«Пластунка, борчиня, фінансистка»: що відомо про Софію Федак, дружину другого голови ОУН Андрія Мельника

Український історик Юрій Юзич розповів, хто така Софія Федак-Мельник і чим особлива її життєва історія.

«Сьогодні багато пишуть про перепоховання Андрія Мельника і його дружини. Жінка Софія — десь на задньому плані. Важливо розуміти, що вона була пластункою, борчинею, фінансисткою. Каралась у концтаборі нацистів. Прожила довге життя і відчула радість відродження України у 1990 році», — зазначив Юзич.

Софія Федак народилася 30 жовтня 1901 року у Львові в родині відомого українського адвоката Степана Федака. Жінка була пʼятою дитиною і четвертою донькою.

«У 1921 році батько очолював українське самоврядування в окупованому поляками Львові, а рідний брат Софії вчинив замах на Юзефа Пілсудського, який надумав приїхати до підкореного зброєю міста», — зазначив український історик.

За словами Юрія Юзича, коли Галичина була під польською окупацією, Софія була студенткою Віденської торговельної академії, де здобувала економічну освіту. Жінка була серед співзасновницею першого осередку Пласту у Відні.

«23 вересня 1923 року Софія склала пластову присягу. Уже у Львові, куди повернулася з навчання у Відні. Працювала у Ревізійному союзі українських кооперативів. Установі, яка сприяла розвитку української кооперації в краю. Співтворила явище, яке опісля отримало назву українського економічного дива в Галичині того часу», — розповів Юзич.

Саме у Львові Софія Федак і Андрій Мельник починали свої стосунки, які йшли до весілля. Проте весною 1924 року Мельник як фактичний очільник Української військової організації (УВО) потрапив до польської в’язниці, де провів чотири роки.

За словами історика, протягом цих років Софія підтримувала майбутнього чоловіка, який відбував покарання у тюрмі окупантів. 28 лютого 1929 року, після звільнення Андрія Мельника з в’язниці, закохані одружилися в каплиці Духовної семінарії, що по вулиці Коперника у Львові.

«Брат [Софії — ред.] був членом УВО. Старша сестра Ольга стала дружиною провідника УВО і ОУН Євгена Коновальця. Софії теж судилося стати першою леді ОУН, як і її сестрі. У 1938 році, коли московські зайди убили за кордоном Коновальця, подружжя Мельників виїхало за кордон. Чоловік очолив найбільший та найвпливовіший на той час український визвольний рух», — розповів Юрій Юзич.

У 1944 році нацисти відправили Софію разом із чоловіком Андрієм Мельником у концтабір Заксенгавзен. Після завершення війни родина отримала запрошення Великого герцога Люксембурзького бути його гостями, і з кінця 1945 року подружжя жило у Люксембурзі.

У 1954 році Софія втратила маму, яка мешкала разом із ними. А у 1964 році помер її коханий чоловік Андрій Мельник. Зазначається, що Софія подбала про могилу, зокрема автором надгробку став відомий український скульптор Григорій Крук. Надгробок перевезуть в Україну разом з ексгумованими тілами.

«Важливо відзначити, що Андрій Мельник був приятелем Пласту. На 1-й пластовий Конґрес, який відбувся у 1948 році у Баварії, надіслав привітання. „…Доцінюючи (цінуючи — Ю.Ю.) велику вагу виховання молоді, зокрема в сучасну добу, та великий позитивний вклад, що його вносить Український Пласт у формування молодого українського покоління, — щиро вітаю Пластовий Конґрес та бажаю успіхів у його працях“. Подібне вітання надіслав тоді пластунам і Степан Бандера», — зазначив Юрій Юзич.

У Люксембурзі Софія працювала за фахом, на який училася в молодості — у банківській сфері аж до пенсії. Після роботи жінка сідала на друкарську машинку та допомагала чоловіку підтримувати мережу ОУН по всьому світу. Також Софія Федак-Мельник фіксувала матеріали з історії українського націоналістичного руху.

Жінка померла на 89-му році життя. 31 липня 1990 року.

«Досі дослідники оперують лише кількома світлинами Софії (поганої якості). Але вже надходить час, коли всі Герої і Героїні нашого визвольного руху займуть належне місце в Українському Національному Пантеоні», — зазначив Юрій Юзич.