Армія майбутнього. Як Україна перетворюється на головний військовий актив Європи

Сьогодні континент стикається одразу з двома найсерйознішими викликами безпеці: ревізіоністською Росією та адміністрацією США, яка дедалі виразніше демонструє намір скоротити свою традиційну роль у трансатлантичному альянсі. В умовах, коли американська підтримка більше не сприймається як щось гарантоване, європейським країнам доводиться відмовлятися від десятиліть стратегічної безтурботності та заново відновлювати здатність самостійно забезпечувати власну оборону. У цьому процесі Україна дедалі ширше розглядається як незамінний партнер.

«Ми в Європі сьогодні потребуємо України більше, ніж вона нас»

З початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року Україна пережила приголомшливу військову трансформацію. Через чотири роки українська армія стала найбільшою боєздатною силою Європи і впевнено закріпила за собою статус одного зі світових лідерів у сфері безпілотної війни.

Сьогодні Україна вже ділиться цим безпрецедентним досвідом ведення бойових дій нового покоління з партнерами у всій Європі. Так, наприклад, Київ і Берлін нещодавно домовилися про ініціативу, в межах якої українські військові інструктори навчатимуть курсантів у військових академіях Німеччини.

Крім того, українське керівництво використовує зростання військового авторитету країни для зміцнення зв’язків з іншими регіонами. Після нещодавньої ескалації на Близькому Сході Київ направив фахівців із боротьби з БпЛА до п’яти країн Перської затоки для захисту від атак іранських дронів. Це призвело до підписання довгострокових угод про партнерство у сфері безпеки з Саудівською Аравією, Катаром і ОАЕ. Наприкінці квітня президент України Володимир Зеленський закріпив успіхи своєї «дронової дипломатії» візитом до Азербайджану, підсумком якого стали нові зобов’язання щодо поглиблення оборонного співробітництва

Європейські лідери більше не мають ілюзій щодо серйозності загрози, яка походить від путінської Росії. Останніми роками Кремль значно посилив свою гібридну війну проти Європи, розширюючи арсенал кібератак, політичного втручання, диверсійних операцій і тактики залякування.

Усе це спрямовано на дестабілізацію європейських країн зсередини, при цьому Москва навмисно балансує на грані, не перетинаючи межу прямого збройного зіткнення. Однак у європейських столицях дедалі голосніше лунають побоювання, що це лише підготовка до більшого: представники західних служб безпеки вже не відкидають сценарію прямого воєнного удару Росії в найближчій перспективі.

Сьогодні Європа стрімко нарощує озброєння: країни континенту збільшують оборонні бюджети і розширюють військове виробництво до масштабів, небачених десятиліттями. Паралельно активізуються зусилля з поглиблення співпраці з Україною та інтеграції українського оборонно-промислового комплексу в загальноєвропейську систему. Нещодавно остаточно затверджений кредит ЄС для України в розмірі 90 мільярдів євро має різко прискорити цей процес: значна частина коштів буде спрямована на спільні виробничі проєкти та масштабні закупівлі озброєнь у низці європейських держав.

Європейські лідери активно шукають способи інституціоналізувати оборонне партнерство з Україною, що формується, і створити більш всеосяжну систему європейської безпеки. Останніми місяцями обговорюються різні формати зміцнення військового співробітництва на континенті, в той час як Київ уже значно посилив оборонні зв’язки з низкою окремих європейських держав.

У квітні Німеччина та Україна представили знакове стратегічне партнерство, яке може стати зразком для інших країн. Італія, Норвегія і Велика Британія також нещодавно зробили кроки щодо поглиблення військової взаємодії з Києвом. Тепер ключове завдання полягає в тому, щоб вбудувати ці двосторонні відносини в ширшу інституційну структуру.

Минуло більше року з моменту повернення Дональда Трампа в Білий дім, і сьогодні очевидно як ніколи: Європі необхідно виробити власне стратегічне бачення майбутньої оборони континенту. І Україна має бути в центрі цієї концепції. З 2022 року Київ став для Європи унікальним партнером — високотехнологічним, таким, що пройшов горнило великої війни і має той технологічний драйв, якого ЄС зараз гостро не вистачає.

Утім, єдиної думки щодо контурів майбутньої архітектури безпеки континенту в європейських лідерів усе ще немає. Якщо єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс продовжує просувати ідею Європейського оборонного союзу, який тісніше пов’язав би Україну, Велику Британію, Норвегію та інших потенційних учасників із Європейським союзом, то інші політики ставляться до подібних ініціатив з обережністю. Наприклад, Кая Каллас, яка відповідає за зовнішню політику ЄС, застерігає, що це може створити неясність у системі командування під час кризової ситуації.

Проте, незважаючи на деякі розбіжності, в Європі вже практично сформувався консенсус: для ефективної протидії Росії континенту необхідна масштабна реформа оборонного сектора, невід'ємною частиною якої має стати повноцінна інтеграція України.

Переклад NV

NV володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікація повної версії тексту заборонена.

Оригінал