Нещодавно я (разом із Джеммою Ченг’ер Ден) представив нову політичну платформу, спрямовану на зміцнення співпраці між Заходом і групою БРІКС+ (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка, а також пів дюжини інших країн із економікою, що розвивається). Наша мета — довести, що такі проблеми, як інфекційні захворювання, стійкість до протимікробних препаратів, зміна клімату, регулювання штучного інтелекту та глобальні економічні дисбаланси, не можуть бути вирішені країнами, що діють поодинці.
Однак я часто чую твердження, що «Захід» і «БРІКС+» насправді не мають значення; важливі лише США і Китай. Більшість інших країн ітимуть за цими двома наддержавами, хоч би куди ті їх повели.
Чи це правда?
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Ніхто не може заперечити, що за масштабами економіки домінують США і Китай. Поточний ВВП США становить приблизно 30 трильйонів доларів, а Китаю — орієнтовно 20 трильйонів, тоді як економіки Японії, Німеччини та Індії приблизно вчетверо менші за китайську і вшестеро менші за американську. Проте, якщо розглядати Європейський Союз як єдину економіку, він цілком співмірний із цими двома гігантами: його ВВП у 2025 році становитиме 21 трильйон доларів.
Європейський Союз цілком можна порівняти з цими двома гігантами
Фактично економіка США за своїм розміром перевершує сукупну економіку решти країн Групи семи, а економіка Китаю майже вдвічі перевищує сукупний обсяг економік інших країн БРІКС+. На ці дві країни припала понад половина зростання світового номінального ВВП у цьому столітті. Тому економічні події та політика в будь-якій із цих країн справляють величезний уплив на решту світу, а їхня здатність порозумітися в ключових сферах формування політики має далекосяжні наслідки для всіх.
Менше з тим, три чинники ускладнюють цю картину.
По-перше, за чисельністю населення Індія зараз перевершує Китай. У світі, населення якого перевищує вісім мільярдів осіб, на Китай і США припадає менше чверті людства. Населення Європи перевищує населення США, і лише в кількох країнах БРІКС+ чисельність населення не перевищує 100 мільйонів осіб.
По-друге, на поточні номінальні показники ВВП значною мірою впливає курс долара, який останніми роками був дещо завищеним стосовно інших валют. Якщо врахувати паритет купівельної спроможності (ПКС), розмір економіки Китаю подвоюється, сягаючи приблизно 44 трильйонів доларів. Аналогічним чином, ВВП Індії в перерахунку за ПКС становить близько 18 трильйонів доларів, а ВВП Індонезії перевищує 5 трильйонів доларів, що ставить цю країну до лав десяти найбільших економік світу.
Іншими словами, якби долар був на 30% слабшим, а всі інші чинники залишалися незмінними, масштаби домінування США — як на глобальному рівні, так і в межах Групи семи — були б значно менш разючими. Хоча економіка Китаю фактично зрівнялася б з економікою США, вона вже не перевищувала б удвічі сукупну економіку решти країн БРІКС+. ВВП Індії за це десятиліття вже майже подвоївся, а сприятлива демографічна ситуація та високі темпи зростання дають підстави припускати, що ця тенденція збережеться.
Такі масштаби породжують очевидні запитання, коли йдеться про вирішення глобальних викликів. Хіба хтось вважає, що можна вирішувати проблеми зміни клімату чи запобігання пандеміям без участі Індії та її 1,4 мільярда жителів? І, звісно ж, це стосується також Європи та багатьох інших густонаселених країн із економікою, що розвивається, і середнім рівнем впливу.
Третій чинник є ще важливішим. Хоча можна стверджувати, що БРІКС ніколи б не вижив без економічного зростання та вагомої ролі Китаю, факт полягає в тому, що це об'єднання не лише вціліло, а й перетворилося на політичну силу. Ба більше, ідею про те, що ця група може функціонувати як політичний клуб, від самого початку просували міністерства фінансів Бразилії та Росії, що суперечить твердженню, ніби Китай диктує всі умови й визначає, як мають мислити інші.
Як демонструють професори Гонконзького університету Хейвай Тан і Браян Вонг Юе Шун у своїй новій змістовній книжці про БРІКС+, кожен учасник керується складними мотивами, а ролі, які відіграють Китай, Індія та інші країни, не обов’язково відповідають тим, які можна було б припустити. Так само, як і у випадку з країнами Великої сімки й іншими західними державами, учасники БРІКС+ можуть підвищити свою значущість завдяки економічним успіхам і лідерству в просуванні ідей, вигідних для всіх.
Одним з очевидних висновків для Заходу є те, що урядам варто переосмислити підходи до взаємодії з БРІКС+. Зокрема, європейцям необхідно докласти більше зусиль для підвищення власної значущості — як шляхом проведення довгострокових реформ у власних економіках, так і через висунення глобальних ініціатив, до яких БРІКС+ та інші країни будуть готові долучитися.
Я на власні очі бачив, як це відбувається, у 2014−2016 роках, коли очолював незалежну експертну комісію з питань антимікробної резистентності у Великій Британії. Привертаючи увагу до цієї глобальної загрози, Велика Британія відігравала роль, що значно перевищувала її економічну вагу. Ефективний захист глобальних суспільних інтересів може ініціювати будь-хто, але лише за умови, що вдасться переконати інших дослухатися.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена.
Авторське право: Project Syndicate 2026