Це, на жаль, норма. Чому новини про «далеке» виглядають тривожнішими

Переживання через те, що далеко, — це те, що постійно з нами відбувається. І це (на жаль) норма.

Чому новини про «далеке» виглядають страшнішими, ніж переживати щось подібне особисто

Помічали, що коли ви їдете з України, новини про обстріли стають страшнішими, ніж коли ви у небезпеці?

Щось схоже зараз можна спостерігати, читаючи новини про Близький Схід. І це не дивно. Так улаштований мозок.

Тривога — це зазвичай страх невідомості. Читаючи новини, ми обмежені в інформації, тому й тривожимось.

Перебуваючи в небезпеці, ми відчуваємо страх, але нам зрозуміло, чого саме ми боїмося. Коли загроза поряд, у вас є «відчуття контролю», хай як дивно це не звучить. Чуєте сирену — йдете в укриття. Бачите небезпеку — реагуєте.

Тривога — це зазвичай страх невідомості

Коли загроза далеко, контролю немає взагалі. Ви не можете нічого зробити, тільки спостерігати. Невизначеність без можливості діяти — це і є найсмачніше паливо для тривоги.

А раптом хтось із близьких у зоні небезпеки? Вони кажуть, що все нормально, а вас трясе більше. Це працює саме так, бо ви не маєте інформації. Ви не бачите, що відбувається, і не можете телефонувати щохвилини питати, як справи.

Після терактів 11 вересня дослідники довели, що перегляд кадрів про трагедію по ТБ пов’язаний із суттєвим підвищенням рівня симптомів ПТСР і депресії. Досліджуючи теракт під час Бостонського марафону, вчені також виявили, що тривалий перегляд новин може викликати вищий рівень гострого стресу, ніж безпосередня присутність у зоні події.

Отже, якщо ви в Україні під обстрілами, але новини про далекі війни накривають навіть більше — це ваша нервова система, яка вже чотири роки живе в стані хронічної загрози. Вона вже давно на межі. Нова хвиля новин просто переповнила склянку.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Усі Блоги NV