Отже, у РФ планують (причому окремим законом) створити Супер-ТВР, до якого увійдуть території Далекосхідного федерального округу, а також частина територій Арктики.
Сама ідея ТВРів (територій випереджального розвитку) і створених згодом ТВСЕРів (територій випереджального соціально-економічного розвитку) не є новою. Це своєрідний аналог вільних економічних зон, де, залежно від території, діють податкові (аж до повного звільнення від податку на прибуток), митні (нульова ставка на ввезення обладнання, а в деяких режим «митного складу») і навіть міграційні (спрощений порядок залучення іноземних фахівців) пільги.
При цьому, хоча ТВР і ТВСЕР вважаються синонімами, фактично перші створювалися раніше і з ширшим набором «подарунків» для інвесторів. Другі, переважно на Півночі, мають певний «гібридний» формат — вони управляються значною мірою за домінуючої участі місцевої влади тих регіонів, де їх було створено.
Путін активно «продавав» Трампу саме Арктику
Чому це так важливо? ТВР (території випереджального розвитку) спочатку з’явилися на Далекому Сході. І невдовзі такі території в регіоні стали опорними пунктами китайського бізнесу. Причому цілком китайського — з китайським менеджментом, китайськими робітниками та китайськими внутрішніми порядками. Теоретично РФ могла б отримати завдяки цьому технологічний ривок місцевої (та й національної) економіки. Однак у Пекіні не поспішають розгортати на цих територіях високотехнологічні виробництва. Видобувати ресурси — так, а от передавати технології — дуже обережно. У результаті економічно Далекосхідний федеральний округ дедалі більше перетворюється на «філію» економіки КНР.
Зі свого боку, Пекін із цікавістю розглядає території випереджального соціально-економічного розвитку (ТВЕР) в Арктиці. Адже арктичні морські шляхи — це пріоритет. А можливість створювати там опорні порти (і володіти ними) означає отримати в розпорядження те, що ще нещодавно називалося Північним морським шляхом. У Кремлі не поспішають допускати туди китайські компанії. Бояться.
Ба більше, якщо згадати «Дух Анкориджа», то Путін активно «продавав» Трампу саме Арктику (як ресурси, так і судноплавство) та доступ до бізнесу й ресурсів Далекого Сходу. Для Вашингтона це важливо в контексті стримування Пекіна — щоб контролювати логістику нового транспортного коридору та конкурувати за ресурсну базу Далекого Сходу. А розвиток відносин із Росією в такому ключі є політикою стримування Китаю (спробою зіграти на карті Москви проти Пекіна).
Путін розуміє цю логіку й «продає» її (і продаватиме) в обмін на поступки на українському напрямку. Як у момент укладення угоди про заморожування конфлікту (і щодо її змісту), так і після цього — через повернення до «західної» економіки та підтримку з боку США в цьому питанні.
Але «віддати Арктику» США, проігнорувавши інтереси КНР, — страшно. До того ж Вашингтон прагне вийти на Далекий Схід, де вже закріпилися китайські компанії.
Та й для самої Росії «китаїзація Далекого Сходу» стає проблемою. Особливо на тлі ударів по нафтовій галузі й торгівлі. Я вже писав, що для будь-якої імперії підтримання «зв'язності» територій є питанням виживання. А якщо виникають проблеми не лише з переміщенням товарів, а й навіть із «польотами до Росії» (чи то аеропорти закриті, чи то пального немає), регіон досить швидко й безболісно переорієнтується на новий — як кажуть у Москві — «центр ухвалення рішень». Тобто він і соціально, і політично дедалі більше схилятиметься до КНР.
Тут ми повертаємося до ідеї «Супер-ТВР». Скасовувати старий податковий режим не можна. Але можна об'єднати всі ТВРи в один суперкластер. Формально — поширити можливість роботи в пільговому режимі на величезну територію. Фактично — розмити межі старих ТВРів. Причому з урахуванням помилок, яких припустилися на Далекому Сході. Старий «поріг входження» — 500 тисяч російських рублів (менш ніж 10 тисяч доларів) — був дуже вигідним для малого китайського бізнесу. Його підвищують у 10 разів — до 5 мільйонів. А коли запрацює нова система, частину «старих ТВРів» можна буде просто ліквідувати.
У такий спосіб Кремль розраховує, з одного боку, «розмити» китайське домінування на згаданих територіях. Або ж спробувати залучити більші компанії — щось значніше, ніж заготівля деревини чи десяток теплиць.
Але найголовніше — супер-ТВР стає вигідним предметом для торгу. Адже територіальні обмеження знімаються — охоплюється практично весь федеральний округ. І можна торгувати можливостями доступу як зі США, так і з іншими країнами. Простіше кажучи — влаштувати аукціон. Не зараз (закон ще не ухвалено), а у 2027 році. А поки що — продавати перспективи. І намагатися обміняти їх на позиції впливових держав щодо України.
Але тут для Кремля є кілька проблем.
1. Позиція як США, так і КНР. Обом державам невигідна повна поразка Росії. Але їм невигідна й поразка України (як чинник, що посилює амбіції РФ). Натомість ослаблений Кремль цілком влаштовує як Вашингтон, так і Пекін.
2. Загроза для самої Росії. Якщо цілий регіон отримує можливість перейти на власні податкову, митну та міграційну системи — це і є реальна «федералізація». І реальне віддалення від Москви. У Кремлі це розуміють, тому й пропонують контролювати «Супер-ТВР» на рівні уряду та Держдуми. Однак у певний момент перед такими керівниками може постати вибір: що вигідніше — бути одним із «членів уряду» чи першою особою у великій ВЕЗ.
Але поки що варто стежити за цією ідеєю. І очікувати на новий вояж російських переговірників до США вже протягом найближчого місяця.
Текст опубліковано з дозволу автора