Нейробіологія невігластва. Як працює ефект Даннінга-Крюґера
Олександр Авдєєв: «Людина на „піку дурості“ не може дистанціюватися від своїх думок і оцінити їх зі сторони» (Фото: HayDmitriy/Depositphotos)
Щоб зрозуміти, що ви робите щось погано, треба мати певний рівень знань
Якщо за останні тижні ваші знайомі стали експертами з геополітики через дописи у фейсбуці — цей матеріал може знадобитися. Бо для переоцінювання експертизи за відсутності експертизи є цілий термін.
Розповідаю, чому може хотітися переоцінити свої здібності та що трапляється, коли знань нарешті стає більше.
Ефект Даннінга-Крюґера: чому найнебезпечніші люди ті, хто знає щось лише трішки
На початку кар'єри я думав, що все знаю, потім — що нічого не знаю, зараз — що ніхто нічого не знає.
Отже, експертність — це міф? Чому дилетанти впевнені у своїй геніальності, а професіонали постійно сумніваються?
Так працює ефект Даннінга-Крюґера. Поговоримо про нейробіологію невігластва та про те, чому самовпевненість це часто ознака низької кваліфікації.
Ефект Даннінга-Крюґера — це когнітивне упередження, за якого люди з низьким рівнем компетенції роблять помилкові висновки, але не здатні усвідомити свої помилки саме через брак цієї самої компетенції. Простими словами: щоб зрозуміти, що ви робите щось погано, ви повинні мати певний рівень знань.
Пік дурості
Коли ми отримуємо лише 5% знань з якоїсь теми, наш мозок малює ілюзію повної картини. На цьому етапі впевненість максимальна.
Ось тут і народжуються «експерти з усіх питань», які дають поради з медицини, геополітики чи психології.
Людина на «піку дурості» не має метакогнітивного зору, вона не може дистанціюватися від своїх думок і оцінити їх зі сторони.
Такі люди не кажуть: «Я припускаю», вони кажуть: «Я точно знаю». Така безапеляційність притягує тривожних людей, які шукають простих відповідей у складному світі.
Справжнє навчання починається тоді, коли людина падає з «піка дурості» в «долину розчарування»
Справжнє навчання починається тоді, коли людина «падає» з «піка дурості» в «долину розчарування». Ви дізнаєтеся більше і раптом зрозумієте: «Я нічого не знаю».
Це найважчий етап, на якому багато хто кидає справу. Але саме тут народжується справжня експертність.
Чому ж справжні професіонали сумніваються? Висока компетенція дає змогу бачити складність системи. Фахівець знає про існування мільйона змінних, тому його прогнози завжди обережні.
В науковій спільноті є і критика ефекту. Наприклад, низка вчених вважає цей ефект звичайним статистичним артефактом, який можна пояснити феноменом регресії до середнього.
Наприклад, людині з об'єктивно низькими навичками (наприклад, 2 бали з 10) статистично набагато простіше себе переоцінити, оскільки у неї є аж вісім позицій для переоцінки й лише одна чи дві для недооцінки. Натомість у висококомпетентної людини (наприклад, 8 із 10) більше простору для того, щоб себе недооцінити.
Ще одним вагомим аргументом критиків є те, що не існує ніякого унікального «ефекту Даннінга-Крюґера» — є лише прояв ширшого упередження надмірної впевненості (overconfidence bias).
Дослідники наводять приклад водіїв: більшість із них вважає себе кращими за середньостатистичного водія, що математично неможливо.
Як не потрапити в пастку?
1. Завжди запитуйте себе: «На основі чого я зробив цей висновок?»
2. Ставте все під сумнів. Шукайте — і завжди знайдете більше інформації, ніж мали до цього.
Важливо пам’ятати, що ефект Даннінга-Крюґера не має бути причиною образ (як і будь-який інший психологічний ефект). Він описує не саму людину, а лише її самооцінку у конкретній вузькій темі, де вона не є експертом. Загалом же абсолютно всі люди здатні перебільшувати свій рівень.
Не бійтеся «долини розчарування» — чим більше ви знаєте, тим ви насправді більше знаєте.
Текст опубліковано з дозволу автора