Унікальна стратегія опору. Як українці протистоять зовнішнім загрозам

Днями, коли читала новини, уперше в житті сказала: «Йдіть до дідька, Mr. Trump». Навіть ніщо не поворушилося всередині, на кшталт: «Ну ти що, так не можна, ти ж інтелігентна доросла жінка». Я думала про те, у чому постійно помиляються ті, хто робить якісь кроки щодо України. Але не знає і не вивчає українців: ми можемо всередині чубитись через будь-що, але якщо хтось зовні дозволяє собі щось некоректне, загрозливе, хто намагається застосувати силу, у нас уже є досвід — гуртуватися «навколо свого» і давати відсіч. Ми не продавлюємось.

Мені особисто було важливо читати: «Я не голосував/ла за Зеленського. Але саме він зараз представляє Україну. І саме зараз в його особі я підтримую Україну». Важливо, тому що і я так думаю.

Дорослі люди не мають собі дозволяти «зачаровуватися надіями». Бо повернення до реальності дорого коштує. Мати надію і перекладати всі сподівання й очікування на чиюсь персону — дуже різне.

Коли «очарування очікуваннями» від Трампа пройшло, напевно, ми (і не тільки ми), можемо більш реально оцінювати сили та будувати стратегії. І бачити, на кого і на що саме зараз можна спиратись (не перекладаючи всю відповідальність).

Я думала сьогодні про нашу унікальну стратегію опору. У якій завжди одночасно є і боротьба, і адаптація.

Про це кажуть майже всі соцдослідження стану українців.

Ми не продавлюємося

Ми швидко вчимося і витримуємо таке довготривале напруження. Ми не тільки підлаштовуємося під умови, ми в цих умовах створюємо щось важливе — нове. Гнучкість і адаптація — наші сили. Ми усвідомлюємо, що ця війна — боротьба за виживання. І готові опиратися, поки є сили, не погоджуючись на невигідні та небезпечні умови.

Завдяки недовірі державі ми вимушені швидко самоорганізовуватися, створювати мережі підтримки. Величезна кількість окремих великих і маленьких фондів та організацій, здається, може вже майже все.

У нас є шикарна здатність до використання гумору в критичних ситуаціях — це іноді рятівна стратегія. І, мені здається, до зміни наративів, зміни кута зору, з якого ми можемо дивитись на себе і ситуації.

Сьогодні запитала у чата GPT, чи є взагалі дослідження про те, як велика система реагує на зовнішній тиск:

«Якщо говорити про реакцію системи (суспільства, нації, держави) на зовнішній тиск, то вона підпорядковується тим самим базовим моделям реагування, що й індивідуальна психіка. Але на рівні групи чи країни це може проявлятися більш комплексно.

Можливі реакції нації на зовнішній тиск або напад:

1. Боротьба — мобілізація, активний опір, згуртованість нації, організація оборони, партизанський рух, економічна чи культурна протидія. Це реакція активного захисту своєї території, ідентичності, цінностей.

Приклад: Україна після 2014 року та особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року — активний спротив, єдність суспільства, підтримка армії.

2. Утеча — еміграція, уникнення конфлікту або спроба «не втручатися».

Приклад: Частина громадян виїжджає в безпечніші регіони або за кордон.

(Ось тут потрібно подумати, бо я не зовсім згодна, що це саме реакція втечі — це якраз дії.)

3. Завмирання (freeze) — шок, розгубленість, параліч волі, коли люди чи уряди не знають, як реагувати.

Приклад: На перших етапах війни деякі політичні чи військові структури можуть бути дезорієнтовані, перш ніж знайти стратегію дій.

4. Підлаштування (fawn) — намагання умиротворити агресора, йти на поступки, пристосовуватися до нових умов.

Приклад: Деякі політичні сили можуть пропонувати «мир за будь-яку ціну», колабораціонізм або спроби переговорів із позиції слабкого.

Що впливає на реакцію нації?

• Колективна пам’ять (історичний досвід народу)
• Лідерство та координація (наскільки швидко й ефективно реагують влада, армія, активні громадяни)
• Ступінь згуртованості суспільства (чи є внутрішній розбрат або єдність)
• Міжнародна підтримка (допомагають союзники чи ні)
• Рівень ресурсів (економіка, армія, моральний дух)

У випадку України після 2022 року ми бачимо переважання боротьби та згуртованості, що відрізняє її від багатьох інших історичних прикладів. Суспільство швидко мобілізувалося, адаптувалося і знайшло свою стратегію".

Ми не просто боремося, ми при всьому, що несеться, уміємо жити, кохати, намагаємося дивитись на правду та змінюватися на ходу. А ще шукати можливості залишитись близькими.

Можливо, це подібне до стратегії родини? Українці гуртуються, піклуються. І тримаються. І якщо потрібно, йдуть «гуртом батька бити».

Це фото надіслав чоловік. Написав: «У нас -20, це кольорове фото без фільтрів».

Фото: facebook.com/svetlanaroyz

Я вдивлялася в цей страшний красивий світ на фото. Світ полярностей. Де наче випалене холодом життя. І думала, що таким чином життя на цей період холодів намагається зберегтися. Це його стратегія. Після того, як холод мине, кольори проявляться.

І думала про тих, хто наше життя в цьому холоді захищає.

І в нашому житті без фільтрів точно є багато життя та життєвості, і сили боротись.

А боротися для тих, хто не на фронті, зараз це, напевно, діяти — кожному на своєму місці.

Так що, йдіть до дідька, Mr. Trump.

Текст опубліковано з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут