П’ять способів. Як навчити дитину давати собі раду з емоціями

Розвиток навичок опрацювання емоцій

Уміння регулювати свої почуття не дане від народження — діти опановують цю навичку у міру дорослішання. Здатності опрацьовувати емоції вони зазвичай набувають, беручи приклад з інших, зокрема спостерігаючи за тим, як із власними емоціями дають собі раду їхні батьки.

У наймолодшому віці одним із різновидів емоційної комунікації є плач. Наприклад, саме так немовля повідомляє батькам, що почувається погано — через те, що давно час поїсти чи змінити підгузок.

Розпізнавання емоцій можна перетворити на гру

Трохи згодом у дітей зазвичай з’являються нові та складніші емоції, які вони не завжди можуть розпізнавати. Наприклад, коли дворічного малюка знайомлять із новонародженим братом чи сестрою, він може відчувати гнів і ревнощі, тому що увага батьків раптово зосереджується на немовляті, а не на ньому самому. Ще не до кінця усвідомлюючи свої переживання, маленька дитина може виплескувати їх, спрямовуючи свій гнів на молодшого брата чи сестру або на батьків.

З роками діти поступово формують власні навички керування сильними почуттями. Батьки можуть допомогти дитині сформувати «емоційний інструментарій», демонструючи власним прикладом ефективні стратегії регулювання емоцій, а також прямо навчаючи дітей цих навичок.

Бурхливі почуття не обов’язково негативні. Дітям часто буває важко регулювати й сильні позитивні емоції, такі, як піднесення чи радість.

Як батьки можуть допомогти

Є кілька способів допомогти своїм дітям навчитися керувати сильними почуттями.

Зберігати спокій. Діти дуже сприйнятливі до емоцій дорослих, які їх оточують. Виявляючи, за можливості, спокійне ставлення до сильних почуттів вашої дитини, ви допоможете їй відчути, що вона в безпеці та її підтримують. Звичайно, зберігати спокій не завжди легко, особливо в стресових ситуаціях. Багато батьків відмічають, що сильні емоції можуть бути заразливими або приголомшливими.

Якщо це ваш випадок, гарним рішенням може бути зробити невелику паузу. Повільно глибоко вдихнути, ненадовго вийти з кімнати (якщо це можливо) або відвернутися від дитини, щоб дати собі час зібратися з власними емоціями — це може забезпечити цінне перезавантаження.

Гарна новина полягає в тому, що існують ресурси, багато з яких безкоштовні, що можуть допомогти батькам як зміцнити власну здатність регулювати емоції, так і навчити дітей опрацьовувати їхні переживання.

Хвалити позитивну поведінку. Неймовірно важливо помічати, схвалювати й підкріплювати позитивну поведінку. Ми природним чином реагуємо на складну негативну поведінку, але так само важливо (якщо не важливіше) відзначати, коли ваша дитина добре дає собі раду з емоціями. Доведено, що підкріплення такої позитивної поведінки з часом зменшує кількість та інтенсивність негативних спалахів.

Називати й визнавати емоції. Коли дитина заспокоїлася після бурхливої емоційної реакції, наступна корисна річ, яку можуть зробити батьки, — чітко проговорити, що вона відчувала, наприклад: «Я знаю, що ти злишся та сумуєш через те, що не можеш з'їсти печиво перед вечерею». Називаючи почуття, діти поступово вчаться розпізнавати власні емоції. Це важливий перший крок у розумінні того, які навички можна використовувати, щоб заспокоїтися.

Наприклад, коли дитина усвідомить, що злиться, вона згадає, що в такий момент їй дасть змогу почуватися краще глибоке дихання. Це також створить у дитини відчуття, що вона у комфортному середовищі, де можна висловити свої справжні почуття. Використання колеса емоцій або діаграми з назвами почуттів і схематичними зображеннями відповідних виразів обличчя, може допомогти батькам і дітям розпізнавати й визнавати емоції.

Практикуватися. Користайтеся можливостями розповідати дітям про емоції не лише коли вони їх переживають. Наприклад, розпізнавання емоцій можна перетворити на гру: змінювати вирази обличчя та запитувати дитину, що саме, на її думку, ви зараз відчуваєте. Також можна робити паузи під час читання книг і запитувати дитину, що, ймовірно, відчувають персонажі. Центр психічного здоров’я дітей молодшого віку при Джорджтаунському університеті склав великий список вправ, які можуть допомогти вчити дітей розуміти емоції у повсякденному житті.

І, нарешті, важливо розуміти, коли варто звернутися по додаткову допомогу. Істерики, спалахи гніву та бурхливі прояви емоцій дуже поширені у віці від 1,5 до 6 років. На цьому етапі системи мозку, які відповідають за саморегуляцію, ще продовжують формуватися. Однак, якщо спалахи гніву у дитини надзвичайно інтенсивні, часті або тривалі, може знадобитися додаткова підтримка, наприклад, із боку сімейного лікаря або педіатра.

Правова інформація. Ця стаття має винятково інформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу, ухвалення рішень або медичних висновків. Публікація не замінює професійної психологічної консультації. NV не несе відповідальності за будь-які рішення, ухвалені читачем на основі матеріалів сайту. Якщо вас турбують проблеми зі здоров’ям або психічним станом, обов’язково зверніться до лікаря.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал опубліковано на The Conversation

Усі Блоги NV