакі були відновлені лише за кілька років і сьогодні цілком придатні для життя.

Росія, імовірно, зазнає міжнародних політичних витрат за порушення табу на використання ядерної зброї, яке тривало вісім десятиліть, але ці витрати можуть бути краще пом’якшені Росією, яка перемогла, ніж тією, що програла. Сполучені Штати і союзники по НАТО можуть не виконати свою погрозу покласти серйозні військові витрати у відповідь на російський ядерний удар, якщо Україна буде виглядати стороною, що програла. Для Росії, яка виграла війну в Європі, не такий важливий осуд із боку Китаю. Нарешті, застосування Росією ядерної зброї справить враження в столицях країн НАТО і дозволить їй формувати ширше післявоєнне врегулювання в Європі у своїх інтересах.

Поки існує ядерна зброя, її застосування залишається можливим. Під час кризи та конфлікту її застосування стає більш імовірним. Те, що з лютого 2022 року Кремль активно використовує ядерну риторику для політичного примусу, не повинно заступати цілком реальну небезпеку того, що Росія може вдатися до фактичного ядерного удару на полі бою в Україні. Західним столицям, які балансують між підтримкою України і побоюваннями ядерної ескалації, слід пам’ятати, що якщо дозволити Росії домогтися значної військової переваги в Україні, то ризик застосування ядерної зброї може виявитися вищим, ніж у разі відступу Росії.

Переклад NV

Повну версію читайте тут thebulletin.org

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV