Річ у тім, що вчора ЗСУ організували локальну контратаку в районі міста Бахмут і навіть домоглися там якихось успіхів, і тут же в російських Telegram-каналах і в російських ЗМІ почалося щось неймовірне. Стали писати, що українські війська вже йдуть на Бєлгород, що помічено якісь танки, бронемашини на харківській окружній дорозі, що в самому місті Бєлгород лунають вибухи, що ледве не перестрілки почалися на вулицях Нової Каховки, і що якісь кораблі починають «кучкуватися» на Дніпрі в місті Берислав, що Горлівка перебуває під масованим обстрілом, що в Горлівку вступили українські війська. Такий воєнкор Кот написав про застосування хімічної зброї українцями в Запорізькій області (звісно, це повна фігня). Є така пропагандистка Анастасія Кашеварова. Вона, піддавшись паніці, звинуватила Кремль у зраді: «Наступ України почався. Колони техніки ЗСУ спокійно йдуть, ніхто по них не б'є. Вагони з технікою до цього йшли, ніхто по них не бив. Із флангів в Артемівську наступають. Запоріжжя евакуюють. Пацани, ці тварюки все продали, бізнес заліз і мудаки. Я знаю, що ви країну не зрадите. Весь народ із вами».
Зрозуміло, рівень емоційного напруження був там просто космічний. Там хором ці товариші і плакали, і закликали молитися у своїх telegram-каналах, постили молитви на перемогу, казали, що солдати йдуть в останній бій, проводжали цих солдатів у небо і таке інше. Тобто, там почалася паніка, хаос, просто якісь настрої поразницькі.
Відповідно ці воєнкори своїх підписників — солдатів російських і офіцерів — налякали просто до жаху.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Російські солдати в Бахмуті вирішили, що великий український наступ уже почався, причому почався на різних напрямках. І по них же теж стріляють (була там ось ця маленька локальна контратака). Вони зрозуміли, що все — вистояти вони не зможуть, усе покидали і побігли, вирішивши, що зараз потраплять в оточення. У низці місць під Бахмутом російські солдати просто реально втекли зі своїх позицій просто від новин. Залишивши в повній люті і в повному розпачі начальника ПВК Вагнер Євгена Пригожина.
Якщо всі тікають, то що я, як лох, буду сидіти? Теж побіжу
Пригожин виступив з екстреним зверненням і сказав: «Ситуація на флангах складається за найгіршим із прогнозованих сценаріїв. Ті території, які кров’ю і життями наших бойових товаришів брали багато місяців, щодня проходячи десятками чи сотнею метрів, сьогодні без бою кидають ті, хто має утримувати наші фланги».
Після цих заяв Пригожина російські солдати ще сильніше налякалися, мовляв, якщо всі тікають, то що я, як лох, буду сидіти? Теж побіжу. У результаті українська армія справді зуміла зайняти кілька стратегічно важливих позицій на південь і на північ від Бахмута, убезпечивши свої фланги й убезпечивши свої шляхи постачання, ну і, відповідно, відсунувши фланги ПВК Вагнер, який там намагався їх спочатку утримувати, потім теж відійшов.
Дивлячись на паніку, що почалася, Міністерство оборони Росії виступило зі спеціальною заявою, у якій заявило, що все нормально, усе спокійно, жодних проривів немає, це все чутки, дурниці, і нічого такого не сталося.
Але є невелика проблемка. Міністерству оборони Російської Федерації ніхто не вірить навіть у Російській Федерації. Якщо воно заявляє щось, то, найімовірніше, ситуація рівно зворотна. Усі навчилися цього, дивлячись на ситуацію, як це називалося «перегрупування на вигідніші позиції в Харківській області», «жест доброї волі» був у Київській області, потім «непросте рішення» було в Херсонській області.
Тобто, усі розуміють, що Міністерство оборони зазвичай, коли заявляє, до того ж екстрене, значить, 100% бреше.
До речі, потім виявилося, що це правда. Але дивлячись на влаштований ними ж самими, м’яко кажучи, капець на фронті, усі ці коци, кашеварови, записки ветерана, і там і решта, прийшли до тями, вийшли з якогось панічного стану, у який вони самі себе самі себе загнали, і ось тепер дружно запевняють своїх підписників, що їх неправильно зрозуміли, що вони нікого не лякали, що все нормально. Але зараз у Росії вже всі лаються на цих кореспондентів-пропагандистів за те, що вони даремно налякали народ. І там уже почалися з’ясувки. Зараз з’ясовують, хто з них швидше за всіх піддався паніці і ввів у цей панічний стан усіх інших.
Є такий Олександр Ходаковський, це колишній українець, який перефарбувався, вступив до лав російської армії, зараз у нього теж свій телеграм-канал, командує він якимось теж загоном бойовиків. І зараз Ходаковський пише: «Рівень напруги, який виник учора і виразився в якості та кількості дзвінків і повідомлень, говорить про те, що морально ми не цілком готові. Ось так готуємося-готуємося до контрнаступу — і не підготувалися».
На мій погляд, це досить важлива історія. Загальна паніка, яка охопила російських пропагандистів і загалом російське суспільство, нам показала, наскільки сильно вони не впевнені в собі і наскільки сильно вони чекають того, що програють цю війну. Вони чекають поразки, відчувають, що добре не буде, що буде погано, і щойно починається хоч малесенький якийсь наступ, то в них одразу роздувається паніка. Ну і крім того, вони, звичайно, дуже переживають особисто за себе. Тому що всі ці кашеварови, коци, пегови й інші чудово розуміють, що після поразки Російської Федерації у війні всі вони дружно підуть під суд.
Мені здається, вони хотіли б, щоб їх хтось заспокоїв, щоб хтось сказав — не треба переживати, усе буде добре, контрнаступ український буде відбито. Умовно кажучи, їм потрібен якийсь російський аналог Арестовича, який заспокоїть їхню тривогу, поверне їхню впевненість. Але у них є Ігор Гіркін, який дуже переконливо і дуже регулярно говорить, що все не просто погано, усе просто жахливо, Росія йде впевненим кроком до військової катастрофи і що шансів на перемогу вже практично не залишилося. Причому винні — по-перше, Кремль і його мешканці, а по-друге, їхні підспівувачі — ті самі воєнкори, які зараз шукають десь якоїсь розради.
Крім того, є ще Пригожин, який каже, що якщо не дати йому снарядів, то він відведе війська з Бахмута, а це майже автоматично означатиме поразку РФ у поточній війні. Але ці знову ж таки воєнкори чудово
розуміють, що снарядів давати в потрібних обсягах Пригожину не можна, оскільки в такому разі він стане найсильнішим воєнізованим загоном у Росії і запросто може привести своїх головорізів уже на Москву. У Москві там переламає всіх цих воєнкорів, які часто про нього не дуже добре відгукувалися, і там їх до стіночки і поставить.
Загалом жах, паніка і зневіра панують у лавах російських пропагандистів, і передчуття швидкої поразки просто душить їх і не дає їм нормально жити, спати. І цей їхній настрій через їхні телеграм-канали передається російському обивателю, російському солдату й офіцеру. І тим самим сіє в них теж панічні настрої.
Повну версію слухайте у відеоблозі Івана Яковини на Радіо NV: