Стратегічні прорахунки Києва. Що не так з українськими ударами по нафтосистемі РФ

Лише для прикладу: ще в червні 1982 року Ізраїль вторгся в Ліван… і розвідувальні служби, а отже, і політики Ізраїлю не мали жодного поняття про те, що, за винятком місцевої християнської меншини (та ізраїльських союзників), населення складалося (і досі складається) з послідовників, щонайменше, трьох різних сект ісламу. Кожна з яких мала свої уявлення про те, як хотіла (і досі хоче) прожити своє життя. Навіть не знали про те, як вони думали про Ізраїль. Ну, до того дня, поки Ізраїль не вторгся. Так, тоді ізраїльтяни не знали, що існують мусульмани-суніти, мусульмани-шиїти та різні інші мусульмани.

Тим часом ВКС РФ б’ють по ЗСУ

Але, чого це має когось обходити? США не знали про цей факт навіть через 20 років, коли вторглися в Афганістан у 2001 році чи в Ірак у 2003 році. І, поклавши руку на серце: маса західняків плювати хотіли на такі факти і донині. Мовляв, а чого це має когось обходити. Ось є християни-католики, далі є протестанти, а потім православні християни… так?

А плану (чи то Ізраїль у 1982 році, чи то США у багатьох інших випадках відтоді) що робити, коли вони отримають контроль над країнами, про які йдеться, вони не мали й поготів.

Справді, окрім «знищення Талібану та Аль-Каїди в Афганістані», США не мали плану навіть щодо цієї країни, коли вторглися туди наприкінці 2001 року. Номінально: «у відповідь на 9/11»… Отже, навіщо робити щось інше в Іраку? Або деінде?

Отже, якщо адміністрація президента США Джорджа Буша-молодшого була такою ж некомпетентною в 2001—2004 роках, чому тоді адміністрація президента США Барака Обами повинна була бути більш компетентною під час так званої «арабської весни» 2011−2012 років? Чи у відповідь на російське вторгнення в Крим і Донбас у 2014−2015 роках?

Отже, чому я наводжу такі приклади?

Тому що вже й коню ясно: США (але не тільки США), Німеччина, Велика Британія, Франція — номінально «великі держави» в НАТО — це найслабші ланки альянсу. У всіх панує ідіотська жадібність, системна некомпетентність, повна нездатність зіткнутися, прийняти та зрозуміти реалії сучасного світу, а також нерішучість. Настільки, що я не можу не погодитися з тими, хто каже, що це загрожує всім іншим членам цього альянсу. Дійсно: загрожують самому існуванню чогось, що називається демократією та плюралізмом. І суть причини полягає в тому, що політика в усіх цих країнах ведеться так само, як і їхні економіки: це шахрайська бізнес-модель.

Спостерігаючи за цим якихось 42−45 років, я навіть не здивований. Щонайбільше, я припинив моніторити геноцид палестинців, який транслювали «в прямому ефірі по телевізору» орди божевільних сіоністських фанатиків (підтримуваних Заходом) у секторі Газа, тому що «добова доза» фотографій і відео огидних звірств, скоєних членами Армії оборони Ізраїлю проти палестинських мирних жителів викликають у мене нудоту.

«Натомість», що мене дуже дивує, це той факт, що тим часом я можу спостерігати чіткі ознаки подібної поведінки (читай, стратегічні прорахунки), засновані на відсутності далекоглядності та планування — у Києві.

Звідти… і з якогось місця під назвою Хартум (дехто каже, що це столиця Судану, на «неспокійному африканському континенті», десь за 5000 км від Києва… але хто може сказати…), тільки й новин про дії українських спецпризначенців і «боротьбу з російськими найманцями Вагнера». Мабуть тому, що, знаєте, в України, СБУ та українського спецназу немає нічого більш термінового, окрім як воювати з росіянами в Судані.

Я впевнений: пропускаю тут щось важливе. Має бути якийсь зв’язок на кшталт «Київ впаде, якщо ПВК «Вагнер» і контрольовані РФ повстанці візьмуть під контроль весь Омдурман… А що таке Омдурман? Облишмо тему. Це лише побічна сюжетна лінія.

Важливо те, що — і це має бути чиста випадковість, звісно — що саме та сама українська СБУ задіяна у тому, про що я насправді маю намір обговорити в цьому матеріалі. Про що я зараз говорю?

Це керована СБУ «кампанія стратегічного бомбардування російської системи POL». На військовому жаргоні POL означає petrol, oil & lubricants — бензин, нафта та мастила. Тобто нафтопереробні заводи, нафтобази тощо.

Нижче на картинці «основні» великі БПЛА українського виробництва, що використовуються для завдавання дальніх ударів по РФ.

Наразі немає жодних сумнівів, що тим часом СБУ використовує широкий спектр БПЛА: кілька типів мають радіус дії не менше 1000 км, і вони регулярно використовуються для ударів по об'єктах POL та інших цілях у глибині Росії. Безсумнівно, результати таких операцій широко розголошуються, і багато — справді дуже багато — людей у соціальних мережах не тільки радіють, вони божеволіють від щастя щоразу, коли з’являється чергове відео, де «на Росії щось палає». І, поза всяким сумнівом, окрім численних нафтопереробних заводів на заході Росії, між об'єктами, по яких вражали БПЛА СБУ, розташовані й такі важливі військові об'єкти, як Таганрозька авіабаза: за даними російських соцмереж, минулого тижня в одному з тамтешніх ангарів Українцям вдалося знищити ще один з літаків ДРЛО А-50 Повітряно-космічних сил Росії.

Крім того, є повідомлення, згідно з якими за перші два місяці цього року кампанія СБУ проти російської системи POL змогла скоротити російський експорт пального на 18−20%.

Звучить чудово, чи не так? Без сумніву, так.

Однак, я, як ботанік, «паршива вівця» тут (якщо не «адвокат диявола»), не можу не поставити під сумнів цінність цієї кампанії. У цей самий час ВКС РФ щодня бомбардує ЗСУ по лінії фронту понад сотнею плануючих бомб, вбиваючи ними в середньому 20 і калічачи 50 осіб. І скидає ці бомби, коли заманеться.

Чому це — під сумнів? Дозвольте навести вам один приклад: згадайте війну між США та союзниками проти Іраку в 1991 році. Ту, за визволення Кувейту — операцію «Буря в пустелі».

Тепер, «уявіть собі, якщо хочете», збройні сили США та їхні союзників упродовж п’яти тижнів бомблять іракську нафтову промисловість, а не збройні сили Іраку. А потім дивуються, чому збройні сили Іраку все ще чинять запеклий опір…

(…або уявіть, що ви зламали праву ногу, а лікар дає вам знеболювальне, або ампутує вам ліву руку, але не звертає уваги на зламану кістку правої ноги…)

У 1991 році замість того, щоб зробити таку стратегічну помилку, США та союзники зосередилися на бомбардуванні збройних сил Іраку. Так, це велике спрощення, але: дотримуючись «теорії п’яти кіл» якогось невідомого професійного стратега ВПС США… якогось полковника Вардена… вони спочатку вразили іракські командні вузли, потім вони вразили іракську протиповітряну оборону (включаючи авіабази), а потім почали поціляти у військові підрозділи іракської армії. Таким чином, іракська інтегрована система протиповітряної оборони вийшла з ладу вже після першого тижня війни.

Звісно, місцями протиповітряна оборона все ще «працювала», але загалом США та союзники отримати здатність рискати по всьому Іраку (і Кувейту) і вражати будь-яку бажану для них ціль. Перш за все, після п’яти тижнів масованого бомбардування було покінчено з масою іракських сухопутних сил: ослаблені втратами, приголомшені, засліплені та розчаровані до рівня, коли вони не бажали продовжувати опір.

А, читачу, ти народився лише після 1991 року, тому цей приклад не релевантний?

О так: так поводяться нині не лише ті, хто ухвалює рішення на Заході, а й у Києві. Можливо, вони просто надто зайняті публікацією крутих селфі в соцмережах: це набагато важливіше під час війни у ці дні.

Але дозвольте мені бути серйозним.

Безсумнівно, в України немає засобів провести таку кампанію, як США та союзники в 1991 році. Мені здається: Україна навіть не має на це часу. Вона не може провести масштабну кампанію знищення російських командних вузлів, потім провести повне знищення російської системи ППО, а потім знову зосередитися на російських сухопутних силах. У неї недостатньо БПЛА великої дальності, лише для початку. Принаймні поки що.

Однак у неї, очевидно, є засоби для завдавання ударів по російських авіабазах. Однак вона цього не робить. Натомість ми все ще можемо бачити супутникові фотографії великих російських авіабаз навколо України, де гарненько довгими рядами стоять собі Су-24, Су-30, Су-34 і Су-35. Нарешті багато з яких перебувають у процесі завантаження УМПК для бомбардування військ ЗСУ.

Тим часом ВКС РФ б’ють по ЗСУ. Скинули 111 УМПК за добу (як 11 березня). Але чому цим має перейматися СБУ? Яке їй діло до російських УМПК. Розумієте, заробляти пропагандистські бали в соціальних мережах набагато важливіше, коли триває війна.

В сухому залишку: те, що особи, які ухвалюють політичні та військові рішення в США, «американські стратеги», є безнадійно некомпетентними, — тут нічого нового. Це мало бути очевидним для всіх із такої кількості прикладів за останні 20, 30, 40, 50 років… після всіх «блискучих» прикладів в Афганістані, Іраку, Сирії. Це лише так, що першим спадає на гадку. Те, що німці, уповноважені на ухвалення політичних та військових рішень лише наслідують приклад США, а тому абсолютно некомпетентні, також не є чимось новим. Те ж стосується таких, як Сунак і Макрон, і це було б «лише для початку»: обидва є продуктами тієї самої, шахрайської бізнес-моделі, яка домінує в західній економіці, а отже, і в політиці вже упродовж десятиліть.

Але чи повинні українські лідери слідувати цій моді? Хтось примушує їх до цього — можливо, під дулом пістолета???

Переклад NV

Текст публікується з дозволу автора. Вперше надруковано на substack.com

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV