Рівність любові. Як підтримувати баланс між «давати» і «брати» у стосунках
Чому іноді виникає дивний, ірраціональний гнів на тих, хто робить нам добро?
Ми звикли говорити про те, як важливо вміти любити й давати. Еріх Фромм писав, що саме в акті давання людина відчуває свою силу та велич. Це правда. Але є інший бік, значно складніший і часто недооцінений — мистецтво приймати. І в ньому величі не менше, бо воно вимагає мужності. Ти маєш зважитись приймати любов людей просто за правом свого народження. Тому що ти — людина. Тому що ти просто комусь небайдужий.
Чому ж це так важко? Чому іноді виникає дивний, ірраціональний гнів на тих, хто робить нам добро? Бо в глибині душі ми відчуваємо обов’язок «повернути борг». Коли послуга завелика, а дар — неоціненний, народжується провина. А провина — нестерпне почуття. І щоб утекти від неї, психіка обирає найпростіший шлях — агресію. Простіше знецінити дар і відштовхнути доброчинця, ніж жити з почуттям невідплатного боргу.
Звісно, іноді люди беруть, бо звикли бути в позиції жертви або залишаються незрілими тощо. Але ми говоримо про здорове «брати». Це вміння прийняти посмішку близької людини як подарунок. Дозволити собі насолодитись турботою матері, не відчуваючи себе слабким, винним, вразливим. Мати внутрішній дозвіл взяти тіло партнера, щоб отримати власне задоволення, якщо він вільно й радісно ділиться ним.
Коли послуга завелика, а дар — неоціненний, народжується провина
«Брати» — це не про слабкість, а про розвиток стосунків. Це простий танець: ти мені каву — я тобі бутерброд. Ти мені «дякую», а я тобі — «будь ласка», а не «нема за що», бо є за що, якщо людина дякує. Не знецінюйте подяку! Ти посміхнувся — я тобі теж.
У відповідь на якийсь значний дар ви даєте подяку, повагу, любов. У відповідь на досягнення іншої людини в спорті, бізнесі, культурі, від якого ви отримали вигоду, насолоду чи гордість, даєте похвалу та визнання.
А якщо дар настільки великий, що його неможливо повернути? Якщо хтось змінив ваше життя? Врятував його? Якщо хтось віддав життя за вас? Мама при вашому народженні. Воїн на полі бою. Батько, який працював заради благополуччя родини й зірвав здоров’я. Тут святість. Тут ніжність. Тут подвиг. Тут велич і героїзм. Взяти власне життя й благополуччя в такому випадку — справжній подвиг теж. Хочеться не прийняти, знецінити, або й відкинути. А це означає, що ви не приймаєте ціну життя й благополуччя, заплачену іншими, — отже, знецінили й викинули на смітник.
Відповідь тут — не в матеріальній відплаті. Не в «так на так». Як ви можете повернути хоч дещицю батькам? Найголовніше, що вони вам дали, — життя. Є тут рівноцінна відплата? Тому справжня й глибока відповідь — у щирій шані, визнанні та вдячності, які не принижують, а виводять стосунки на абсолютно новий рівень. Ти доглядаєш за мною, коли я хворий і немічний? Я не маю чим відплатити, окрім як благословити тебе. Ти поліг/гла на полі брані? Я вічно шануватиму твою пам’ять і вчитиму цього дітей. Ти повернувся/лася живим — шана, уклін і активна підтримка тебе, твого здоров’я, твого подвигу. Твої слова й дії змінили плин мого життя — ось тобі моя посильна підтримка, повага й шана.
Чи справедливий цей обмін, можна запитати? Чи не замало цього? Мало — якщо не щиро й не завжди. Якщо із каменем за пазухою, бо ти слабак, боягуз, емоційно незрілий, а може, просто підла особистість, яка неспроможна любити. Неспроможна ні давати, ні брати героїчно — на межі усвідомленої самопожертви.
І тут ми доходимо висновку: істинні стосунки тримаються на балансі «давати» і «брати». На рівності, проте не матеріальній, а рівності любові. І це така рівність, де той, хто дає, — не возвеличується у своїй щедрості, а той, хто приймає, — не принижується у своїй потребі. Ми потрібні одне одному. У цьому постійному обміні турботою, вдячністю, любов’ю та прийняттям і полягає наша людяність та її зростання.
І найголовніша відплата — відплата майбутньому та майбутнім. Щоб вони «мали життя, і надто мали». Тоді ми в мирі поступаємось їм місцем. Бо ми взяли все. І віддали все.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут