Читайте NV у Google
Наталя Кадя: «Уявлення керівника про те, що відбувається в бізнесі, складається з інформації, яку щодня приносять інші люди» (Фото: Wavebreakmedia/Depositphotos)
Поруч із вами люди говорять те, що ви хочете почути, чи те, що вам потрібно почути?
Найдорожчий ресурс CEO — це правда.
Організаційний контекст змінює поведінку людей і якість управлінських рішень.
Цю ідею ще Курт Левін описав простою формулою: B = f (P, E), де поведінка є функцією взаємодії особистості та середовища. Отже, ось запитання, яке, на мою думку, є одним із найважливіших для будь-якого керівника: поруч із вами люди говорять те, що ви хочете почути, чи те, що вам потрібно почути?
Відповідь пов’язана з тим, як насправді працює управління. Для простоти можна сказати, що керівник щодня працює з чотирма ресурсами: людьми, грошима, інформацією і часом. Ефективність використання цих ресурсів визначається тим, у чиїх руках вони перебувають. І найбільш дефіцитним ресурсом керівника є не гроші й навіть не час, а доступ CEO до максимально точної картини реальності.
Жоден CEO не бачить компанію повністю
Жоден CEO не бачить компанію повністю. Його уявлення про те, що відбувається в бізнесі, складається з інформації, яку щодня приносять інші люди. Саме вони визначають, які факти потраплять у поле уваги керівника, які ризики здаватимуться критичними, а які питання взагалі не потраплять до порядку денного.
Тому питання для керівника полягає не лише в тому, наскільки компетентні люди поруч із ним. Ще важливіше те, наскільки безпечно людям поруч із вами говорити те, що може вам не сподобатися, що може послабити їхню позицію або посилити позицію їхнього колеги?
Якщо люди вважають, що відвертість створює для них ризик, вони приховують проблеми.
Якщо між людьми існує внутрішня конкуренція, інформація стає інструментом внутрішньої конкуренції.
Якщо люди переконані, що за незручну правду доведеться заплатити репутацією, впливом або кар'єрними можливостями, вони починають несвідомо викривляти інформацію ще до того, як вона потрапить до керівника.
З точки зору поведінкової науки це закономірно. Люди адаптують свою поведінку до системи стимулів. Якщо відвертість підвищує особистий ризик, а комфортні для керівника відповіді роблять кар'єру безпечнішою, інформація неминуче починає викривлятися.
У результаті керівник ухвалює рішення не на основі реальності, а на основі її інтерпретації.
Саме тому сильні організації інвестують не лише в розвиток компетенцій. Вони свідомо проєктують середовище, у якому точна інформація має більшу цінність, ніж комфортна, а професійна незгода є внеском у якість рішення, а не загрозою авторитету керівника.
Найдорожчі управлінські помилки часто пов’язані навіть не з неправильним вибором між двома альтернативами. Вони виникають тоді, коли через викривлену інформацію керівник навіть не бачить тієї альтернативи, яку мав би розглядати.
Якість управлінських рішень визначається не лише якістю мислення керівника. Вона визначається ще і якістю інформації, яку організація здатна донести до нього без викривлень.
Саме це і є організаційний контекст. Він визначає не лише те, як поводяться люди, а й те, яку реальність зрештою бачить керівник.
Текст опубліковано з дозволу авторки