Останнім часом багато тривожних новин і подій. І можна почуватися некомфортно через напливи емоцій, імпульсивність, виснаження або ж бажання завмерти й «заморозити» емоції.
І це нормально в таких обставинах.
Однак щоб діяти у своїх інтересах, важливо вміти керувати емоціями, усвідомлюючи їх, навіть у дуже важких ситуаціях.
Що ж нам необхідно зробити?
Будь-яке управління емоціями складається із трьох частин:
1. Що? (ідентифікація)
2. Куди? (напрямок)
3. Як? (дія)
Щоб управляти емоціями, ми спершу їх ідентифікуємо, тобто ставимо собі запитання: «Що насправді зараз я відчуваю?». Якщо комусь складно здійснити цей крок, варто прислухатись до тіла — що воно «каже». Навіть коли здається, що емоцій немає.
Щоб управляти емоціями, ми спершу їх ідентифікуємо
На цьому етапі ми також усвідомлюємо інтенсивність наших емоцій. Наприклад, наскільки сильні гнів чи злість ви зараз відчуваєте за шкалою від 0 до 10.
Далі визначаємо напрямок емоції: на що чи на кого вона скерована і чи стосується ця емоція минулого, теперішнього або майбутнього. Це важливо — пов’язати із ситуацією, краще зрозуміти можливу причину. А також прокласти місток у третій крок і розв’язання.
Дія. Що насправді я можу чи хочу зробити внаслідок цієї емоції? Чого я насправді потребую? Якщо в мене є страх, наприклад, і моя потреба — досягти безпеки, то я можу це робити різними способами. Який саме спосіб обрати і що саме зробити для свого розвитку — ось що важливо зрозуміти у поведінці.
Якщо говорити про страх, то досягти безпеки можна або униканням, або навпаки — тренуванням своїх навичок. І це дуже залежить від контексту.
Гнів і злість іноді потребують вираження, для означення кордонів і змін у стосунках, а іноді — розвитку терпіння та зменшення імпульсивності.
Отже, дія залежить від психосоціального контексту кожної людини. А також потребує розвитку навичок міжособистісної комунікації, тому що більшість негативних емоцій і потреб, які за ними стоять, можна вирішити якісним спілкуванням.
А також багато негативних емоцій і потреб, які за ними стоять, можна вирішити добрим ставленням до себе і самопідтримкою. Тож, третій крок: соціальна підтримка і самопідтримка — ключові дії.
Текст опубліковано з дозволу авторки