«Гіршого за Путіна вже не буде». Соловйов, Симоньян, Гіркін формують нову опозицію в Росії, диктатора почали «хаяти». Інтерв'ю з Денисенком
Країни12 вересня 2022, 07:52
Як вони увійдуть до російської політики та що станеться з диктатором Володимиром Путіним, Денисенко розповів в інтерв'ю Радіо НВ.
— У російських пабліках лунає невдоволення не лише на адресу російського командування, а й навіть на адресу Путіна, чого не було раніше. Коли настане межа, червона лінія, коли Путіна перестануть боятися?
— Коли настане ця межа, думаю, не знає ніхто. Зазвичай, у цих випадках може бути тригером будь-яка річ, а може це ніколи й не настане. У цьому випадку я б не хотів займатися футурологією, важливіше сказати про те, що зараз відбувається.
Те, що ми бачимо з постів навіть [пропагандистів РФ Маргарити] Симоньян, [Володимира] Соловйова, із заяв [російського бойовика «ДНР» Захара] Прилєпіна, [терориста Ігоря] Гіркіна, можемо сказати, що в Росії уже формується нова опозиція. Цю нову опозицію можна умовно назвати ультранаціоналістами, які хочуть бути більшими націоналістами, ніж Путін. Вони розуміють, що конструкція політичної системи, в якій існувала Росія останні 22 роки, після смерті [російського політика Володимира] Жириновського, особливо на тлі поразок російської армії на Харківщині, починає змінюватися.
Вони вважають, що можуть увійти до вищої ліги російської політики завдяки цьому; вони можуть зайняти місце Жириновського, можуть стати новими головними «русскими» в РФ. І тому вони починають грати в цю гру.
Паралельно, насправді вперше за 22 роки відбулася ситуація, коли в РФ достатньо відкрито почали хаяти (лаяти — ред.) Путіна.
Тригером стало, як це дивно не звучить, не питання поразок, не питання Ізюму чи Балаклії, а питання привітання Путіна, яке він надіслав новому королю Великої Британії [Чарльзу] ІІІ. Це стало тригером, який просто заполонив російський сегмент коментування в інтернеті. Навіть Russia Today не встигала чистити коментарі, коли найпростіше, що писалося «ты бы еще Гитлера поздравил».
Тому я і говорю, що дуже складно сказати, що стане тригером, коли людина перестає боятися.
Але зараз почала створюватися проти-опозиція. І вона — це достатньо нахабні люди, які вважають себе бійцями Росії. Вони можуть прорвати цю стіну мовчання. Треба буде за цим слідкувати.
— Вони реально можуть увійти у нову російську політику?
— За певних обставин це цілком ймовірно. Поки що Путін мовчить. Це теж, між іншим, грає категорично проти нього. Він боїться що-небудь змінювати. Він все ж хоче балансувати в тих системах координат, які існували 22 роки.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
А система координат була дуже проста. Створюється три партії — Единая Россия, ЛДПР і КПРФ, до них додається Справедливая Россия і якісь там умовні [люди], які кожен раз змінюються на нових виборах. Під них, під ці 5−10%, просто створюється новий проєкт умовних лібералів, яким треба дати віддушину, щоб вони за когось голосували.
Виявляється, що не тільки після смерті Жириновського, але й фізичного старіння і [лідера компартії Геннадія] Зюганова, і самого Путіна; також завдяки тому, що вибори відбуваються [11 вересня] в Росії, а були задавлені будь-які протестні настрої, конструкція [влади в РФ] почне тріщати з певним часом. І це не можуть не розуміти технологи Кремля.
Чи піде Путін на те, щоб цих націоналістів інституціоналізувати, поки що сказати дуже складно. Але те, що вони зараз пробивають стіну мовчання, — це величезний плюс. І ми бачимо по кількості коментів, що певна частина суспільства (один-два відсотки тих, кого назовемо ми не божевільними, але тими, хто втратив страх) може показати приклад багатьом іншим.
Що з цим робити? Я думаю, що ні ФСБ, ні [перший заступник керівника Адміністрації президента РФ Сергій] Кирієнко, який керує всіма виборчими кампаніями, відповіді на це питання не мають. Що з цим робити далі, вони не розуміють. Інституціоналізувати їх вони, з іншого боку, бояться, тому що це повністю змінює всю конструкцію, в якій ти звик жити 22 роки.
Паралельно не можна уже приховати всі поразки, які є на фронтах. Не треба забувати, що низка людей із нібито влади (маю на увазі [Рамзана] Кадирова і людей, які біля нього) починають все активніше говорити, що «давайте змінювати [міністра оборони РФ Сергія] Шойгу та [главу російського генштабу Валерія] Герасімова». А це дещо лякає ФСБшників, тому що вони розуміють, що захід Кадирова у Росгвардію, а [голови Росгвардії Віктора] Золотова — в армію може частково змінити розклад сил, які є зараз усталені в Росії.
— У ніч на 11 вересня Кадиров опублікував допис, де розкритикував російське командування за Балаклію та Ізюм; пообіцяв повернути ці міста. На початку вторгнення я часто чула тезу, що західні партнери не зацікавлені в швидкій перемозі України, поваленні російського ладу, адже до влади в РФ може прийти невідомо хто, хто стане гіршим за Путіна. Соловйов, Симоньян, які закликали перетворити Україну на попіл, можливо, і є ці люди, яких побоювався Захід? Можливо, не дарма побоювалися? Чи може бути ще більше загроза для україни з їх приходом до влади?
— Якою може бути ще більша загроза?
— Ядерний удар по Україні.
— Я мав розмови з багатьма західними і дипломатами, і експертами щодо цього. Задаю одне і те ж питання, у них немає відповіді, але вони все одно продовжують боятися.
З погляду України, нам все одно: прийде на зміну Путіну Кадиров чи не прийде. Хоча він ніколи не прийде, я вам гарантую це.
Зміна Путіна відкриває вікно можливостей для Заходу і для світу на те, що прийде умовний Хрущов, який розуміє, що треба виводити Росію з кризи, треба щось з цим робити.
У цьому випадку я не поділяю тривоги західних дипломатів. Хоча розумію, що це така усталена традиція говорити «а що буде, якщо, не дай Бог, прийде ще хтось гірший». Гіршого, з мого погляду, [бути] практично не може.
Я дуже люблю цитувати книгу керівника ЦРУ [Вільяма] Бернса. Він на початку книги розповідає про викладача, який його навчив великої мудрості дипломатії. Він говорить про те, що ключове завдання дипломатії — не вирішити питання, а контролювати його. Виходячи з цієї доктрини, звичайно, краще бачити Путіна. Якщо говорити про вирішення питання, я вважаю, що 100% його потрібно змінювати. І 100% можна казати про те, що гіршої людини за Путіна вже не буде.
— Коли ви розмовляєте з західними партнерами, ви бачите, що у них є консенсус, якою буде Росія після війни? Для України це теж важливо, нам треба буде якось співіснувати.
— Думаю, що відповіді на це питання немає ні в кого в світі. Що робити далі з Росією, поки що мало хто розуміє і мало хто над цим задумується.
На жаль, вся русологія, вивчення Росії, була знищена в світі на початку 90-х років, коли вважалося, що Росія [слабка], навіщо її вивчати.
Можу сказати свою точку зору. Головна проблема всіх нас, коли ми пробуємо аналізувати росіян, ми не хочемо звернути увагу на один, як на мене, найважливіший момент — 99% росіян живе в «русском мире». Є просто софт варіант [російського опозиціонера Михайла] Ходорковського, є середній варіант — [Олексія] Навального, а є хард варіант — Путіна, Кадирова, Прилєпіна. Усі вони живуть в межах «русского мира». Тому перше і найважливіше, що потрібно робити, — потрібно ідеологію «русского мира» змінювати і змушувати росіян змінювати цю ідеологію, змушувати їх переставати жити в концепції того «русского мира», який є зараз.